Руське воєводство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Руське воєводство
Герб
Девіз:
Nunquam quiescit
Адм. центр Львів
Країна  Корона Королівства Польського
Регіон Малопольська провінція
Королівство Польське
Межує з: сусідні адмінодиниці
Краківське воєводство (до 1795), Люблінське воєводство (1474—1795), Белзьке воєводство, Подільське воєводство, Волинське воєводство, Сандомирське воєводство ?
Населення
 - повне
Площа
 - повна 55 200 км²
Дата заснування 1434
Дата ліквідації 1772

Мапа
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Руське воєводство

Ру́ське воєво́дство (лат. Palatinatus Russiae, пол. Województwo ruskie) — адміністративно-територіальна одиниця Королівства Польського та Корони Польської в Речі Посполитій. Існувало в 14341772 роках. Створене на основі земель Руського королівства. Належало до регіону Русь. Розташовувалося в південній частині Речі Посполитої, на заході Русі. Головне місто — Львів. Очолювалося руськими воєводами. Сеймик воєводства збирався у містечку Судова Вишня. Мало представництво із 4 сенаторів у Сенаті Речі Посполитої. Складалося з 5 земель, які поділялись на 13 повітів. Станом на 1791 рік площа воєводства становила &&&&&&&&&&082990.&&&&0082 990 км²[1]. Населення в 1790 році нараховувало &&&&&&&&01495000.&&&&001 495 000 осіб. Ліквідоване 1772 року під час першого поділу Речі Посполитої. Територія воєводства увійшла до складу Королівства Галичини та Волині Габсбурзької монархії.

Назва[ред. | ред. код]

  • Руське воєводство (лат. Palatinatus Russiae; пол. Województwo ruskie)
  • Львівське воєводство (лат. Leopoliensis satrapia/Palatinat de Lemberg[2][3])

Положення[ред. | ред. код]

Руське воєводство межувало на заході із Краківським, Сандомирським та Люблінським воєводствами, на півночі — із Берестейським воєводством Великого князівства Литовського та Белзьким воєводством, на сході — із Волинським воєводством (до 1566 року — Волинською землею) та Подільським воєводством[4][2]. Південний кордон Руського воєводства проходив по Карпатському хребту, який відокремлював його від Закарпаття у складі Угорського королівства[4]. Руське воєводство разом з Белзьким воєводством вважалося властивою Червоною Русю[2][5].

Історія[ред. | ред. код]

Червона Русь (Руське та Белзьке воєводства) на мапі Гійома Сансона 1701 року, створеній на основі давнішої мапи Боплана

Утворилося на території колишнього Галицько-Волинського князівства, південна частина якого після смерті останнього володаря Юрія Болеслава та боротьби за спадщину відійшла в 1340-ві роки до складу Королівства Польського на правах особистого домену короля[4]. Статус воєводства ця територія отримала внаслідок поширення в 1434 році положень Єдлінського привілею 1430 року на руські землі (разом із Західним Поділлям — Подільським воєводством) і поширення на місцеву шляхту положень коронного права, які зрівняли її в правах зі шляхтою коронних воєводств[4]. Адміністративним центром воєводства був Львів[6]. Спочатку до воєводства увійшли 4 давніші землі: Львівська, Галицька, Перемишльська та Сяноцька[7][8]. У XVI до воєводства увійшла Холмська земля[7].

Воєводство ліквідоване внаслідок першого поділу Речі Посполитої 1772 року, коли більша частина воєводства увійшла до складу Габсбурзької Австрії на правах провінції як Королівство Галичини та Володимирії[4]. Холмська земля залишилася у складі Речі Посполитої[4]. За третім поділом Речі Посполитої 1795 року Холмська земля увійшла до складу Австрії та Російської імперії[4].

Адміністративний устрій[ред. | ред. код]

Руське воєводство (червоним) на мапі Антоніо Затти 1781 року

Руське воєводство складалося з 5 земель: Львівської — із центром у Львові, Галицької — із центром у Галичі, Перемишльської — із центром у Перемишлі, Холмської — із центром у Холмі, та Сяноцької — із центром у Сяноку[4]. Руське воєводство було єдиним з-поміж воєводств на українських землях, яке поділялося на землі[4]. Кожна із земель, водночас, ділилася на повіти[4]:

У XVI столітті зникли старі замкові повіти: у Львівській землі — Глинянський, Олеський, Щирецький; у Перемишльській землі — Дрогобицький, Ярославський, Ланьцутський, Мостицький, Переворський, Ряшівський, Самбірський, Стрийський; у Галицькій землі — Коропецький, Снятинський[4]. З впровадженням коронного (польського) права відбувся поділ старих замкових повітів — центрів волостей — на гродові й негродові повіти[4].

Судова система[ред. | ред. код]

В усіх центрах земель діяли земські суди[4]. Земські повіти — центри шляхетського судочинства — загалом збігалися із землями воєводства[4]. Окремо діяв земський суд у Переворську (1437—1477; Перемишльська земля)[4]. Зі збільшенням чисельності шляхти в XVII столітті в межах окремих земель виділилися нові земські суди: теребовельський (1648—1784), жидачівський (1557—1784)[4]. Паралельно існували гродські суди, які діяли в центрах земель та в Теребовлі (1533—1783, 1508 року тимчасово був переведений до Бучача через сильні руйнування міста після нападу татар[9]; Галицька земля), Городку (1528—1540) і Жидачеві (1649—1783; Львівська земля), Самборі (1530—1537; Перемишльська земля), Красноставі[4].

