Рудольф Серкін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рудольф Серкін
чеськ. Rudolf Serkin
Рудольф Серкін у 1962 році
Народився 28 березня 1903(1903-03-28)[1][2][…]
Хеб, Богемське королівство, Долитавщина, Австро-Угорщина[4][5][6]
Помер 8 травня 1991(1991-05-08)[1][2][…] (88 років)
Гілфорд, Віндем, Вермонт, США
·злоякісна пухлина
Поховання Christ Church Cemeteryd[7]
Країна  Австрія
 США
Діяльність піаніст, музикант, музичний педагог
Вчителі Richard Robertd
Відомі учні Ruth Laredod, Steven De Grooted, Seymour Lipkind і Cristina Ortizd
Знання мов англійська[1][8] і німецька[8]
Заклад Кертісовий інститут музики
Членство Американська академія мистецтв і наук
Жанр класична музика
Діти Peter Serkind
Нагороди
Pour le Mérite Президентська медаль Свободи Національна медаль мистецтв Орден Pour le Mérite в галузі мистецтв і науки Нагорода Центру ім. Кеннеді

премія Ернста Сіменса (1978)

зірка на голлівудській Алеї слави[d]

IMDb ID 1182421

Рудольф Серкін (чеськ. Rudolf Serkin; 28 березня 1903, Егер, Богемське королівство Австро-Угорщина — 8 травня 1991, Гілфорд, Вермонт, США) — австро-американський піаніст чеського походження. Вважається одним із найвидатніших інтерпретаторів Бетховена XX століття.[9]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Серкін народився в тодішньому Егері, Богемське королівство, Австро-Угорщина (нині Чехія), в родині російського єврея. Його батько, Мордко Серкін, «був російським басом і навчив його читати ноти раніше, ніж він умів читати слова».[10]

Вважаючись вундеркіндом, його відправили до Відня у віці 9 років, де він навчався гри на фортепіано у Ріхарда Роберта, а згодом композиції — у Йозефа Маркса.[11] Дебютував з Віденським філармонічним оркестром у 12 років. З 1918 до 1920 року вивчав композицію у Арнольда Шенберга і брав активну участь у Товаристві Шенберга для приватного виконання музики.

Кар'єра[ред. | ред. код]

Серкін почав регулярну концертну кар'єру в 1920 році, живучи в Берліні з німецьким скрипалем Адольфом Бушем і його сім'єю, яка включала тоді 3-річну доньку Ірен, з якою Рудольф одружився через 15 років.

1921 року, у віці 17 років, дебютував у Берліні, виступаючи в ансамблі Буша як соліст на клавішних у Бранденбурзькому концерті № 5. Наприкінці концерту Буш сказав Серкіну зіграти на біс перед захопленою публікою. Пізніше Серкін повідомив, що він запитав Буша: «У що мені грати?» і Буш «жартома» сказав йому зіграти Гольдберг-варіації, «і я сприйняв його серйозно. Коли я закінчив, залишилося лише четверо людей: Адольф Буш, Артур Шнабель, Альфред Ейнштейн і я».[10]

У 1920-х і на початку 1930-х років виступав по всій Європі як соліст, а також з Бушем і Квартетом Буша. З приходом до влади в Німеччині Гітлера в 1933 році Серкін і Буші (які не були євреями, але рішуче виступали проти нацистського режиму) виїхали з Берліна до Базеля, Швейцарія.

1933 року вперше виступив у Сполучених Штатах Америки на фестивалі Coolidge у Вашингтон, де він виступав з Адольфом Бушем. 1936 року почав свою сольну концертну кар'єру в США з Нью-Йоркським філармонічним оркестром під керівництвом Артуро Тосканіні. Його виконання Четвертого фортепіанного концерту Людвіга ван Бетховена було добре прийнято критиками; Олін Даунс з «Нью-Йорк Таймс» писав: «Ми рідко чули гру піаніста, яка б так чудово поєднувала глибокий аналіз із артистичним ентузіазмом і теплим почуттям. Так само технічне виконання було чистим і точним, але також прекрасним і поетичним забарвленням».[12] 1937 року Серкін відіграв свій перший сольний концерт у Нью-Йорку в Карнеґі-хол, знову отримавши схвалення критиків. Даунс писав: «Те, що зробив містер Серкін, — це продемонструвати колосальне мистецтво, яке він присвятив найідеалістичнішим цілям».[13]

Еміграція до США[ред. | ред. код]

