Перейти до вмісту

Рудольф Бухбіндер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Рудольф Бухбіндер
Народився1 грудня 1946(1946-12-01)[1][2] (79 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Літомержиці, Чехословаччина[3][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Австрія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністькласичний піаніст, диригент, піаніст, музикант Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materВіденський університет музики й виконавського мистецтва Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовнімецька Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
золота медаль «За заслуги у культурі Gloria Artis» Золотий знак «За заслуги перед містом Віднем» Grand Officer, Special Class of the Order of Honour for Services to the Republic of Austria Великий золотий почесний знак «За заслуги перед Австрійською Республікою»‎
IMDbID 4101013 Редагувати інформацію у Вікіданих
Сайтbuchbinder.net Редагувати інформацію у Вікіданих

Рудольф Бухбіндер (нім. Rudolf_Buchbinder; нар. 1 грудня 1946, Літомержіце, Чехословаччина) австрійський піаніст.

Біографія

[ред. | ред. код]

У віці п'яти років Бухбіндер став наймолодшим студентом Музичного університету у Відні. Свій перший публічний концерт він дав у дев'ять років. У 1958 році його прийняли до майстер-класу Бруно Зайдльгофера у Віденському музичному університеті, до якого також входив Фрідріх Гульда. У 1961 році, у віці 15 років, він отримав першу премію з Віденським фортепіанним тріо на музичному конкурсі ARD Баварського радіо в Мюнхені. У 1962 році отримав медаль Ліпатті. Згодом Бухбіндер працював переважно як камерний музикант. Його партнерами були скрипаль Йозеф Сук і віолончеліст Янош Старкер. Відтоді він виступав ледь не з усіма великими оркестрами та диригентами. Він також час від часу сам диригував за фортепіано, наприклад, у концертах із Симфонічним оркестром Саарбрюкенського радіо. Протягом своєї кар'єри він підготував вражаючий репертуар, починаючи від класичних і романтичних творів і до творів 20-го століття. Бухбіндер був відповідальним за прем'єру творів Готфріда фон Ейнема та Герхарда Вімбергера (2-й фортепіанний концерт 1984). Він став відомий насамперед як бетховенознавець. Записав понад 200 записів. У 1976 році він отримав Grand Prix du Disque за повний запис фортепіанних творів Йозефа Гайдна. З коментарями Йоахіма Кайзера він грав фортепіанні сонати Бетховена на музичних фестивалях.

З 2007 року Бухбіндер є художнім керівником нового музичного фестивалю Grafenegg у замку Grafenegg (Нижня Австрія). У 2009 році він знявся в удостоєному нагород документальному фільмі «Піаноманія» режисерів Ліліан Франк і Роберта Сібіса. Фільм був добре сприйнятий на національному та міжнародному рівнях, був відзначений на багатьох фестивалях і був включений до каталогу Goethe-Institut. У вільний час Бухбіндер читає та малює.

У березні 2024 року було оголошено, що Йоганнес Нойберт змінить його на посаді художнього керівника фестивалю Grafenegg з жовтня 2026 року, а Бухбіндер стане президентом.

Твори

[ред. | ред. код]

CD релізи (вибірка)

[ред. | ред. код]
  • 2012: Wolfgang Amadeus Mozart: Klavierkonzerte Nr. 23 & 25, Sony Classical
  • 2013: Schubert: Impromptus D 899, Sonate D 960, Sony Classical
  • 2014: Beethoven: Mondscheinsonate, Sony Classical
  • 2015: Sommernachtskonzert 2015: Rudolf Buchbinder & Wiener Philharmoniker u. d. Leitung von Zubin Mehta, Sony Classical
  • 2015: Bach: Partitas, BWV 825 & 826 — English Suite, BWV 808, Sony Classical
  • 2016: Wolfgang Amadeus Mozart: Piano Concertos, K.466,K.467- Rudolf Buchbinder & Staatskapelle Dresden, Sony Classical

Книжкові видання

[ред. | ред. код]
  • Da Capo / Rudolf Buchbinder. Aufgezeichnet von Michaela Schlögl. Mit einem Vorwort von Joachim Kaiser. Styria, Wien / Graz / Klagenfurt 2008; ISBN 978-3-222-13248-3
  • Mein Beethoven. Leben mit dem Meister. Residenz Verlag 2014. ISBN 978-3-7017-3347-7.
  • Der letzte Walzer: 33 Geschichten über Beethoven, Diabelli und das Klavierspielen, Amalthea Signum Verlag, Wien 2020, ISBN 978-3-99050-173-3. Rezension
  • Ірена Гульзарова
  • Вернер Кіршбаум

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • 1961 1. Приз на Міжнародному музичному конкурсі ARD у Мюнхені, категорія фортепіанного тріо
  • 1970 Премія Моцарта за інтерпретацію від Федерального міністра освіти та мистецтва Австрії
  • 1977 Grand Prix du Disque за повне зібрання фортепіанних творів Йозефа Гайдна
  • 1989 Австрійський хрест Пошани за науку і мистецтво
  • 1992 Почесний член Віденського симфонічного оркестру
  • 1994 Почесний член Карінтійського літа
  • 1995 Австрійський хрест Пошани за науку і мистецтво 1-го ступеня
  • 1996 Велика медаль За заслуги від землі Зальцбург
  • 1996 Велика золота медаль пошани від землі Каринтія
  • 1996 р. Каблучка Антона Брукнера
  • 1996 Золота медаль Пошани за заслуги перед землею Відень
  • 1999 Велика золота медаль пошани від землі Нижня Австрія
  • 2003 Велика золота медаль Пошани за заслуги перед Австрійською Республікою
  • 2004 Золота медаль Пошани землі Зальцбург
  • 2007 Золота медаль Пошани федеральної столиці Відень
  • 2008 Почесний член Товариства друзів музики у Відні
  • 2010 Туристична премія землі Нижня Австрія 2010 за роботу в музичному туризмі в Графенег.[4]
  • 2011 Медаль Gloria Artis за заслуги в культурі, польська культурна нагорода.
  • 2012 Echo Klassik у номінації «Інструменталіст року» (фортепіано) з альбомом Beethoven: The Sonata Legacy (RCA Red Seal/Sony)[5]
  • 2016 почесний член Віденської філармонії
  • 2017 Віденська премія Моцарта
  • 2020: Opus Klassik за творчість його життя

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. http://www.epochtimes.de/feuilleton/kultur/rudolf-buchbinder-wird-70-ein-kuenstler-von-jahrhundertformat-videos-a1988537.html
  2. 1 2 Чеська національна авторитетна база даних
  3. Deutsche Nationalbibliothek Record #134339169 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  4. [Архівовано [Дата відсутня], у www.niederoesterreich.info]
  5. [Архівовано [Дата відсутня], у www.echoklassik.de]

Література

[ред. | ред. код]
  • Rudolf Buchbinder Internationales Biographisches Archiv 47/2011 vom 22. November 2011, im Munzinger-Archiv (Artikelanfang frei abrufbar)

Посилання

[ред. | ред. код]