Румунія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Румунія
România

Прапор Герб
Гімн: Deşteaptă-te, române!
Прокинься, румуне
Розташування Румунії
Столиця Бухарест (Bucureşti)
44°25′ пн. ш. 26°06′ сх. д. / 44.417° пн. ш. 26.100° сх. д. / 44.417; 26.100
Найбільше місто Бухарест
Офіційні мови Румунська
Державний устрій Змішана республіка
 - Президент Клаус Йоганніс
 - Прем'єр-міністр Сорін Кимпяну
Незалежність від Османської імперії  
 - Задекларована 9 травня, 1877 
 - Визнана 13 липня 1878 
Площа
 - Загалом 238 392 км² (82)
 - Води (%) 3
Населення
 - перепис 2011 р. 20 121 641[1]
 - Густота 82/км² (122)
ВВП (ПКС) 2011 р., оцінка
 - Повний $267,151 млрд[2] (43rd)
 - На душу населення 12 476[2] (64)
ВВП (номінальний) 2011 р., оцінка
 - Повний $189,776 млрд (38)
 - На душу населення $8 862 (65)
ІРЛП  (2011) 0.781 (високий) (50th)
Валюта Румунський лей (RON)
Часовий пояс EET (UTC+2)
 - Літній час EEST (UTC+3)
Домен інтернету .ro, .eu4
Телефонний код +40

Руму́нія (рум. România)  — держава у південно-східній частині Європи, переважна частина площі розташована у басейні нижньої течії Дунаю. На сході омивається Чорним морем. Румунія межує на півночі з Україною, на північному сході — із Молдовою, на південному заході — із Сербією, на північному заході — з Угорщиною, а на півдні — з Болгарією. Експортер продуктів нафтопереробки і нафтового устаткування, електричного устаткування, автомобілів, зернових.

Історія[ред.ред. код]

Докладніше: Історія Румунії
Територіальні зміни Румунії, з 1859 понині

Доля Румунії була пов'язана з її сусідами: Болгарією, Угорщиною (згодом Австрією і Австро-Угорщиною), Київською і Галицько-Волинською державами (пізніше Великим Князівством Литовським і Польщею, з 18 ст. із Російською Імперією, а згодом з СРСР) та з Османською імперією. Частини Румунії (деякий час навіть вся Румунія) належали віками до цих держав або були під їхнім протекторатом.

У минулому Румунія поділялася на три політичні формації: Молдову (країна між Карпатами і Дністром), Волощину на півдні і Трансильванію на заході. Об'єднання двох перших відбулося 1859 (під назвою «Румунія»), усіх трьох — 1918. Румуни заселяють також Молдову (де мешкає 69,5% молдаван — назва, що її з політичних причин надавали у СРСР румунам, які жили в межах колишньої Російської Імперії).

Ще до нової ери сучасну Румунію заселяли тракійські міжплемінні об'єднання — даки і ґети, яких 106 р. підкорили римляни й створили провінцію Дакію, що нею володіли до 271 і тоді відбулася часткова романізація країни. У той же час на чорноморському узбережжі відомі давньогрецькі колонії: Каллатіс, Томи, Істрія і Ахіллея у гирлі Дунаю.

У добу великого переселення народів у 3 — 6 ст. тут селилися різні племена: сармати, ґоти, гуни, ґепіди, авари, болгари тощо. У 6 — 7 ст. її заселили слов'яни, які з кінця 1 тисячоліття зазнали асиміляції з боку зроманізованих дако-ґетських племен. Тоді створився румунський народ і мова (слов'яни залишили численні сліди в лексиці румунської мови й у топоніміці країни).

У 11 — 13 ст. північно-східна частина Румунії входила до складу Київської Русі та Галицько-Волинської держави. На більшість румунських земель нападали кочовики: печеніги, половці і, зокрема, татари. Після припинення монгольської навали утворилися два румунських князівства: Волощина («Мултянська земля», Muntenia, Tara Românească; 1324) і Молдавія (Волощина, 1359). Румуни жили окремим життям у Семигороді (Трансильванії), який у 10 ст. підпав під Угорщину, згодом у 1541 — 1688 становив собою автономне князівство під зверхністю Османської імперії, далі (до 1918) належав до Австрії і Угорського королівства в складі Австро-Угорщини.

