Русофобія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Русофо́бія (від рос. русский і дав.-гр. φόβος — страх) — упереджене, неприязне, вороже ставлення до Росії[1] та/або росіян[2], різновид ксенофобії[3]. Російські націоналісти і апологети політики Росії часто використовують звинувачення в «русофобії» як форму пропаганди, щоб протистояти критиці Росії.[4][5]

Історія походження терміна[ред.ред. код]

Ймовірно, вперше термін «русофобія» був застосований російським поетом Федором Тютчевим[6], який, за версією деяких дослідників, протиставляв русофобії панславізм[7].

Окремі документальні приклади русофобії можна відзначити з початку XVI століття. Пропаганду проти Московського царства активно вели литовські і польські державні діячі, історики та письменники, а також, згодом, єзуїти. Ця пропаганда виникла на ґрунті суперництва за землі Русі, а також на ґрунті конфесійної боротьби католицтва зі «схизматичним» православ'ям. Польський король Сигізмунд І, який намагався запобігти будь-яким політичним альянсам Московського царства в Європі, переконував західних монархів, що московити — не християни, а жорстокі варвари, що належать до Азії і змовилися з турками і татарами зруйнувати християнський світ[8].

У кінці XVIII — першій половині XIX століття відбувається формування русофобії як системи, яка обслуговує ворожу політику тієї чи іншої держави стосовно Росії. Виникнувши спочатку у Франції, після падіння в 1815 році наполеонівської імперії русофобія перекочувала до Англії, де в 1820—1840 роки була сформована найбільш повно. У період між Угорською революцією 1848—1849 років та Кримською війною 1853—1856 років русофобія в Англії досягла свого апогею і в тій чи іншій мірі охопила багато інших європейських країн[9]. Історик А. Фурсов характеризує таку системну русофобію як «психоісторичну зброю», мета якої довести, в тому числі і самим росіянам, що їхній розвиток не повною мірою відповідає західному типу і таким чином поставити росіян в програшний стан психологічного захисту. Доктор історичних наук Валентин Фалін в інтерв'ю каналу Росія висловив думку, що «віссю, довкола якої оберталися відносини між Росією та західним світом велику частину XIX століття і у XVIII столітті була русофобія — ніякого стосунку вона до комунізму не мала», академік Олександр Чубар'ян так само стверджував, що «русофобія йде в країнах Заходу з середини XVIII століття»[10].

Леонід Шебаршин дотримується думки, що книга сера Роберта Вільсона, який під час війни з Наполеоном був при ставці російського головнокомандування, і стала поштовхом до русофобії[11], інші дослідники вважають, що історію русофобії на рівні державної політики можна простежити цілком чітко з 1840-х років, на думку прихильників другої версії, імперська антиліберальна і мілітаристська політика Миколи I після ряду військових успіхів стала викликати побоювання та сприйматися деякими європейськими державами як загроза їхнім інтересам.

Російська агресія проти України[ред.ред. код]

Після анексії Криму Росією у березні 2014 року російська влада та засоби масової інформації почали широко застосовувати термін до осіб та організацій, хто критикував позицію та дії Кремля чи був залучений до застосування санкцій проти Росії.[12]

10
20
30
40
50
60
2001
2002
2003
2004
2005
2006
2007
2008
2009
2010
2011
2012
2013
2014
2015
2016
2017
  •   МЗС Росії
  •   Sputnik
  •   Russia Today

Частота вжитку терміну «русофобія» від МЗС Росії, а також державних ЗМІ: Sputnik, Russia Today.[12]

Прояви[ред.ред. код]

  • Заперечення права Росії як країни і росіян як нації на існування;
  • Образливі прізвиська росіян (наприклад, «москалі», «кацапи»);
  • Проекція на всіх росіян певних вад окремих людей, як-от: пияцтво, схильність до вживання у мові матюків, примітивність мислення, відсутність культури;

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «gramota.ru» «Большой толковый словарь русского языка», гл. ред. С. А. Кузнецов, первое издание: СПб.: Норинт, 1998, публикуется в авторской редакции 2009 года: «русофобия, -и; ж. [от сл. русский и phobos — страх, боязнь] Нелюбовь, неприязнь к русскому народу, России».
  2. «Новый словарь русского языка. Толково-словообразовательный», автор Т. Ф. Ефремова: "русофобия; ж.: «Неприязненное отношение ко всему русскому, к самим русским как к чуждому и опасному для представителей иной нации».
  3. «Вместе или порознь?», журнал «Родина», Владимир Волков, член-корреспондент РАН, директор Института славяноведения РАН: «Русофобия представляет собой одно из частных проявлений ксенофобии».
  4. «The Putinverstehers’ Misconceived Charge of Russophobia: How Western Apology for the Kremlin's Current Behavior Contradicts Russian National Interests», Andreas Umland January 21, 2016, Harvard International Review
  5. Russophobia in the Kremlin's strategy. A weapon of mass destruction. by Jolanta Darczewska, Piotr Żochowsky
  6. «Русофобия: история и современность» Вести.Ru от 31.08.2008, Дмитрий Киселёв: «Кстати, впервые этот термин (русофобия) использовал поэт, дипломат и общественный деятель Фёдор Тютчев».
  7. «Федор Тютчев: русофобия против империи» pravoslavie.ru, Сергей Лабанов: «В противовес русофобии Тютчев выдвинул идею панславизма».
  8. Poe, Marshall T. (2001). People Born to Slavery: Russia in Early Modern European Ethnography, 1478—1748. Cornell University Press. p. 21. ISBN 0-8014-3798-9
  9. Волков В. По национальным квартирам // Родина. — 2006. — № 4. — С. 102.
  10. Обговорення в РАН
  11. «Идет война холодная» Леонид Шебаршин: «Эта книжка (автор Роберт Вильсон) как своеобразная обработка европейского общественного мнения оказалась так популярна, что в Англии возникло целое русофобское движение».
  12. а б @DFRLab (2018-02-15). #PutinAtWar: How Russia Weaponized “Russophobia”. DFRLab. Процитовано 2018-02-15. 

Література[ред.ред. код]


Соціологія Це незавершена стаття з соціології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.