Рудки
| Рудки | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
 | |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна
| ||||||||
| Регіон | Львівська область | ||||||||
| Район | Самбірський район | ||||||||
| Громада | Рудківська міська громада | ||||||||
| Засноване | 1472 | ||||||||
| Статус міста | від 1939 року | ||||||||
| Населення | ▲ 5418 (01.01.2017)[1] | ||||||||
| - повне | ▲ 5418 (01.01.2017)[1] | ||||||||
| Поштові індекси | 81440 | ||||||||
| Телефонний код | +380-3236 | ||||||||
| Координати | 49°39′11″ пн. ш. 23°29′17″ сх. д.H G O | ||||||||
| Водойма | р. Вишенька, Вишня | ||||||||
| Назва мешканців | рудча́нин, рудча́нка, рудча́ни | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Рудки | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Адреса | 81440, Львівська обл., Самбірський р-н, м. Рудки, пл. Відродження, 1а | ||||||||
| Вебсторінка | Рудківська міська рада | ||||||||
| Міський голова | Лозинський Іван Михайлович | ||||||||
| |||||||||
Ру́дки — місто в Україні, адміністративний центр Рудківської міської громади, Самбірського району Львівської області. Розташоване на Самбірсько-Дністровській височині, над річками Вишенькою і Вишнею (притока Сяну). Станція на залізничній лінії Львів — Самбір. Через місто проходить автошлях Н13 (Львів — Самбір — Ужгород — Чоп).
Назва[ред. | ред. код]
У 1472 році містечко отримало назву Рудки. За деякими джерелами, назва Рудки є зменшеною формою від поширених у слов'янських племен назв боліт, у ґрунті яких виступала рудувата або червонувата глина, — рудава, руда. Подібна болотиста смуга утворилась вздовж південного краю колишнього Рудківського повіту, що, очевидно, вплинуло на виникнення назви «Рудки».
Історія[ред. | ред. код]
Курганне поховання, що належало до культури шнурової кераміки бронзової доби, свідчить про існування тут поселення в III тисячолітті до н. е.
Сучасне поселення відоме з XIV століття як хутір біля села Бенькова Вишня (тепер Городоцький район).
Вигідне розташування на торговому шляху зі Львова до Самбора і родючість ґрунту сприяли зростанню Рудок. З 11 січня 1645 року Рудки згадують як місто.
У 1-й половині XVIII століття Рудки отримали маґдебурзьке право, що остаточно узаконило їхній статус як міста.
За австрійським адміністративним поділом 1782 року Рудки ввійшли до складу Самбірського округу (циркулу), а згідно з класифікацією населених пунктів 1784—1785 рр. були іменовані містечком. За адміністративним поділом Галичини, запровадженим австрійською владою 28 лютого 1867 року (введення замість циркулів-округ менших одиниць — повітів), Рудки стали центром Рудківського повіту.
У 2-й половині XIX століття населення Рудок помітно зросло. У 1880 році з 2582 мешканців міста 1352 були євреями, а 945 — поляками.
Період Західно-Української Народної Республіки[ред. | ред. код]
Одна з груп Галицької Армії на початках її формування (у листопаді 1918 р.[2]) мала назву Рудки (також «Група Гофмана») через місце дислокації (командант — отаман Карл Гофман; утворилась в ході боїв з польським частинами, які наступали з Перемишля вздовж залізниці на Львів[3]).
Період II-ї Речі Посполитої[ред. | ред. код]
1938 р. — у місті було близько 3500 мешканців. Діяли римо-католицький костел, греко-католицька церква та синагога.
Перші «совіти»[ред. | ред. код]
У вересня 1939 році разом із рештою Галичини місто перейшло до СРСР (у складі УРСР).
Період гітлерівської окупації[ред. | ред. код]
1941 р. — на початку німецької окупації в містечках Галичини були створені «єврейські ради» («юденрати»), які мали стежити за виконанням розпоряджень німецької влади щодо євреїв. Німецька влада зобов'язала створити об'єднану раду всіх юденратов, яка збиралась декілька разів саме в Рудках. Останнє засідання відбулося 21 грудня 1941. У листопаді 1942 року 800 рудківських євреїв були вивезені до табору смерті в Белжцю. 28 липня 1944 року нацистські війська вибиті 16-ю бригадою полковника Всеволода Ривжа.
