Перейти до вмісту

Рудницьке (Броварський район)

Координати: 50°28′24″ пн. ш. 31°21′31″ сх. д. / 50.47333° пн. ш. 31.35861° сх. д. / 50.47333; 31.35861
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Рудницьке
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район Броварський район
Тер. громада Баришівська селищна громада
Код КАТОТТГ UA32060010210018397
Основні дані
Засноване 1430
Населення 632
Площа 4,08 км²
Густота населення 209,8 осіб/км²
Поштовий індекс 07512
Телефонний код +380 4576
Географічні дані
Географічні координати 50°28′24″ пн. ш. 31°21′31″ сх. д. / 50.47333° пн. ш. 31.35861° сх. д. / 50.47333; 31.35861
Середня висота
над рівнем моря
105 м
Місцева влада
Адреса ради 07512, Київська обл., Баришівський р-н, c. Рудницьке, вул. Гагаріна 1
Карта
Рудницьке. Карта розташування: Україна
Рудницьке
Рудницьке
Рудницьке. Карта розташування: Київська область
Рудницьке
Рудницьке
Мапа
Мапа

Рудни́цькесело в Україні, у Баришівській селищній громаді Броварського району Київської області. Населення становить 632 особи.

З історії села

[ред. | ред. код]

У хроніці за 1492 рік сповіщається, що Рудницьке — одне з перших поселень на Київщині.

З 1756 року діє церква Воскресіння Христового[1]

За козаччини, до 1782 року село Рудницьке було у складі Баришівської сотні Переяславського полку.

Зі скасуванням козацького полкового устрою, село перейшло до складу Остерського повіту Київського намісництва. За описом 1787 року у Рудницькому було 385 душ, село у володінні «казених людей», козаків і власників: полковника Андрія Іваненка, полковниці Олени Безбородьківни і підсудкової Настасії Лебединої[2]

Від початку XIX ст. Рудницьке — у складі Переяславського повіту Полтавської губернії.

Є на мапі 1812 року[3]

Під час радянської колективізація і голодомору за свідченням очевидців, населення в Рудницькому зменшилося на третину, тобто вмерли 600 душ. Для порівняння, у Другу світову війну загинуло 122 жителі села.[4]

Населення

[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1084 особи, з яких 456 чоловіків та 628 жінок.[5]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 854 особи.[6]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[7]

Мова Відсоток
українська 95,68 %
російська 3,50 %
білоруська 0,70 %
вірменська 0,12 %

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (українська) . Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України).
  2. Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — С. 100, 270. — ISBN 5-12-000656-6.
  3. Большая карта Российской Империи 1812 года для Наполеона. www.etomesto.ru. Процитовано 22 вересня 2021.
  4. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-33 років. Київська область // Український інститут національної пам'яті, Київська обласна державна адміністрація. — К. : Буква, 2008. — С. 70—71. — ISBN 978-966-7195-95-3.
  5. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Київська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.
  6. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Київська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.
  7. Розподіл населення за рідною мовою, Київська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]