Шляхетське самоврядування[ред. | ред. код]

Із запровадженням регулярних сеймикових зібрань шляхта Руського воєводства збиралася на сеймики в центрах земель[4]. Генеральний сеймик Руського воєводства відбувався у Вишні[4]. На нього з'їжджалися депутати від Львівської, Перемишльської, Галицької та Сяноцької земель[4][10]. Холмська шляхта через географічне положення своєї землі їхала на вальний сейм окремо[4]. У Вишні часами проходив Генеральний сеймик для Руського та Подільського воєводств[4].

Шляхта Руського воєводства обирала своїх послів (представників) на вальний сейм і депутатів до Коронного трибуналу в Любліні та Скарбового трибуналу в Радомі[4]. Кількість послів від земель була різною: Львівська — 2, Галицька — 6, Перемишльська — 2, Холмська — 2, Сяноцька — 2[4]. Серед усіх воєводств Руське воєводство мало на вальному сеймі найбільшу кількість представників (разом із сенаторами — 23)[4]. На Коронний трибунал від Руського воєводства обирали 2 послів на рік: одного — на сеймику у Вишні, а другого, по черзі, — від Галицької та Холмської землі[4].

Уряди[ред. | ред. код]

Докладніше: Руські воєводи

Урядницька структура Руського воєводства була строкатою і відображала поділ на землі[4]. На чолі воєводства був руський воєвода[4]. Кожна із земель мала свого каштеляна, серед яких виділявся львівський каштелян, який належав до «більших», або «кріслових», каштелянів (засідали в сенаті в кріслах); решта — перемишльський, галицький, сяноцький та холмський — були «дронжковими» каштелянами (засідали в сенаті на вузьких лавах під стінами)[4]. Загалом у сенаті від Руського воєводства засідало 6 світських сенаторів та 3 церковних (львівський архієпископ та католицький єпископи Перемишля і Холма)[4].

Найповніша номенклатура земських урядників була у Львівській землі[4]. Кожна із земель і Красноставський повіт Холмської землі мали свого підкоморія[4]. Серед повітів Руського воєводства виділялися Жидачівський, Красноставський, Коломийський та Теребовельський, де існували уряди войського (більшого та меншого), ловчого, мечника, підстолія, підчашія, скарбника, хорунжого та чашника[4]. Епізодично в Городку, Медиці, Самборі та Стрию документи фіксують уряди войських[4].

Населення[ред. | ред. код]

Руське воєводство було однією з найбільш заселених та урбанізованих територій на українських землях[4]. Наприкінці XV століття у воєводстві налічувалося понад 1700 населених пунктів, з них 65 міст і містечок, приблизно 20 % усіх поселень перебували в королівській власності[4]. На кінець XVI століття в Руському воєводстві налічувалося вже близько 2800 населених пунктів, серед яких було 193 міста і містечка[4]. Упродовж XVI століття у воєводстві було локовано 128 міст і містечок[4]. Найбільш урбанізованими землями воєводства були Галицька та Львівська (75 і 50 міст і містечок відповідно)[4]. Чисельність населення воєводства в 1629 році становило 943 тис. осіб, у 1770 році — 1,495 млн осіб[6]. На 1677 рік у воєводстві було близько 3090 сіл і 160 міст та містечок[6]. На момент ліквідації Руського воєводства на цій території налічувалося близько 280 міст і містечок[4].

Прапори[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Pawiński, Adolf. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym [Архівовано 1 березня 2014 у Wayback Machine.]. — Warszawa: Gebethner i Wolff, 1883. — T. 1: Wielkopolska.
  2. а б в Cromero M. Polonia sive De situ, populis, moribus, magistratibus et republica regni Polonici. — Coloniæ, 1578. — С. 16. (лат.)
  3. Guillaume Sanson. Russie Rouge, 1701
  4. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат Михайловський В. М. Руське воєводство // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 396. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 8 серпня 2015. Процитовано 10 листопада 2016. 
  6. а б в Руське воєводство // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1973. — Кн. 2, [т. 7] : Пряшівщина (продовження) — Сибір. — С. 2658. — ISBN 5-7707-4049-3.
  7. а б Задорожній О. В. Генеза міжнародної правосуб’єктності України. — Київ : К.І.С, 2015. — С. 182.
  8. Однороженко О. Українська (руська) еліта доби Середньовіччя і раннього модерну: структура та влада. — К. : Темпора, 2011. — С. 98.
  9. Л. Городиський, І. Зінчишин. Мандрівка по Теребовлі і Теребовлянщині: Історичний нарис-путівник. — Львів: Каменяр, 1998. — 294 с., іл.— C. 60. ISBN 966-7255-01-8
  10. Олексій Вінниченко. Доведення шляхетства на сеймиках Руського воєводства у Вишні (XVII — середина XVIII ст.): Правова регламентація і повсякденна практика. Архів оригіналу за 8 травня 2014. Процитовано 30 травня 2013. 

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Вінниченко О. Сеймики та з'їзди шляхти Львівської, Перемишльської і Сяноцької земель Руського воєводства в останній чверті XVI — першій половині XVII ст. // Наукові зошити історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. Збірник наукових праць. — Львів, 2000. — Вип. 3. — С. 41—47.
  • Ониськів М. Комунікація монаршого двору із провінцією в Речі Посполитій: видача та доставка королівських універсалів до Львівського й Перемишльського ґродів Руського воєводства // Український історичний журнал. — К., 2014. — № 4 (517) (липень—серп.). — С. 161—178. — ISSN 0130-5247.