Рудницький Петро Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рудницький Петро Васильович
 
Народження: 4 липня 1906(1906-07-04)
Луганськ, Катеринославська губернія, Російська імперія
Смерть: 1996
Країна: СРСР і Україна
Освіта: Одеський державний аграрний університет
Ступінь: доктор економічних наук[d]
Партія: КПРС
Нагороди:
орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани»
Державна премія Української РСР у галузі науки і техніки
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Рудницький.

Петро́ Васи́льович Рудни́цький (4 липня (21 червня) 1906(19060621), Луганськ — 1996, Київ) — український радянський діяч, вчений-економіст, доктор економічних наук (1978), колишній директор Українського науково-дослідного інституту спиртової і лікеро-горілчаної промисловості. Депутат Верховної Ради УРСР 2—3-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1949—1952 р. і 1954—1956 р.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у родині робітника. Трудову діяльність розпочав у 1921 році підручним слюсаря. Без відриву від виробництва закінчив робітничий факультет і вступив до сільськогосподарського технікуму, з якого у 1925 році перевівся до Одеського сільськогосподарського інституту.

У 1928 році закінчив Одеський сільськогосподарський інститут.

У 1928—1931 роках — агроном; на відповідальній роботі в сільськогосподарських дослідних станціях.

У 1931—1938 роках — заступник начальника, начальник сільськогосподарського відділу Держплану Української РСР.

У 1938—1940 роках — начальник відділу Народного комісаріату землеробства Української РСР.

Член ВКП(б) з 1939 року.

У 1940—1941 роках — заступник народного комісара землеробства Української РСР.

З 1941 року — заступник голови Держплану УРСР. Під час німецько-радянської війни працював уповноваженим Військової Ради Донського фронту.

У жовтні 1944 — квітні 1946 року — постійний представник Української РСР при Раді Народних Комісарів (Раді Міністрів) СРСР.

10 травня 1946 — 12 липня 1951 року — заступник голови Ради Міністрів Української РСР.

У 1951—1953 роках — заступник голови Держпродпостачу СРСР.

10 квітня 1953 — 7 жовтня 1953 року — міністр легкої і харчової промисловості Української РСР.

7 жовтня 1953 — травень 1957 року — міністр промисловості продовольчих товарів Української РСР.

31 травня 1957 — серпень 1958 року — голова Ради народного господарства (раднаргоспу) Одеського економічного адміністративного району.

У 1958—1982 роках — директор Українського науково-дослідного інституту спиртової і лікеро-горілчаної промисловості (тепер — Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів, ДНУ «УкрНДІспиртбіопрод»). До сфери його наукових інтересів входили питання комплексного використання сировини, концентрації і комбінування виробництва, проблем спиртової промисловості.

Відповідно до Указу Президента України від 14 лютого 1996 року № 128 Рудницькому П. В., науковому консультанту УкрНДІспиртбіопрод, було призначено державну стипендію як видатному діячу науки[1].

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Українська радянська енциклопедія.
  • Рудницький П. В. Виробничі типи сільського господарства Артемівської округи. — 1929. — 40с.
  • Рудницький П. В. Одеський економічний адміністративний район. — Київ, 1958. — 56с.
  • Рудницкий П. В. Эффективность форм организации общественного производства (на примере спиртовой промышленности): Дис… д-ра экон. наук / АН УССР, Институт экономики. — К., 1972. — 393 л.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. ↑ «Про призначення державних стипендій видатним діячам науки, освіти та культури»
  2. ↑ "Лауреати Державної премії УРСР (1978) за роботу «Теоретичні основи і технології промислового виробництва та застосування високоочищених ферментів глюкозооксидази і каталази та освітлення крові як додаткового джерела харчового білка». Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 14 жовтня 2012.

Див. також[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рудницький_Петро_Васильович&oldid=41110499