Рудники (Коломийський район)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Рудники.

село Рудники
Герб Рудників (Коломийський район) Прапор Рудників (Коломийський район)
Країна	Україна
Область	Івано-Франківська область
Район	Коломийський район
Тер. громада	Заболотівська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA26080050140033854
Основні дані
Засноване	1442
Населення	1248
Площа	3,5 км²
Густота населення	408,29 осіб/км²
Поштовий індекс	78352
Телефонний код	+380 3476
Географічні дані
Географічні координати	48°25′52″ пн. ш. 25°20′22″ сх. д.
Водойми	Рибниця, на околиці села протікає річка Прут
Місцева влада
Адреса ради	78352, Івано-Франківська обл.,Снятинський р-н с. Рудники, вул. Шевченка, 5
Карта
Рудники
Рудники
Мапа

Ру́дники — село Заболотівської селищної громади Коломийського району Івано-Франківської області. До 2020 року входила до Снятинського району. Населення становить 1248 осіб.

Археологія

Старожили розповідають, що в давні часи на околиці села були рудничні ями, де витоплювали чавун. Звідси й назва села — Рудники.

Сакральне городище, що виникло в ранню залізну добу, розташоване на відрогу правого берега р. Рибниці, оточене валом і внутрішнім ровом, перетнуте кількома ровами. На вершині конусоподібного підвищення (6×10 м) збереглися сліди споруди Х-ХІІ ст. — шар завтовшки 40-50 см, що складається із шматків глиняної обмазки з відбитками колод. Підвищення оточене ровом з трьома послідовними прошарками каменів, вугіллям, уламками посуду, розділеними стерильними шарами глини. На терасі вздовж схилу городища стояв довгий будинок (приблизна довжина його 70 м, ширина близько 4 м). Досліджували городище Б. Тимощук та І. Русанова.

Історія

Феодалізм

Перші документальні відомості про Рудники належать до другої половини XV століття. На місці сучасного села існував невеличкий хутір — власність багатіїв братів Петра та Івана Заковських. 27 травня 1465 року вони продали його панові І. Прокоповичу з Гвіздця.

У другій половині XV століття Рудники стають великим населеним пунктом. Селу належало понад 2 тисячі моргів сільськогосподарських угідь, 700 моргів лісу, на річці Рибниці працював водяний млин.

1646 року жителі Рудників разом з мешканцями інших сіл Снятинського староства відмовилися сплачувати податки, вимагали від магістрату скасувати закони, що передбачали дальше закріпачення селян. Під час визвольної війни українського народу в 1648—1654 pp. багато жителів Рудників приєдналося до повстанського війська на чолі з Семеном Височаном.

Обтяжливими для селян були постої шляхетських військ. Хліборобів примушували постачати жовнірам продукти, коні, сторожити їх. Тим часом війська завдавали мешканцям значної шкоди, тож жителі ховали своє майно від грабіжників. Щоб дізнатися про схованки, жовніри мордували непокірних. 1686 року охоронці Снятинського замку, зв'язавши у Рудниках селян, припікали їх розжареним залізом. Тих, хто відмовлявся сказати, де зберігається зерно та інше майно, навіть вбивали.

Терпіли селяни і від частих нападів татарських орд, які грабували їх, забирали в ясир, а хати спалювали. Особливо великої шкоди завдали татари Рудникам 1678 року. Після нападу ординців село довго лишалося згарищем, пусткою. Польські пани, аби врятувати своє життя, силоміць віддавали бусурманам селян, а нерідко й самі грабували їхнє майно.

Найтяжчою серед феодальних повинностей для селян Рудників була панщина. Крім того, кожне господарство сплачувало різні податки: 2 гроші поденного, десятину від великої рогатої худоби і бджіл, двадцятину — від свиней. Стягали також податки на утримання війська та на інші потреби.

Зневірені злиднями і постійними нестатками, селяни залишали рідні місця, шукаючи кращої долі. Багато їх 1731 року втекло на територію Поділля. Про це свідчать численні реєстри «біглих підданих з Рудників».

Нові часи

Починаючи з 1848 року, день 15 травня (з XX століття — 16 травня) — скасування кріпацтва — селяни Рудників щороку відзначали урочисто. На згадку про кінець жахливого лихоліття в селі було споруджено велику каплицю з кам'яним хрестом. Під хрестом закопали реєстри повинностей, нагаї й батоги, якими карали селян, пляшку з горілкою — як ознаку ганебного середньовічного права феодалів споювати кріпаків. Тоді ж посадили «дерева свободи». Одне з них — липа — збереглося до наших днів.

У поміщика І. Мойси залишилася майже половина орної землі. Селяни мали відробити поміщикові 5265 тяглих і 4658 піших днів, або сплатити за рік 1390 флоринів; позбулися сервітутів. Довелося їм звертатися до урядової комісії, що працювала в Кутах. Після довгої тяганини ця комісія, нарешті, прибула до Рудників. Опитали багатьох селян, і всі вони одностайно підтвердили усно та скріпили акт підписами (поставили хрестики), що пасовище споконвіку належало селянам. Однак цісарсько-королівська комісія в акті від 22 червня 1855 року записала, що пасовище є власністю І. Мойси.

Початкову школу на кошти громади побудували лише 1875 року. Умови навчання були важкі: дітям часто не вистачало книг, зошитів, замість чорнила доводилось користуватися бузиновим соком.

У 1902 році в селі побудовано церкву Покрови Пресвятої Богородиці, яка є Пам'ятник архітектури № 959. належить до ПЦУ настоятель митр. прот. Степан Гуменяк.

В період Другої світової війни та після неї в селі тривала повстанська війна ОУН-УПА.

Соціальна сфера

• Будинок культури.
• Лікарська амбулаторія.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	1427	99.86 %
російська	2	0.14 %
Усього	1429	100 %

Люди

У селі народилися

• Жовтяк Євген Дмитрович (нар. 1961) — політик, заступник голови Республіканської платформи. Тричі обирався народним депутатом, головою Київської ОДА.
• Клічак Василь Йосипович (нар. 1957) — поет, науковець, письменник і журналіст.
• Михайлюк Іван Олексійович (нар. 1949) — науковець, доктор медичних наук, професор, багатолітній завідувач кафедри в Івано-Франківській медичній академії.
• Петрук Роман Прокопович (нар. 1940) — художник-кераміст, скульптор.
• Сахро Степан Васильович (1923—2005) — майстер художньої обробки дерева і педагог.
• Харук Володимир Юрійович (1999—2022) — захисник України, учасник битви за Маріуполь, кавалер ордену За мужність III ступеня.

Пам'ятки

• На північно-східній околиці села росте 800-річний дуб.

Джерела

• Rudniki (1) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 938. (пол.)

Посилання

• Рудники — Інформаційно-пізнавальний сайт | Івано-Франківська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Івано-Франківська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971. — 639 с.)