Рудольф-Крістоф фон Герсдорфф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рудольф-Крістоф фон Герсдорфф
нім. Rudolf-Christoph Freiherr von Gersdorff
Bundesarchiv Bild 146-1976-130-51, Rudolf-Christoph v. Gersdorff.jpg
Оберст барон фон Герсдорфф (1944)
Народився 27 березня 1905(1905-03-27)[1][2][…]
Любін, Нижньосілезьке воєводство, Польща
Помер 27 січня 1980(1980-01-27)[1][2][…] (74 роки)
Мюнхен, ФРН[1]
Поховання Ostfriedhofd
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany.svg Німеччина
Діяльність військовослужбовець, боєць Опору
Знання мов німецька[2]
Учасник Друга світова війна
Титул Барон
Військове звання Генерал-майор
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Срібний німецький хрест
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
За поранення (нагрудний знак)
Орден Святого Йоанна (Бранденбург)
Командор ордена За заслуги перед ФРН

Барон Рудольф-Крістоф фон Герсдорф (нім. Rudolf-Christoph Freiherr von Gersdorff; 27 березня 1905, Любін27 грудня 1980, Мюнхен) — німецький офіцер, генерал-майор вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Активний учасник німецького руху Опору і планів замаху на Гітлера. Ініціатор створення благодійної організації Швидка допомога йоанітів.

Біографія[ред. | ред. код]

Рудольф-Крістоф був другим сином ротмістра, який пізніше став генерал-майором, барона Ернста фон Герсдорффа (1864-1926) і його дружини Крістіни (1880-1944).

Навчався Рудольф-Крістоф в школі Любіна до отримання атестата зрілості. Військова кар'єра Герсдорффа почалася в 1923 році в кавалерійському полку, з 1933 року — полковий ад'ютант в Бреслау.

Участь у Другій світовій війні[ред. | ред. код]

На початку Польської кампанії Герсдорф був третім офіцером генерального штабу 14-ї армії, яку потім перейменували в 12-ю і переправили на захід для участі у Французькій кампанії.

За сприяння свого двоюрідного брата Фабіана фон Шлабрендорфа Герсдорфф був переведений в групу армій «B», перейменовану 22 червня 1941 року в групу армій «Центр», для участі в операції «Барбаросса».

У квітні 1943 року барон фон Герсдорф був в числі представників Німеччини, які виявили масові поховання понад 4000 польських офіцерів, убитих підрозділами НКВС у Катині.

Замах на Гітлера[ред. | ред. код]

На 21 березня 1943 року в Берліні було намічено відвідування Гітлером, Герінгом, Гіммлером і Кейтелем виставки армійських трофеїв в збройовому музеї Цейхгауз, де відзначався день пам'яті загиблих на війні.

Учасники німецького руху Опору запланували здійснити під час цього візиту замах на фюрера і його наближених. Рудольф-Крістоф фон Герсдорф, будучи начальником розвідки групи армій «Центр», повинен був виступити в ролі екскурсовода. Узгодивши план з генерал-майором Геннінгом фон Тресковим, Герсдорфф вирішив пожертвувати собою, сховавши під одягом дві мініатюрні магнітні міни уповільненої дії (британського виробництва), щоб підірвати їх в безпосередній близькості від фюрера і його оточення. До цього часу барон фон Герсдорфф овдовів і вважав, що в цьому світі йому вже нема чого втрачати. Проте, він хотів бути впевнений, що його самопожертва принесе результат. Однак Гітлер зі свитою пробув на виставці набагато менше часу, ніж очікувалося, і план здійснити не вдалося.

Для підготовки нового замаху на Гітлера, наміченого на 20 липня 1944 року, Герсдорфф зберігав вибухові речовини і детонатори. Його спільник барон Вессель Фрейтаг фон Лорінггофен після провалу «змови генералів» покінчив життя самогубством, не видавши Герсдорффа, який виявився одним з небагатьох вцілілих учасників змови.

У післявоєнній Німеччині[ред. | ред. код]

Уникнувши переслідувань гестапо, Герсдорфф з 1945 по 1947 рік перебував в американському полоні. В ході розслідування військових злочинів він виступав в якості свідка. У 1946 році при розгляді Катинської справи в Нюрнберзі суду були представлені свідчення генерал-майора Рудольфа-Крістофа фон Герсдорффа.

У 1952 році через зростання числа дорожньо-транспортних пригод та нещасних випадків барон Рудольф-Крістоф фон Герсдорф ініціював створення в Ганновері зареєстрованої некомерційної організації Швидка допомога йоанітів, правління якої він очолював до 1963 року.

У 1979 році були видані спогади Герсдорффа, що стали одним з найважливіших джерел відомостей про військову опозиції режиму Гітлера.

Сім'я[ред. | ред. код]

У 1934 році барон фон Герсдорф одружився на Ренаті Кракер (1913—1942) з Шварценфельда, спадкоємиці сілезької промислової династії. У цьому шлюбі народилася дочка. Після смерті Ренати він одружився вдруге в 1953 році на Марії-Єві фон Вальденбург (1925—1986), родовід якої бере початок від Августа Прусського. Дітей у подружжя не було.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

В урочистій церемонії 25 листопада 1981 року бундесвер назвав ім'ям барона фон Герсдорффа відремонтовані колишні бельгійські казарми в Ойскірхені. Крім того, в його честь названі вулиці в містах Дортмунд, Реклінґгаузен, Марль, Фюрстенвальде, Айгене.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Soldat im Untergang. Ullstein, Frankfurt/Main, Berlin, Wien 1977, ISBN 3-550-07349-6
  • Fighting the Breakout: The German Army in Normandy from COBRA to the Falaise Gap (contributor) (2004). Mechanicsburg, PA: Stackpole Books. ISBN 978-1-85367-584-3

Література[ред. | ред. код]

  • Вилль Бертольд. 42 покушения на Адольфа Гитлера. — Смоленск: Русич, 2003. — 352 с. — ISBN 5-8138-0427-7.
  • Joachim Fest. Staatsstreich. Der lange Weg zum 20. Juli. Berlin 1994, ISBN 3-88680-539-5.
  • Günter de Bruyn. Unter den Linden. Berlin 2002.
  • Ulrich Cartarius. Opposition gegen Hitler. Deutscher Widerstand 1933—1945. Berlin 1984, ISBN 3-88680-110-1.
  • R. Chr. Freiherr von Gersdorff. Soldat im Untergang. Ullstein Taschenbuchverlag, November 1982, ISBN 978-3-548-34008-1.
  • Ernst Kaltenbrunner-Berichte an Bormann und Hitler über das Attentat vom 20. Juli 1944. In: Hans-Adolf Jacobsen. (Hrsg.) Spiegelbild einer Verschwörung.Busse-Seewald Verlag, 1983, ISBN 978-3-512-00657-9.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118538799 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б в Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б Filmportal.de — 2005.
  4. а б в г Gersdorff, Freiherr von, Rudolf-Christoph - TracesOfWar.nl. www.tracesofwar.nl. Процитовано 2019-10-05.