Рудківський повіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Рудківський повіт (нім. Bezirk Rudki, пол. Powiat rudecki) — історична адміністративно-територіальна одиниця у складі Королівства Галичини і Володимирії, ЗУНР, Польщі, УРСР і Третього Райху. Адміністративним центром повіту було місто Рудки.

Королівство Галичини та Володимирії[ред. | ред. код]

Рудківський повіт
Округ Самбірський (до 1867)
Коронний край size Королівство Галичини та Володимирії
Країна Австрійська імперія Австрійська імперія
Австро-Угорська імперія Австро-Угорщина
Центр Рудки
Створений 1854
Площа 692,34 км² (1880)
Населення 58 857 (1880)
Bezirk Rudki.png
Найбільші міста Рудки, Комарно


Повіт утворений у 1854 році з 37 самоврядних громад-гмін (Бенькова Вішня, Бложев Дольна (Блажів), Ваньковіце (Ваньковичі), Вощаньце (Вощанці), Вістовіце (Вістовичі), Гошани, Дубаньовіце (Дубаневичі), Долобув (Долобів), Заґуже (Загір'я), Конюшкі Сємяновскє (Конюшки-Семенівські), Канафости, Кнігиніце (Княгиничі), Колбайовіце (Колбаєвичі), Коропуж, Косьцєльнікі (Костильники), Кропєльнікі (Кропильники), Купновіце Нове (Купновичі), Купновіце Старе (Купновичі), Ляшкі Завьонзане (Зав'язанці), Міхалєвіце (Михайлевичі), Новосюлкі Ґосцінне (Новосілки-Гостинні), Ніговіце (Ніговичі), Острув (Острів), Подгайчикі, Романувка (Романівка), Роздзяловіце (Роздільне), Рудки, Угерце Вєняскє, Хлопчице (Хлопчиці), Чайковіце (Чайковичі), Черніхув (Чернихів), Чішевіце (Чижевичі), Шептице (Шептичі)) і 25 фільварків, поділявся на 35 кадастральних гмін.

Після адміністративної реформи 1867 року були скасовані округи, і до Рудківського повіту приєднаний Комарницький повіт, який складався з 38 самоврядних громад-гмін (Андрианув (Андріянів), Бжезєц (Березець), Бурче (Бірче), Бучали, Вербіж, Гонятиче (Гонятичі), Горбаче (Горбачі), Горжанна Мала (Мала Горожанна), Горжанна Вєлька (Велика Горожанна), Румно (Грімне), Голодувка, Кагуюв (Кагуїв), Катариніце (Катериничі), Колодруби, Комарно, Конюшкі Крулєвскє (Конюшки-Королівські), Конюшкі Туліґловскє (Конюшки-Тулиголівські), Ловчице (Лівчиці), Малінув (Малинів), Манастежец (Монастирець), Мости, Нова Вєсь (Нове Село), Новосюлкі Опарскє (Новосілки-Опарські), Подзвєжинєц (Підзвіринець), Поверхув (Повергів), Подольце (Подільці), Погорце (Погірці), Пожече (Поріччя), Сусулув (Сусолів), Туліґлови (Тулиголови), Ричихув (Ричагів), Татаринув (Татаринів), Тершакув (Тершаків), Хлопи, Черкаси, Чуловіце (Чуловичі), Якімчице (Якімчиці) і 28 фільварків, поділявся на 35 кадастральних гмін; Комарницький повіт зберігся в структурі судової адміністрації.

На 1880 р. в повіті було: 39554 греко-католики, 13847 римо-католиків, 475 лютеран, 2 кальвіністів, 67 менонітів, 4911 юдеїв і 1 атеїст. У товариських стосунках користувались переважно українською мовою — 37058 осіб, польською — 19020, німецькою — 2737, іншими — 2.

У 1883 р. села Черкаси і Горбачі передані з Рудківського повіту до Львівського. В 1888 р. повіт складався зі 72 самоврядних громад (гмін) і 53 фільварків, поділявся на 73 кадастральні гміни.[1]

ЗУНР[ред. | ред. код]

Повітовим комісаром і делегатом до УНРади був обраний адвокат д-р Олександер Марітчак (УНДП). Міським комісаром (бургомістром) Рудків був обраний поручник Зенон Кульчицький. Через велику протяжність повіту на Судовий округ Комарно був призначений окремий комісар д-р Іван Кос, штабний лікар та адвокат. Міським комісаром Комарна був обраний Дмитро Ольховий, директор «Товариства Задаткового».[2]

Повіт входив до Львівської військової області ЗУНР.

Під польською окупацією[ред. | ред. код]

Рудківський повіт
Основні дані
Країна: Польська республіка (1918—1939)
Воєводство: Львівське
Утворений: 1867
Населення: 79 200[3] (1931) р.
Площа: 670[3] км²
Густота: 118 осіб/км²
Населені пункти та ґміни
Повітовий центр: Рудки
Міські гміни: 2
Сільські гміни: 6
Мапа повіту
Мапа повіту
Повітова влада

Включений до складу Львівського воєводства Польщі при утворенні воєводства 3 грудня 1920 року на окупованих землях ЗУНР.

Станом на 1934 рік площа Рудківського повіту становила 670 км²; населення (1931 р.) — 79 200 осіб[3].

Зміни адміністративного поділу[ред. | ред. код]

Рудківський повіт

15 червня 1934 р. з Рудківського повіту до Грудецького передано село Годвишня[4].

1 серпня 1934 р. здійснено новий поділ на сільські гміни[5] внаслідок об'єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) ґмін, які позначали громаду села. Новоутворені ґміни відповідали волості — об'єднували громади кількох сіл і в дуже рідкісних випадках обмежувались єдиним дуже великим селом.