Молдовське князівство і Волощина перебували деякий час під зверхністю Королівства Угорщина (Молдовське князівство також під зверхністю Польщі), з 15 ст. платили данину Османській імперії, а з 16 ст. були у безпосередній залежності від неї, що й було причиною тривалої боротьби румунів за незалежність (в якій брали участь також українські козаки та Польща). Тільки на недовгий час князювання Михайлові Хороброму (1593–1601) вдалося об'єднати всі 3 румунські князівства.

З початку 18 ст. Молдавією і Волощиною правили чужинецькі «господарі», так звані, фанаріоти (переважно греки), призначувані османськими султанами. Внаслідок російсько-турецьких воєн, наприкінці 18 і у 19 ст. зміцнився вплив Росії в обох румунських князівствах. 1812 р. Росія анексувала Басарабію (ще 1774 Австрія зайняла північно-західну Молдавію — Буковину), а на основі договору в Адріянополі (1820) здобула над Молдавією і Волощиною співпротекторат.

Суперництво Російської імперії, Османської імперії й Австрійської імперії за вплив в південно-східній Європі і Кримська війна призвели до того, що за Паризьким мирним договором (1856), Молдовське князівство і Волощиною віддано під спільний протекторат великих держав і Османської імперії. 1859 — 1861 обидва князівства об'єдналися у князівство Румунія, яке у 18771878 цілковито усамостійнилося, а 1881 — перетворилося на королівство.

Румунія, 1939

Під час першої світової війни Румунія стала на сторону Антанти. Румунські території, які перебували у складі інших держав, приєднались до королівства і утворили Велику Румунію.

1000 лей 1941 р.

Друга світова війна[ред.ред. код]

1940 р. Румунія зреклася на користь СРСР північної Буковини та Бессарабії. 1941 р. (після вступу на боці Німеччини до війни проти СРСР) їх удруге зайняла, створивши окупаційні адміністративні одиниці — губернаторство Буковина і губернаторство Бессарабія. Крім того, цього разу Румунія посунула межі своїх володінь далі на схід, захопивши також територію між Дністром і Бугом — Трансністрію. У 1944 всі ці три території румунська влада втратила; У 1940—45 рр. частина Семигороду і Мармарощина були володіннями Угорщини.

Соціалістична Республіка Румунія[ред.ред. код]

У 1944 була скинута профашистська диктатура Антонеску. У 1945 створено уряд комуністичної спрямованості, кордони змінені, король Михайло відрікся від престолу, і у 1947 створена Народна республіка. Конституція радянського зразка прийнята у 1949 р. У 1955 Румунія приєдналася до Варшавського договору. В 1958 з країни були виведені радянські війська. Нова конституція прийнята у 1965.

Ніколае Чаушеску став президентом у 1974. У 1987 почалися виступи робітників проти програми економії.

Сучасна історія[ред.ред. код]

«Різдвяна революція» 1989 року призвела до скинення режиму Чаушеску і влада перейшла до Фронту національного порятунку, який очолював Йон Ілієску. Чаушеску було засуджено і страчено. Скасовано спецслужбу Секурітате. Страйки протесту проти наслідків введення ринкової економіки продовжувалися до 1990. Нова конституція прийнята на референдумі у 1991 р.

У 2007 році Румунія вступила до Євросоюзу, а також стала членом Спільного ринку. Наразі у країні спостерігається посилення уніоністського руху, прихильники якого виступають за об'єднання Румунії та Молдови в єдину державу.

Уряд і політика[ред.ред. код]

Державний устрій: Румунія — республіка з парламентським правлінням. Глава держави — Президент, глава уряду — прем'єр-міністр. Нині Президентом держави є Клаус Йоганніс з 2014, головою уряду — Сорін Кимпяну.

Законодавчий орган — двопалатний парламент, який складається із Сенату (рум. Senat, 137 місць) і Палати депутатів (рум. Camera Deputaţilor, 332 місця).

Членство у міжнародних організаціях — ООН, ОБСЄ, РЄ, СОТ, МБРР, МВФ, МФЧХіЧП, НАТО, ЄС.

Адміністративний устрій[ред.ред. код]

Детальніше у статті Адміністративний поділ Румунії, Список міст Румунії

Адміністративно-територіальний поділ Румунії відповідає стандарту NUTS таким чином:

  • рівень NUTS 1: Румунія;
  • рівень NUTS 2: 8 регіонів розвитку (населення кожного — біля 2,8 міл. осіб);
  • рівень NUTS 3: 41 жудець та 1 муніципія (столиця Бухарест);
  • рівень NUTS 4: не використовується;
  • рівень NUTS 5: 256 міст та 2 686 комун.