Рудки — районний центр УСРР, УРСР[ред. | ред. код]
У 1940–1941 рр. та 1944–1962 рр. місто було центром Рудківського району. 1963–1964 рр. — Рудки входили до складу Городоцького району Львівської області, відтак були долучені до Самбірського.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
- Рудківський дендропарк
- Церква Різдва Пресвятої Богородиці
- Парафіяльний костел Успіння Діви Марії, тепер Санктуарій Рудківської Божої Матері
- Рудківська ратуша
- Церква Пресвятої Євхаристії
- Погруддя Івана Франка
Чудотворна ікона («образ») Богоматері[ред. | ред. код]
Протягом кількох століть (аж до закінчення Другої світової війни) містечко Рудки знане було як місце прощ до чудотворного образу Богородиці, який зберігався у місцевому парафіяльному костелі. Східна (православна) ікона потрапила сюди завдяки рудківському поміщику — руському шляхтичу Юрію Чурилу. У 1612 році вона чудом збереглася на згарищі церкви після чергового татарського наїзду на Поділля. У римо-католицькому храмі в Рудках образ знайшов нових численних шанувальників. Хоча й тут на долю ікони випадали випробування вогнем, бо татари кілька разів підпалювали дерев'яний на той час костел Успіння Діви Марії. Але образ залишився непошкодженим, а побожні люди, які молилися перед ним, начебто діставали оздоровлення.
1728 — чудотворний образ перенесли до нового щойно спорудженого (мурованого) костелу (бароко з рисами ренесансу; дзвіниця залишалася дерев'яна, з контрфорсами на кутах, зі 17 століття).
1885 р. — добудували притвор до головного об'єму храму. У процесі перебудови храму постраждав нижній (найдавніший) ярус дерев'яної дзвіниці — тоді обклали цеглою давню арочну браму.
31 грудня 1917 року з Ватикану надійшов декрет про коронацію ікони, але через воєнні дії урочистості відбулися лише 2 липня 1921 року. Відтоді рудківський костел став одним з найшанованіших марійних санктуаріїв в тодішній Польщі.
1946 р. — коли вже було зрозуміло, що польська влада в Галичині остаточно завершилася, тодішній настоятель храму, о. М. Войтась вивіз його до Польщі. Рудківська Богоматір якийсь час перебувала в Перемишлі, а 1968 року образ перенесли до костелу в село Ясені (біля Долішніх Устриків). Невдовзі сюди потягнулися прочани, а від кардинала Кароля Войтили Божа Мати Рудківська дістала ім'я «Цариця Бещад». Але в липні 1992 під час відпусту реліквію вкрали зловмисники. До Рудок у листопаді 1995 повернули лише копію «образу». Коронацію ікони в листопаді 1996 звершив архієпископ і митрополит Львівський Мар'ян Яворський.
Поверненню громаді парафіяльного костелу Успіння Діви Марії сприяло впорядкування крипти, де похований видатний польський драматург Александер Фредро (дід митрополита Андрея Шептицького), який значну частину життя провів у своєму маєтку у Беньковій Вишні (за 3 км від Рудок).
15 травня 1989 року відбулося врочисте переосвячення храму, а восени 1990 року до нового саркофагу у відреставрованій крипті поклали останки представників роду Фредрів. Тепер звідусіль знову приїздять до Рудок прочани — як релігійні, так і літературні.
15 липня 2016 року архієпископ РКЦ Мечислав Мокшицький посвятив музей польського драматурга та поета Александера Фредра, що був відкритий у день 140-их роковин від дня смерті видатного польського драматурга у дзвіниці рудківського костелу Успіння Діви Марії (нині — санктуарій Рудківської Матері Божої). До експозиції музею увійшли матеріали з життя та творчості Александера Фредра, публікації його творів та театральні плакати з різних країн світу[4].
Населення[ред. | ред. код]
- 2582 мешканців (1880)
- 3500 мешканців (1938)
- 3100 мешканців (1971)
- 4912 мешканців (2001)
- 5700 мешканців (2007).
Відомі люди[ред. | ред. код]
Уродженці[ред. | ред. код]
- Дудрик Максиміліан-Теофіль — український архітектор.
- Карпинець Іван — український історик і музеєзнавець, член НТШ.
- Кравс Михайло Андрійович (1985—2022) — солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
- Максимович Антін — опікун Пласту в Бориславі, посол до польського сейму.
- Топій Володимир Петрович — Герой України, захисник Майдану.
- Жеребний Володимир Миколайович — Герой України, захисник Майдану.
