Рудницьке (Броварський район)
| село Рудницьке | |
|---|---|
| Країна | |
| Область | Київська область |
| Район | Броварський район |
| Тер. громада | Баришівська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA32060010210018397 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1430 |
| Населення | 632 |
| Площа | 4,08 км² |
| Густота населення | 209,8 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 07512 |
| Телефонний код | +380 4576 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°28′24″ пн. ш. 31°21′31″ сх. д. / 50.47333° пн. ш. 31.35861° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
105 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 07512, Київська обл., Баришівський р-н, c. Рудницьке, вул. Гагаріна 1 |
| Карта | |
| Мапа | |
| |
Рудни́цьке — село в Україні, у Баришівській селищній громаді Броварського району Київської області. Населення становить 632 особи.
У хроніці за 1492 рік сповіщається, що Рудницьке — одне з перших поселень на Київщині.
З 1756 року діє церква Воскресіння Христового[1]
За козаччини, до 1782 року село Рудницьке було у складі Баришівської сотні Переяславського полку.
Зі скасуванням козацького полкового устрою, село перейшло до складу Остерського повіту Київського намісництва. За описом 1787 року у Рудницькому було 385 душ, село у володінні «казених людей», козаків і власників: полковника Андрія Іваненка, полковниці Олени Безбородьківни і підсудкової Настасії Лебединої[2]
Від початку XIX ст. Рудницьке — у складі Переяславського повіту Полтавської губернії.
Є на мапі 1812 року[3]
1859 рік - в селі 102 двори, 686 мешканців[4].
Під час радянської колективізація і голодомору за свідченням очевидців, населення в Рудницькому зменшилося на третину, тобто вмерли 600 душ. Для порівняння, у Другу світову війну загинуло 122 жителі села.[5]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1084 особи, з яких 456 чоловіків та 628 жінок.[6]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 854 особи.[7]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[8]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 95,68 % |
| російська | 3,50 % |
| білоруська | 0,70 % |
| вірменська | 0,12 % |
- ↑ Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (українська) . Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України).
- ↑ Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — С. 100, 270. — ISBN 5-12-000656-6.
- ↑ Большая карта Российской Империи 1812 года для Наполеона. www.etomesto.ru. Процитовано 22 вересня 2021.
- ↑ Списки населенных мест Российской Империи. – Т. XXXIII: Полтавская губерния. Список населенных мест по сведениям 1859 года / Издан Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел. – СПб, 1862. – 300 с.
- ↑ Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-33 років. Київська область // Український інститут національної пам'яті, Київська обласна державна адміністрація. — К. : Буква, 2008. — С. 70—71. — ISBN 978-966-7195-95-3.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Київська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Київська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Київська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.
| Це незавершена стаття з географії Баришівського району. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