Географія[ред.ред. код]

Топографічна мапа Румунії
Див. також: Природа Румунії

Румунія розташована у південно-східній Європі. На півночі і сході межує з Республікою Молдова 681,3 км) і Україною (613,8 км, у тому числі річковий кордон 292,2 км і морський 33 км), на північному заході — з Угорщиною (448 км), на південному заході з Сербією (546,4 км), на півдні — з Болгарією (631,3 км, межа — Дунай). На південному сході омивається Чорним морем (берегова лінія — 193,5 км). На півдні і сході річкові долини, на південному заході територію Румунії займають Східні і Південні Карпати і Семигородська височина, до яких прилягають із заходу Паннонська, з півдня — Волоська низовини, зі сходу Молдавська і Добрузька височини. Румунія лежить на межі Центральної і Східної Європи та Балканського півострову і на її території тисячоліттями перехрещувалися політичні і культурні впливи цих трьох комплексів.

Великі міста: Бухарест (1 931 тис. мешканців), Ясси (354,8 тис.), Галац (342,4 тис.), Тімішоара (340 тис.), Констанца (337 тис.), Клуж-Напока (332,2 тис.).

Економіка[ред.ред. код]

Румунія — індустріально-аграрна країна. Основні галузі промисловості: гірнича, лісоматеріалів, металургійна, хімічна, машинобудування, харчова, нафтопереробна. Транспорт: автомобільний, залізничний, річковий, морський, повітряний. Перевезення вантажів у країні здійснюється головним чином автотранспортом і залізницею. 1994 р. у країні було 11 365 км залізниць і 88 117 км шосейних доріг. Головні порти на Дунаї: Турну-Северин, Джурджу, Бреїла, Галац. Головний морський порт — Констанца, через який проходить 80% морських вантажоперевезень країни і 65% вантажів зовнішньої торгівлі. У 1984 був відкритий судноплавний канал, що з'єднує Констанцу з портом на Дунаї Чернавода. У 1996 вантажний морський флот Румунії складався з 234 кораблів і мав сумарну вантажопідйомність всіх судів у 2 445 810 рег. т.

За даними Індексу економічної свободи The Heritage Foundation, USA 2001: ВВП — $ 29,4 млрд. Темп зростання ВВП — (-7,5)%. ВВП на душу населення — $1310. Прямі закордонні інвестиції — $ 390 млн. Імпорт (паливо, продукція машинобудування і обладнання, продукція текстильної промисловості і сільського господарства) — $ 11,5 млрд. (головним чином, Центральна і Східна Європа — 21,0%; Німеччина — 17,5%; Італія — 17,4%; Франція — 6,9%; США — 4,2%). Експорт (текстиль, метали і продукція машинобудування і хімічної промисловості) — $ 9,5 млрд. (головним чином, Італія — 22,0%; Німеччина — 19,0%; Франція — 5,9%; США — 3,8%).

Демографія[ред.ред. код]

Докладніше: Населення Румунії

Динаміка чисельності[ред.ред. код]

Динаміка чисельності населення Румунії у сучасних межах:[3]

  • 1948 ‒ 15 872 624
  • 1956 ‒ 17 489 450
  • 1966 ‒ 19 103 163
  • 1977 ‒ 21 559 910
  • 1992 ‒ 22 810 035
  • 2002 ‒ 21 680 974
  • 2011 ‒ 20 121 641

Національний склад[ред.ред. код]

Найчисельніша національність у комунах Румунії за переписом 2011 року

Національний склад населення за переписом 2011 р. (серед тих, хто вказав свою національну приналежність):

чисельність частка
румуни 16 792 868 88,92%
угорці 1 227 623 6,50%
цигани 621 573 3,29%
українці 50 920 0,27%
німці 36 042 0,19%
турки 27 698 0,15%
росіяни 23 487 0,12%
татари 20 282 0,11%

Релігія[ред.ред. код]

Найпоширеніша релігія у комунах Румунії за переписом 2002 року

Релігійний склад населення Румунії за переписом 2011 р.:

Освіта, медицина, соціальні заходи[ред.ред. код]

Культура[ред.ред. код]

Музика[ред.ред. код]

У країні з 1928 року існує Національний оркестр Радіо Румунії.

Державні символи[ред.ред. код]

Державний прапор — червоний, жовтий і синій триколор, 3 вертикальних рівних лінії. Був прийнятий у 1848 р. під час революції у Цара Роминеаске.

