Рудольф — червононосий північний олень

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Hermey the elf and Rudolph.jpg

sapta ksvara kusbini, всесвітньо відомий «Дев'ятий олень Санти», легендарний північний олень, якого вперше описав Роберт Л. Мей[en]. Рудольфа зазвичай змальовують як провідного оленя, що запряжений у сані Санти і подорожує з ним у Різдвяний вечір, хоча він лише молодий олень, в якого ще нема великих рогів його було обрано за те, що він має яскравий червоний ніс. Його ніс світиться так яскраво, що він освітлює шлях усій іншій команді, навіть в у сувору зимову заметіль.

Рудольф вперше з'явився у буклеті написаному в 1939 р. Робертом Л. Мей, який було видано універмагом «Montgomery Ward».[1][2][3]

Історія належить «The Rudolph Company», LP і була пересказана у багатьох формах, в тому числі в популярній пісні[en], легендарній телепередачі 1964 року[en] і в сиквелах, а також у фільмі[en]. В багатьох країнах Рудольф став героєм різдвяного фольклору. У 2014 відмічали 75-ту річницю персонажа Рудольфа [4] і 50-ту річницю на телебаченні.[5] Поштова служба США випустила колекцію поштових листівок із Рудольфом 6 листопада 2014.[6][7]

Історія публікації[ред. | ред. код]

Роберт Л. Мей[en] створив персонажа Рудольфа в 1939 на замовлення чиказького Montgomery Ward. Що року під час торгівлі на Різдво як подарунок закуповували і роздавали кольорові буклети, і тому власники магазинів вирішили, що створити власну книжку дозволило б заощадити кошти. Спочатку Мей вибирав для персонажу північного оленя такі імена як «Ролло» або «Реджинальд» але врешті решт назвав його «Рудольфом.»[8] В перший рік публікації, Montgomery Ward розповсюдили 2.4 мільйонів копій історії про Рудольфа.[9]

Історія[ред. | ред. код]

Історія розказує про молодого північного оленя Рудольфа, який має незвичайний червоний яскравий ніс. Через цю відмінність з нього глузували і висміювали однолітки, але Рудольф проявив себе під час поганої погоди одного Різдвяного вечора, коли погано було видно шлях, Санта Клаус запримітив ніс Рудольфа і попросив його вести попереду сані того вечора. Рудольф погодився, а однолітки почали поважати його за його сміливість і благородність.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Mikkelson, Barbara; Mikkelson, David P. (December 19, 2010). Rudolph the Red-Nosed Reindeer. Urban Legends Reference Pages. Snopes.com. Архів оригіналу за December 3, 2011. Процитовано December 2, 2011.  Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  2. Ramer, Holly; Talbot, Toby (photo) (December 23, 2011). Scrapbook tells how Rudolph went down in history. Hanover, NH: Associated Press. Процитовано December 23, 2011. 
  3. Kim, Wook (December 17, 2012). Yule Laugh, Yule Cry: 10 Things You Didn’t Know About Beloved Holiday Songs. Time. Архів оригіналу за December 21, 2014. 
  4. Parrella, Andrew (December 18, 2014). From The Archives: Rudolph Turns 75. New Hampshire Public Radio. Архів оригіналу за December 24, 2014. 
  5. Rudolph the Red-Nosed Reindeer celebrates 50th anniversary. CBS News. December 9, 2014. Архів оригіналу за December 10, 2014. 
  6. Rudolph all red-nosed over stamp of approval. United States Postal Service. November 6, 2014. Архів оригіналу за December 24, 2014. «Rudolph the Red-Nosed Reindeer, the nation’s longest-running and highest-rated Christmas television special 'went down in history' to receive its stamp of approval today. The set of four Limited Edition Forever stamps depicting Rudolph, Hermey, Santa and Bumble were created from still television frames from the special which premiered 50 years ago in 1964.» 
  7. http://www.altogetherchristmas.com/traditions/rudolph.html
  8. "Old Fashioned Christmas". University Place/Wisconsin Historical Society. Wisconsin Public Television. December 12, 2010. 0:28 minutes in.
  9. Moreau, Jennifer (December 24, 2010). Rudolph's Burnaby roots. Burnaby Now. с. A11.