Рудольф Свобода (молодший)
| Рудольф Свобода | |
|---|---|
.jpg) | |
| Народився |
4 жовтня 1859[2][3][…] Відень, Австрійська імперія[2][5] |
| Помер |
26 січня 1914[1] (54 роки) Відень, Австро-Угорщина[2] |
| Країна |
 Австрійська імперія Долитавщина |
| Діяльність | художник, портретист, genre painter |
| Вчителі | Леопольд Карл Мюллер |
| Знання мов | німецька[6] |
| Напрямок | орієнталізм |
| Батько | Eduard Swobodad |
| Мати | Josefine Müllerd |
| Брати, сестри | Йозефіна Свобода |
Рудольф Леопольд Свобода молодший (нім. Rudolf Swoboda der Jüngere; 4 жовтня 1859, Відень — 24 січня 1914, Відень) — австрійський художник XIX століття, працював у жанрі орієнталізм. Син художника та літографа Едварда Свободи та Жозефіни Мюллер, сестри провідного віденського художника Леопольда Карла Мюллера, який спеціалізувався на східних темах[7]. Брат придворної портретистки королеви Вікторії, Йозефіни Свободи.
Біографія[ред. | ред. код]
Перші свої уроки Рудольф Свобода брав у Ерменеджільдо Антоніо Донадіні, а з жовтня 1878 року по літо 1884 навчався у свого дядька Леопольда Карла Мюллера, від якого перейняв інтерес до східного мистецтва, і в січні 1879 року разом з ним здійснив подорож в Каїр, Єгипет[8]. Є думка, що Свобода згодом шість разів відвідував цю країну в період з 1880 року по 1891 рік[7][8]. Повернувшись наприкінці лютого 1879 року з єгипетської поїздки Рудольф відслужив рік на військовій службі, перш ніж повернутися на навчання до дядька.
У 1885 році пішов за дядьком до Лондона, де був представлений королеві Вікторії впливовим австрійським художником Генріхом фон Ангелі. Для підготовки Колоніальної та Індійської виставки з різних країн до Лондона були надіслані представники різних народів, у тому числі 34 індійських ремісників (ткачів, гончарів, ковалів з міді та скульпторів). В 1886 королева Вікторія замовила Свободі портрети п'яти індійців і ще трьох інших людей: кіпріотського ткача, малайського кравця, здобувача алмазів з Мису Доброї Надії[7]. Вікторії полотна сподобалися настільки, що вона сплатила поїздку Свободи до Індії, щоб останній зафіксував на своїх картинах ще більше представників різних національностей та народів Індійського субконтиненту.
Прибувши в жовтні 1886 року в Бомбей, Рудольф Свобода відвідав цього ж року Агру, Равалпінді, Пешавар, а літо 1887 року провів у Пенджабі з Локвудом Кіплінгом, главою Mayo School of Art у Лахорі[9]. У листопаді 1887 р. Свобода написав листа секретареві королеви про намір залишитися в Індії довше. Підсумком поїздки, що закінчилася в 1888 і зачепила також Афганістан і Кашмір, стала група з сорока трьох невеликих, не більше восьми дюймів у висоту картин, на яких Свобода відобразив безліч корінних жителів Індії, а також ряд представників британської адміністрації цієї країни[8].
Під час свого перебування в Пенджабі з Локвудом Кіплінгом Рудольф Свобода часто проводив і з його молодим сином Редьярдом Кіплінгом. Поширена думка, що саме про Свободу йдеться у листі Редьярда Кіплінга до свого друга взимку 1889 року, де написано про двох австрійських художників, серед інших карикатурних описів, названих «австрійськими маніяками»[10].
Після повернення до Індії Свобода намалював два портрети Абдула Каріма, улюбленого слуги королеви Вікторії, у 1888 та 1889 роках відповідно, а також портрет її кухаря Гхулама Мустафи. Більшість його індійських полотен зберігається в Осборн-хаусі, резиденції королеви Вікторії, куди були перевезені в 1894 році.
Найбільш значущою роботою Рудольфа Свободи вважається картина «A Peep at the Train», що виставлялася в 1892 році в Королівській академії мистецтв[11].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #128931140 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ RKDartists
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Dr. Constant v. Wurzbach Swoboda, Rudolph // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 41. — S. 85.
- ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- ↑ а б в Saloni Mathur. India by design : colonial history and cultural display / Jon R. Stone. — Berkeley : University of California Press, 2007. — P. 87. — ISBN 9780520234178.
- ↑ а б в M. Haja, G. Wimmer. Les Orientalistes des Écoles allemande et autrichienne / Jon R. Stone. — Courbevoie/Paris : ACR édition, 2000. — P. 336.
- ↑ Saloni Mathur. India by design : colonial history and cultural display / Jon R. Stone. — Berkeley : University of California Press, 2007. — P. 90. — ISBN 9780520234178.
- ↑ Saloni Mathur. India by design : colonial history and cultural display / Jon R. Stone. — Berkeley : University of California Press, 2007. — P. 91-99. — ISBN 9780520234178.
- ↑ Saloni Mathur. India by design : colonial history and cultural display / Jon R. Stone. — Berkeley : University of California Press, 2007. — P. 100. — ISBN 9780520234178.
|