Міста (Міські ґміни)[ред. | ред. код]

  1. м. Комарно
  2. містечко Рудки — місто з 1934 р.

Сільські ґміни[ред. | ред. код]

Кількість:

1920—1934 рр. — 69

1934—1939 рр. — 6

Об'єднані сільські ґміни 1934 року Старі сільські ґміни Кількість
1 Ґміна Гошани Бенькова Вішня, Чішевіце (Чижевичі), Гошани, Дубаньовіце (Дубаневичі), Коропуж, Милчіце (Мильчиці), Подгайчикі, Романувка (Романівка), Угерце Вєняскє, Шоломєніце (Шоломиничі), Яремкув (Яремків), Ятвєнґі (Ятвяги), 12
2 Ґміна Комарно Андрианув (Андріянів), Бучали, Бурче (Бірче), Бжезєц (Березець), Румно (Грімне), Катариніце (Катериничі), Пожече (Поріччя), Туліґлови (Тулиголови), Хлопи, Чуловіце (Чуловичі), Якімчице (Якімчиці) 11
3 Ґміна Конюшкі Сємяновскє Вістовіце (Вістовичі), Долобув (Долобів), Заґуже (Загір'я), Конюшкі Сємяновскє (Конюшки-Семенівські), Міхалєвіце (Михайлевичі), Новосюлкі Ґосцінне (Новосілки-Гостинні), Хлопчице (Хлопчиці), Черніхув (Чернихів) 8
4 Ґміна Купновіце Нове Бложев Дольна (Блажів), Ваньковіце (Ваньковичі), Вощаньце (Вощанці), Канафости, Кнігиніце (Княгиничі), Косьцєльнікі (Костильники), Кропєльнікі (Кропильники), Купновіце Нове (Купновичі), Купновіце Старе (Купновичі), Ляшкі Завьонзане (Зав'язанці), Ніговіце (Ніговичі), Острув (Острів), Роздзяловіце (Роздільне), Шептице (Шептичі) 14
5 Ґміна Подзвєжинєц Горжанна Мала (Мала Горожанна), Горжанна Вєлька (Велика Горожанна), Колодруби, Ловчице (Лівчиці), Манастежец (Монастирець), Мости, Нова Вєсь (Нове Село), Новосюлкі Опарскє (Новосілки-Опарські), Подзвєжинєц (Підзвіринець), Поверхув (Повергів), Ричихув (Ричагів), Татаринув (Татаринів), Тершакув (Тершаків) 13
6 Ґміна Погорце Голодувка, Колбайовіце (Колбаєвичі), Конюшкі Крулєвскє (Конюшки-Королівські), Конюшкі Туліґловскє (Конюшки-Тулиголівські), Малінув (Малинів), Острув Нови (Новий Острів), Подольце (Подільці), Погорце (Погірці), Сусулув (Сусолів), Чайковіце (Чайковичі) 10
передано до Грудецького повіту Годвишня (до 15.06.1934) 1

Населення[ред. | ред. код]

У 1907 році українці-грекокатолики становили 65 % населення повіту[6].

У 1939 році в повіті проживало 85 870 мешканців (55 090 українців-грекокатоликів — 64,16 %, 10 145 українців-латинників — 11,81 %, 13 670 поляків — 15,92 %, 1 040 польських колоністів міжвоєнного періоду — 1,21 %, 5 655 євреїв — 6,59 % і 270 німців та інших національностей — 0,31 %)[7].

Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 79 170 населення ніби-то було аж 38 417 (48,52 %) поляків при 36 254 (45,79 %) українців, 4 247 (5,36 %) євреїв і 22 (0,03 %) німців) суперечать даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище) та пропорціям за допольськими (австрійським 1910 року) та післяпольськими (радянським 1940 і німецьким 1943) переписами.

Радянський період[ред. | ред. код]

27 листопада 1939 р. повіт включено до новоутвореної Дрогобицької області[8].

17 січня 1940 р. повіт ліквідовано в результаті поділу території на Рудківський і Комарнівський райони.

Третій Райх[ред. | ред. код]

Під час німецької окупації у 1941—1944 рр. Яворівський повіт був відновлений як адміністративна одиниця Крайсгауптманшафту Лемберг-Ланд — складової частини Дистрикту Галичина. Відновлений також був і поділ на гміни (волості). Однак після повторного захоплення території повіту в липні 1944 р. радянськими військами його знову поділено на ті ж райони.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Powiat Rudecki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1888. — Т. IX : Poźajście — Ruksze. (пол.)
  2. Олег ПАВЛИШИН. ОРГАНІЗАЦІЯ ЦИВІЛЬНОЇ ВЛАДИ ЗУНР У ПОВІТАХ ГАЛИЧИНИ (ЛИСТОПАД - ГРУДЕНЬ 1918 РОКУ).
  3. а б в Skorowidz gmin Rzeczypospolitej Polskiej. Warszawa 1935.
  4. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów rudeckiego i gródeckiego w województwie lwowskiem. Dz.U. 1934 nr 48 poz. 426
  5. Розпорядження Міністра Внутрішніх Справ від 14 липня 1934 року про поділ Рудківського повіту в львівській провінції на гміни(сільські муніципалітети). Dz. U. z 1934 r. Nr 64, poz. 551. Архів оригіналу за 4 жовтня 2013. Процитовано 7 лютого 2016. 
  6. Українці. Частка у населенні повітів
  7. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 69-71
  8. Указ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» (рос.)