Перейти до вмісту

Руденко Бела Андріївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Руденко Бела Андріївна
Основна інформація
Дата народження18 серпня 1933(1933-08-18)[1]
Місце народженняАнтрацит, СРСР
Дата смерті13 жовтня 2021(2021-10-13) (88 років)
Місце смертіМосква, Росія
ПохованняТроєкуровське кладовище
Громадянство СРСР
 Росія
Професіївчителька музики, оперна співачка
ОсвітаОдеська національна музична академія імені А. В. Нежданової
Співацький голоссопрано
Інструментифортепіано і вокал[d]
Жанриопера
ЗакладНаціональна музична академія України імені П. І. Чайковського
Нагороди
орден Леніна орден Дружби народів медаль «За освоєння цілинних земель»
народний артист СРСР заслужений артист УРСР
орден «За заслуги» III ступеня
Державна премія СРСР

Бе́ла Андрі́ївна Руде́нко (18 серпня 1933 — 13 жовтня 2021) — українська оперна співачка, лірико-колоратурне сопрано. Заслужена артистка України (1959), Народна артистка СРСР (1960).

Біографія

[ред. | ред. код]
Зовнішні зображення
Бела Руденко
Розповідь про минуле на телеканалі «Культура»
Не лише співачка, а й педагог вокалу
На черговій репетиції

Народилася в м. Боково-Антрациті (Луганська область). Закінчила Одеську консерваторію (1956) по класу співу О. М. Благовидової.

1955 року дебютувала в Одеському театрі опери та балету. Від 1956 року — солістка Київської опери, від 1973 року — Великого театру. Відзначена на фестивалях і конкурсах у Москві й Тулузі (1956—1957).

З 1957 року Бела Руденко виступала з концертами (у її програмі твори західно-європейських і радянських композиторів та українські народні пісні) як в СРСР, так і в різних країнах Європи, США, Канаді, в Японії тощо.

З 1977 року викладала в Московської консерваторії імені П. І. Чайковського, з 1988 року — професор кафедри сольного співу.

В 1992 році очолила Фонд розвитку Великого театру.

Завершила творчу діяльність у 1995 році. Прощальним спектаклем співачки у Великому театрі була опера П. Чайковського «Іоланта». У 1995—1999 рр. Б. Руденко — художній керівник оперної трупи Великого театру.

Оперні партії

[ред. | ред. код]
Зовнішні відеофайли
Відеозаписи Бели Руденко
арія Цариці ночі з опери Чарівна флейта В. А. Моцарта з українським текстом Е. Дроб'язко (відео з фільму-концерту "театр и поклонники")
Соловейко Кропівницького в супроводі хорової капели "Думка"

Оцінка творчості

[ред. | ред. код]
«Бела Руденко росла від ролі до ролі, від вистави до вистави. Її рух був поступовим — без стрибків, але і без зривів. Її сходження на музичний Олімп було неухильним; вона не здіймається стрімко, а піднімалася, завзято завойовуючи все нові вершини в кожної нової партії, і від того так просто і впевнено її високе мистецтво і її видатні успіхи».

— професор В. Тольба [2]

«Бела Руденко — одна з найвидатніших представниць сучасного радянського виконавського мистецтва. Рідкісне багатство тембрового і динамічного нюансування, пластичність і виразність вокальних фарб дозволяють Б. Руденко передавати всі різноманітності емоційного і психологічного змісту, ледь вловимі душевні рухи і настрої».

Т. Швачко. «Бела Руденко. Творчий портрет »[3]

«Сопрано, які виконують запаморочливі пасажі, не вдаючись до штучних прийомів, беруть будь-яку ноту з абсолютною впевненістю, відтворюють трелі з легкістю флейтиста, — рідкісне явище. Бела Руденко — таке рідкісне явище. З усіх точок зору її виступ був тріумфом».

— «Нью-Йорк таймс» (США) [3]

«У Бели Руденко сліпуча техніка, величезна музичне обдарування, виняткове сценічна чарівність».

— «Daily worker» (Велика Британія) [3]

«Чудесний, прозорий і сильний голос співачки підкорив усіх. Її по праву можна назвати сьогодні одним з найкращих у світі колоратурних сопрано. Якщо ви хочете почути, як котяться перли по оксамиту — слухайте, як співає Бела Руденко».

— «Майніті» (Японія)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Руденко Бэла Андреевна // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. Л. Омельчук. «Співаки Великого театру СРСР: Одинадцять портретів».
  3. а б в Швачко Т. О. Бела Руденко. Творчий портрет. — М. : Музика, 1982. — С. 30. — (Майстри виконавського мистецтва) — 50000 прим.

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]