Пов'язані з Рудками[ред. | ред. код]
- отець Негребецький Юліян — руський греко-католицький священик, громадський діяч. Посол Галицького сейму 1-го скликання від округу Рудки — Комарне, депутат Рудківської повітової ради, член повітової управи в Рудках (1867 року).[5]
- Юліан Сас-Куїловський — Митрополит Галицький (УГКЦ), навчався в тривіальній школі Рудок.[6]
Власники, дідичі[ред. | ред. код]
Поховані[ред. | ред. код]
- Юзеф Лончинський — буський староста
- Міхал Лончинський — син Єжи Антонія Лончинського[7]
Економіка[ред. | ред. код]
У 1904 році у Рудках були побудовані цегельно-черепичний завод і тартак, що належали власниці підміського маєтку Феліції Скарбек.
Створено міську бійню. Дещо зросло ремесло. Напередодні першої світової війни в Рудках існували кравецькі, ткацькі, шевські, столярні, ковальські, будівельні, бляхарські, бондарні, лимарські, годинникарські та деякі інші підприємства і майстерні.
Збільшилась кількість крамниць — їх стало понад 50. 2—3 торговельні підприємства провадили гуртову торгівлю пшеницею і худобою.
Про розвиток економіки міста на початку XX століття свідчило зростання доходів міської управи. Якщо в 1880 році вони становили лише 1900 золотих, то в 1892 році вже 3997, а в 1910 році збільшились до 23 тис. золотих.
На кінець 1928 року, тут існувало біля 70 торгових крамниць. Рудківська промисловість, як і раніше, була представлена численними дрібними підприємствами і майстернями. В місті було 29 майстерень, що застосовували в тій чи іншій мірі найману працю — кравецькі (8), ковальські, шевські, столярні, залізоскоб'яних виробів (по 3), годинникарські (2), теслярська, слюсарна, мулярська та інші.
У Рудках працювали маслозавод, що належав акціонерному товариству «Масло-союз», приватний млин, фабрика лікерів і цегельня.[8]
Сучасні Рудки — це містечко в якому функціонують: цегельно-керамічний завод, сільгосптехніка, хлібозавод, автодорожне підприємство, лісництво з дендропарком, сироварний цех, рибний цех, столярний цех, районна лікарня, поліклініка, дитячий садок, заклади освіти (школа, гімназія, музична школа, Вишнянський коледж Львівського національного аграрного університету[9]), підприємства громадського харчування, духовно-культурні установи, банківські установи, торговельні підприємства, сервісні центри тощо.
Див. також[ред. | ред. код]
- Палац Фредрів-Шептицьких
- Рудківське газове родовище
- Вишнянський коледж Львівського національного аграрного університету
Галерея[ред. | ред. код]
На центральній площі
Старий будинок
Костел Успіння Пресвятої Богородиці
Дзвіниця костелу Успіння Діви Марії (XVII ст.)
Праця професора теології Guilelmi Esti (римське видання, 1629)
Ставок у Рудківському дендропарку
Центральна алея у Рудківському дендропарку
-4.jpg)
-7.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- ↑ М. Литвин, К. Науменко. Історія ЗУНР… С. 145
- ↑ М. Литвин, К. Науменко. Історія ЗУНР… С. 146
- ↑ В Рудках освятили музей Олександра Фредра (ФОТО). Архів оригіналу за 21 березня 2018. Процитовано 2 травня 2017.
- ↑ Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму // Серія «Львівська сотня». — Львів: «Тріада плюс», 2010.— 228 с., іл.— С. 161
- ↑ Lechicki Czesław. Kuiłowski Julian (1826—1900) / Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1970.- Tom XVI/1. — Zeszyt 68. — S. 111. (пол.)
- ↑ Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności starożytnymi wszystkich katedr, prowincji i rycerstwa klejnotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona…— Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740.— t. 3.— 761 s.— S. 15-17. (пол.)
- ↑ Рудки, Самбірський район, Львівська область » Історія міст і сіл Української РСР. ukrssr.com.ua (ru-RU). Процитовано 24 липня 2018.
- ↑ Вишнянський коледж Львівського національного аграрного університету. Архів оригіналу за 25 червня 2015. Процитовано 21 липня 2019.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Данилюк Ю. З., Дмитрук В. І. Рудки // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 350. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАН України;видавнича фірма «Олір», 1995. — 368 с., іл. — ISBN 5-7707-7867-9.
- Rudki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 915. (пол.) — S. 915—919. (пол.)
- Голинський Володимир Рудки. — Дрогобич: Коло, 2010. — 166 с. — ISBN 978-966-2405-54-5
Посилання[ред. | ред. код]
- Рудки на порталі ВРУ[недоступне посилання з липня 2019]
- Замки та храми України
- Общество «Еврейское Насление» (рос.)
| ||||||||
| ||||||||
| |||||