Русин Василь Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василь Павлович Русин
Василь Павлович Русин
голова Виконавчого комітету Закарпатської обласної ради
червень 1963 — 1974
Попередник: Гарагонич Іван Георгійович
Спадкоємець: Волощук Михайло Юрійович
 
Партія: КПРС
Освіта: Львівський університет
Народження: 2 січня 1919(1919-01-02)
Лецовиця
Смерть: 21 жовтня 2005(2005-10-21) (86 років)
Київ
Похований: Байкове кладовище
 
Військова служба
Звання: ?
Битви: німецько-радянська війна
Нагороди:

СРСР:

Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора
Орден Трудового Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня
Орден Жовтневої Революції

Україна:

Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Василь Павлович Русин (2 січня 1919, Лецовиця — 21 жовтня 2005, Київ) — український радянський партійний і державний діяч.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 2 січня 1919 року в селі Лецовиці (нині Мукачівського району Закарпатської області) в бідній селянській родині. Навчався в народній школі і Мукачівській гімназії.

У 1939 році нелегально перейшов угорсько-радянський кордон. Був засуджений до п'яти років виправно-трудових таборів. Після звільнення у 1942 році вступив до Першої Чехословацької окремої бригади, що формувалася в Бузулуку, воював у її складі. Пізніше був направлений у партизанську школу при Українському штабі партизанського руху, після якої 13 вересня 1944 року був десантований на Закарпаття командиром партизанського руху. Його загін діяв в Мукачівському і Свалявському районах.

У 1945 році очолив Спеціальний суд Закарпатської України, потім працював головою обласного суду і прокурором Закарпатської області. У 1952 році заочно закінчив Львівський університет.

З червня 1963 року по 1974 рік очолював Виконавчий комітет Закарпатської обласної ради. З 1974 року був заступником міністра соціального забезпечення УРСР.

На XXIII і XXIV з'їздах Компартії України обирався кандидатом у члени ЦК КПУ. Обирався депутатом Верховної Ради СРСР 2-го скликання і Верховної Ради УРСР 3—8-го скликань. У 1969–1974 роках — член Президії Верховної Ради УРСР.

Помер в Києві 21 жовтня 2005 року. Похований на Байковому кладовищі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений чотирма орденами Трудового Червоного Прапора, орденами Вітчизняної війни 1-го і 2-го ступенів, орденом Жовтневої Революції, українськими орденами Богдана Хмельницького і «За заслуги» 3-го ступеня, чехословацьким орденом.

Література[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]