Рудольф Вайгль
Рудольф Штефан Вайґль | |
---|---|
Rudolf Stefan Jan Weigl (Wejgel) | |
Народився | 2 вересня 1883[1][2][3] Пршеров, Чехія[3] |
Помер | 11 серпня 1957[1][4][…] (73 роки) Закопане, Краківське воєводство[d], Польська Народна Республіка[1][3] |
Поховання | Раковицький цвинтар |
Країна | Австро-Угорська імперія, Польська Республіка |
Національність | німець |
Діяльність | біолог, викладач університету, лікар, імунолог |
Alma mater | ЛНУ ім. І. Франка Ягеллонський університет Університет імені Адама Міцкевича у Познані Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького |
Галузь | біологія[5] і імунологія[6][5] |
Заклад | Ягеллонський університет ЛНУ ім. І. Франка Університет імені Адама Міцкевича у Познані |
Науковий ступінь | докторський ступінь[1] і доктор габілітований[6] |
Відомі учні | Генрик Мосінг, Людвік Флек |
Членство | Польське наукове товариство у Львові Бельгійська королівська академія медицини Польська академія знань Варшавське наукове товариство |
У шлюбі з | Софія Вайгль |
Нагороди | |
Рудольф Вайгль у Вікісховищі |
Рудольф Штефан Ян Вайґль (пол. Rudolf Stefan Jan Weigl (Wejgel); 2 вересня 1883, Маркграфство Моравія — 11 серпня 1957, Закопане, Польща) — лікар, біолог, імунолог. Виготовив вакцину проти епідемічного висипного тифу.
Рудольф Вайґль народився 2 вересня 1883 року у Маркграфстві Моравія. Його батьками були чеські німці. У п'ятирічному віці він втратив батька. Ним опікувався вітчим, який був учителем гімназії у Стрию, яку закінчив Рудольф.
Пізніше навчався у Львівському університеті на біологічному факультеті. Після студіювання майбутній вчений працював асистентом професора Йозефа Насбаума-Гіляровича, під керівництвом якого захистив докторську дисертацію та став викладати у Львівському університеті.
З початком Першої світової війни Рудольф Вайґль потрапив до армії, де служив військовим лікарем. Майбутній науковець стикнувся з епідемією епідемічного висипного тифу серед австрійських військових і російських полонених. У 1918 році Вайґль виготовив вакцину проти епідемічного висипного тифу, що врятувала життя багатьох людей. У процесі роботи він сам заразився і перехворів цією хворобою. Виготовлену вакцину вперше випробував на собі. Його дослідження надалі використав у роботі з викорінення епідемічного висипного тифу його учень Генрик Мосінг.
У 1920 році у Львові створили Науково-дослідний інститут висипного тифу та вірусів Рудольфа Вайгеля, який проіснував, керований професором, до 1944 року[7].
Викладав у Львівському університеті Яна Казимира. Виїздив у наукові закордонні відрядження з метою поширення свого видатного відкриття. Під час Другої світової війни працював в окупованому нацистами Львові, що спричинило безпідставні звинувачення у колабораціонізмі (пізніше з цих причин науковець не зміг стати Нобелівським лауреатом). Незважаючи на підтверджену участь вченого в Русі опору нацистам і його допомогу потерпаючим від війни, науковець зазнав переслідування з боку комуністичної влади й вимушений був залишити Львів та емігрувати до Польщі.
Після війни завідував кафедрою біології у Краківському університеті, пізніше працював у Познані, у Медичному університеті.
У 1951 році пішов на пенсію. Помер у 1957 році в місті Закопане.
У 2003 році був зачислений до Праведників народів світу.
- Командорський Хрест із зіркою ордена Відродження Польщі (посмертно);
- Командорський хрест ордена Відродження Польщі (1930)[8]:
- Орден Леопольда I (Бельгія);
- Великий хрест ордена святого Григорія Великого (Ватикан);
- Протягом 9 років номіновувався на Нобелівську премію з фізіології або медицини (1930—1934, 1936—1939)[9].
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #119467798 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Internetowy Polski Słownik Biograficzny
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ а б https://www.lwow.home.pl/Weigl/human.html
- ↑ Рудольф Вайґль. Вакцина проти тифу.
- ↑ Zarządzenie o nadaniu Wielkiej Wstęgi, Krzyża Komandorskiego z Gwiazdą i Krzyża Komandorskiego orderu Odrodzenia Polski. isap.sejm.gov.pl. Процитовано 19 січня 2021.
- ↑ Nomination%20Archive. NobelPrize.org (амер.). 1 квітня 2020. Процитовано 19 січня 2021.
- Абліцов В. «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К. : КИТ, 2007. — 436 с.
- Мосінг Г. С. До 110-х роковин з дня народження професора Рудольфа Вейгля // Мікробіологічний журнал. — 1994. — № 3 (56). — С. 98—100.
- Zwyciężyć tyfus. Instytut Rudolfa Weigla we Lwowie. — Wrocław : Sudety, 2001.
- Сагайдаковський М., Гнатуш С. Професор Рудольф Вейгль. Життя присвячене науці та людству.
- Середа О. М., Воробець З. Д. Професор Рудольф Вейгль і його внесок у розвиток соціальної медицини та медичної біології. — 2009. — № 6(74). — С. 108—111.
- Wójcik R. Kapryśna gwiazda Rudolfa Weigla. — Gdańsk : Wydawnictwo Uniwersytetu Gdańskiego, 2015. — ISBN 978-83-7865-308-0. (пол.)
- Рудольф Вайґль. Вакцина проти тифу.
- Вечно чужой (рос.)
- Maya Prabhu. Vaccine subterfuge: How vaccine-makers fooled the Nazis from inside a concentration camp lab GAVI, 18.05.2022
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 2 вересня
- Народились 1883
- Уродженці Пршерова
- Померли 11 серпня
- Померли 1957
- Померли в Закопаному
- Поховані на Раковицькому цвинтарі
- Випускники Львівського університету
- Випускники Ягеллонського університету
- Випускники Познанського університету
- Випускники Львівського медичного університету
- Викладачі Ягеллонського університету
- Викладачі Львівського університету
- Науковці Познанського університету
- Члени Польської академії знань
- Кавалери Великого хреста ордена Святого Григорія Великого
- Нагороджені орденом Леопольда I (Бельгія)
- Кавалери Командорського хреста із зіркою ордена Відродження Польщі
- Кавалери Командорського хреста ордена Відродження Польщі
- Військові лікарі
- Доктори медицини
- Імунологи
- Праведники народів світу з Польщі
- Випускники Стрийської гімназії
- Випускники Львівського університету (1784–1918)
- Професори
- Дослідники рикетсіозів
- Біологи
- Німці Чехії
- Німці Польщі