Руденко Роман Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Роман Руденко
рос. Роман Андреевич Руденко
Руденко Р.А..jpg
Роман Руденко, 1946 р.
Народився 17 липня 1907(1907-07-17)
Носівка
Помер 23 січня 1981(1981-01-23) (73 роки)
Москва
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство СРСР СРСР
Підданство Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність українець
Діяльність юриспруденція
Alma mater Московська юридична школа
Посада Генеральний прокурор СРСР
Термін 1953—1981
Попередник Григорій Сафонов
Наступник Олександр Рекунков
Партія КПРС
Батько Андрій Руденко
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці — 1972
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Леніна Орден Жовтневої Революції Орден Трудового Червоного Прапора Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»




Рома́н Андрі́йович Руде́нко (рос. Роман Андреевич Руденко, *17 липня 1907(19070717), в с. Носівка Чернігівської області (насправді в с. Підгайне, за 1 км від с. Носівка) — † 23 січня 1981, Москва), радянський юрист, в 19441953 прокурор УРСР; з 1953 Генеральний прокурор СРСР. Кандидат в члени ЦК КПРС (1956), член ЦК з 1961; делегат 18-24-го з'їздів КПРС; депутат Верховної Ради СРСР 3-9-го скликань, дійсний державний радник юстиції, Герой Соціалістичної Праці (1972).

Життєпис[ред.ред. код]

Роман Андрійович Руденко народився 17(30) липня 1907 року в Носівці Чернігівської губернії в багатодітній бідняцькій родині. Щоб прогодувати велику родину батько працював наймитом, а матір батракувала.

Від 1926 р. - член ВКП(б)-КПРС[1]. У 1929 р. закінчив навчання в Московській юридичній школі[1]. В листопаді 1929 року районий комітет скерував його на посаду старшого слідчого району в місто Ніжин.

Обіймаючи посаду прокурора Донецької (Сталінської) області, заступника прокурора УРСР, прокурора УРСР та Генерального Прокурора СРСР, брав безпосередню участь у масових політичних репресіях населення. Зокрема, у часи Великого терору 1937-38 Руденко був членом Трійки НКВС по Донецькій області.

З того часу Роман Руденко працював в прокуратурі і пройшов усі щаблі прокурорської ієрархії. Освіту здобував у Московській юридичній школі і на Вищих юридичних курсах при Всесоюзній правовій академії (1941 р.), після чого був направлений на роботу в Прокуратуру СРСР. В 1942 році переведений на посаду заступника, а з 1944 року — прокурора України. 27 липня 1944 року Руденко стає державним радником 2-класу, що тоді прирівнювалося до військового звання генерал-лейтенанта.

У 19451946 виступав головним обвинувачем від СРСР на Нюрнбергському процесі.

Після призначення на посаду Генерального Прокурора СРСР 1 серпня 1953 року прибув на шахту № 29 (Воркута), де власноручно і демонстративно застрелив одного із очільників табірного страйку військовополонених-іноземців — поляка Ігнацевича. Після інциденту табірна варта почала розстрілювати беззбройних страйкарів із кулеметів. Загинуло кількасот людей. Винуватців масового розстрілу не покарано.

У 1953 році Роман Руденко був призначений Генеральним прокурором СРСР і беззмінно ним був майже 30 років. Після 1953 року брав активну участь у реабілітації жертв політичних репресій. З ініціативи Руденка 4 травня 1954 року створено Центральну комісію з перегляду справ засуджених за контрреволюційні злочини. Комісія пропрацювала до 24 березня 1956 року, коли була трансформована у Центральну комісію з розгляду справ на осіб, які відбувають покарання за політичні, посадові та господарські злочини.

Почесний доктор юридичних наук університету ім. Гумбольдта (1960) і Карлового (Празького) університету (1966). Нагороджений 5-ма орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, орденом Трудового Красного Прапора та медалями. (ВРЕ) В Носівському районі після війни ніколи не був.

Руденко — учасник і організатор низки міжнародних конгресів і конференцій по боротьбі з нацизмом і мілітаризмом, один із найактивніших учасників Нюрнберзького процесу. Увесь цей час він був і депутатом Верховної Ради СРСР, а в 1972 році став Героєм Соціалістичної Праці.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Руденко Роман Андреевич, сайт - Патриотический интернет-проект "Герои Страны" (рос.)

Джерела[ред.ред. код]

  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : в 11 т. / Наукове Товариство ім. Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк ; Львів : Молоде життя, 1954–2003.
  • Звягинцев Александр, Руденко. изд. «Молодая гвардия», 2007 — ISBN 978-5-235-03081-7 (рос.)
  • Залесский К. А., «Империя Сталина». Биографический энциклопедический словарь, г. Москва, изд "Вече", 2000 г. (рос.)
  • Торчинов В. А., Леонтюк А. М., «Вокруг Сталина». Историко-биографический справочник, г. Санкт-Петербург, 2000 г. (рос.)
  • Судебные речи и выступления. М.: Издательство «Юридическая литература», 1987 г. (рос.)

Посилання[ред.ред. код]