Державний герб — Стема. Прийнятий у 1992 році. Являє собою орла, який тримає у дзьобі хрест, а у кігтях — шаблю і скіпетр, на грудях представлена композиція з п'яти гербів історичних провінцій Цара Роминяске, Молдова, Трансильванія, Добруджа і Банат.

Державний гімн — «Прокинься, румуне».

Національний День Румунії святкується 1 грудня, через те, що 1 грудня 1918 р. приєднанням Трансильванії до Румунії завершився процес утворення єдиної румунської національної держави.

Українсько-Румунські відносини[ред.ред. код]

Збройні сили Румунії[ред.ред. код]

Всього витрати на оборону в наш час[Коли?] становлять 2,05% від загального ВВП країни, що становить приблизно 2,9 мільярда доларів (47 позиція у світі).

90 000 чоловіків і жінок в наш час[Коли?] складають Збройні Сили, 75 000 з яких є військовослужбовцями і інші 15 000 — цивільними особами. Сухопутні війська мають силу в 45 800 чоловік, 13 250 — Військово-повітряні сили і Військово-морські сили — 6 800, решта 8 800 служать в інших областях.

Румунські військові сили проходять триступеневу реструктуризацію. У 2007 році перший короткостроковий етап був завершений. 2015-й знаменує закінчення другої стадії, коли збройні сили будуть досягати чудової сумісності з силами НАТО. У 2025 році довгостроковий етап має бути завершений. Етапи спрямовані на модернізацію структури збройних сил, скорочення персоналу, а також придбання новіших і досконаліших технологій, сумісних зі стандартами НАТО.


Румунія Це незавершена стаття з географії Румунії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Примітки[ред.ред. код]

  1. DATELE INS: România mai are 20.121.641 de locuitori. Populația a scăzut cu 1,5 milioane în 10 ani. Digi24. 2013-07-04. Процитовано 4 iulie 2013. 
  2. а б Romania. International Monetary Fund. Архів оригіналу за 2013-05-12. Процитовано 2012-04-20. 
  3. http://pop-stat.mashke.org/romania-division.htm

Література[ред.ред. код]

  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
  • Див. Молдавія і Iorga N. Legaturile Românilor cu Ruşii apuşeni şi cu teritoriul zis «ucrainian». Analele Academiei Româna. Букарешт 1916:
  • Iorga N. Românii de peste Nistru. Яси 1918;
  • Nistor I. Problema ucraineană in lumina istoriei. Чернівці 1934;
  • Ciobanu S. Legăturile culturale româno-ucrainene. Букарешт 1938;
  • Nistor I. Ucraina in oglinda cronicelor moldovenesli. Букарешт 1941 — 42;
  • Constautinescu-Iasi P. Reiatsi ile cuhurale romino-ruse din trecut. Букарешт 1954;
  • Попов П. З історії укр.-рум. літературних зв'язків. Вісник АН УРСР, ч. 9. К. 1956;
  • Bezviconi G. Contributii la istoria relatiilor romino-ruse. Букарешт 1962;
  • Academia Republicii Populare Romine. Studii priviud relatiile romino-ruse si romino-sovietice. Букарешт 1960; *Мохов Н. О формах и этапах молдавско-украинских связей в XIV — XVIII ст. Кишинев 1961;
  • Ласло М. До питання про укр.-рум. зв'язки у другій половині XIX ст. Укр. Іст. Журнал, ч. 5. К. 1962;
  • Ласло М. Дослідження укр. фолкльору в Румунії, ж. Народився творчість та етнографія, ч. 1. К. 1965;
  • Исторические связи народов СССР и Румынии в XV — начале XVIII в. Документы и материалы в 3 тт. М. 1965 — 70;
  • Cioranesco G. et au. Aspects des relations russo-roumaines. Retrospective et orientations. Париж 1967;
  • Марунчак М. Українці в Румунії, Чехо-Словаччині, Польщі, Югославії. Вінніпеґ 1969;
  • Павлюк М., Робчук І. Регіональний атлас укр. говірок Румунії. Праці XII Респ. діалектологічної наради К. 1971: *Joukovsky A. Relations culturelles entre l'Ukraine et la Moldavia au XVII siècle. Париж 1973.

Посилання[ред.ред. код]

Угорщина Угорщина Україна Україна
Gray compass rose.svg Молдова Молдова
Україна Україна
Чорне море
Сербія Сербія Болгарія Болгарія