Невдовзі після початку Другої світової війни в 1939 році Серкіни та Буші емігрували до Сполучених Штатів, де Серкін навчав кілька поколінь піаністів в Інституті музики Кертіса у Філадельфії. З 1968 по 1976 рік — директор інституту. Жив зі своєю зростаючою родиною спочатку в Нью-Йорку, потім у Філадельфії, а також на молочній фермі в сільській місцевості Гілфорд, штат Вермонт. 1951 року Серкін і Адольф Буш заснували музичну школу та фестиваль Марлборо в однойменному місті штату Вермонт, з метою стимулювання інтересу до камерної музики та її виконання в Сполучених Штатах. З 1940-х до 1980-х років зробив численні записи, у тому числі фортепіанний концерт № 4 Бетховена на лейблі RCA Victor, який виконав з симфонічним оркестром NBC під керівництвом Тосканіні. Більшість його записів було зроблено для лейблу Columbia Masterworks, хоча у 1980-х роках він також записував для Deutsche Grammophon і Telarc. Серкін захоплювався музикою Макса Регера, яку відкрив для себе під час роботи з Адольфом Бушем. 1959 року став першим піаністом у Сполучених Штатах, який разом з Юджином Орманді та Філадельфійським оркестром записав фортепіанний концерт Регера, Op. 114.

1963 року Серкін був нагороджений Президентською медаллю Свободи, а у березні 1972 року відзначив свій 100-й виступ із Нью-Йоркським філармонічним оркестром, виконавши фортепіанний концерт № 1 Йоганнеса Брамса. Оркестр і рада директорів також назвали Серкіна почесним членом Нью-Йоркської філармонійно-симфонічного товариства. Такою ж відзнакою були нагороджені Аарон Копленд, Ігор Стравинський і Пауль Гіндеміт. 1986 року відсвяткував свій 50-річний ювілей як запрошений артист з оркестром. Його вважають одним із головних інтерпретаторів музики Бетховена у XX столітті.

Гастролював по всьому світу та продовжував свою сольну кар'єру, доки хвороба не завадила подальшій роботі в 1989 році.

Особисте життя[ред. | ред. код]

1935 року одружився з Ірен Буш, дочкою німецького скрипаля Адольфа Буша. Подружжя стало батьками сімох дітей (один з яких помер у дитинстві), серед яких піаніст Пітер Серкін та віолончелістка Джудіт Серкін.[14] У них було 15 онуків, у тому числі композитор Девід Людвіг і фаготистка Наталя Роуз Врбскі.

Серкін помер від раку 8 травня 1991 року у віці 88 років вдома на своїй фермі в Гілфорді, штат Вермонт. Його вдова Ірен Буш Серкін померла в 1998 році.

Відзнаки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в Encyclopædia Britannica
  3. ↑ а б в SNAC — 2010.
  4. ↑ Czech National Authority Database
  5. ↑ Archivio Storico Ricordi — 1808.
  6. ↑ The Fine Art Archive — 2003.
  7. ↑ Find a Grave — 1996.
  8. ↑ а б CONOR.Sl
  9. ↑ The 25 Essential Beethoven Recordings: Rudolf Serkin Plays Sonatas | Beethoven Awareness Month. WQXR (англ.). Процитовано 20 квітня 2023.
  10. ↑ а б Henahan, Donal (10 травня 1991). Rudolf Serkin, 88, Concert Pianist, Dies. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 20 квітня 2023.
  11. ↑ Folkart, Burt a (10 травня 1991). Piano Genius Rudolf Serkin Is Dead at 88. Los Angeles Times (амер.). Процитовано 20 квітня 2023.
  12. ↑ TOSCANINI OFFERS ELOQUENT PIANIST; Leads the Applause for Rudolf Serkin, Soloist With the Philharmonic-Symphony. BEETHOVEN WORKS GIVEN First Symphony and Concerto Heard -- Mozart and Bach in Carnegie Hall Program. The New York Times (англ.). Процитовано 20 квітня 2023.
  13. ↑ MUSIC IN REVIEW; Rudolf Serkin, Young Pianist, Is Well Received in His First New York Recital at Carnegie Hall. The New York Times (англ.). Процитовано 20 квітня 2023.
  14. ↑ Lehmann, Stephen; Faber, Marion (16 січня 2003). Rudolf Serkin: A Life (англ.). Oxford University Press. ISBN 978-0-19-535144-6.
  15. ↑ Rudolf Serkin. American Academy of Arts & Sciences (англ.). Процитовано 20 квітня 2023.
  16. ↑ APS Member History. search.amphilsoc.org. Процитовано 20 квітня 2023.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Рудольф Серкін


Перегляд цього шаблону
  Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
BNE: XX852177 · BNF: 138996715 · CiNii: DA04096351 · CONOR.SI: 44841059 · FAST: 68617 · Freebase: /m/04k4k_ · GND: 117466964 · GTAA: 152892 · ICCU: TO0V076770 · ISNI: 0000000108726058 · J9U: 987007300404805171 · KANTO: 000208670 · LCCN: n81022286 · MAK: 9810678471705606 · NKC: jn20030902006 · NLI: 000241211 · NLP: a0000002577297 · NTA: 070301328 · NUKAT: n2008042793 · RISM: people/30027675 · SUDOC: 088520579 · VIAF: 14959597 · WorldCat: lccn-n81022286
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рудольф_Серкін&oldid=41901142