Руський Каганат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

«Ру́ський кагана́т» — умовна назва держави, яка, на думку деяких істориків, могла існувати у IX сторіччі на теренах Східної Європи.

Гіпотеза спирається на розрізнені фрагменти з різних історичних джерел, мало пов'язані між собою.

Першою згадкою про «руського кагана» вважають повідомлення Бертинських аналів про прибуття у 839 році до західного імператора Людовика I (814—840) посольства візантійского імператора Феофіла (829—842).

Останній «прислав також… деяких людей, які стверджували, що вони і народ їх, називаються Рос (Rhos), а їх король (rex) має титул хакана (chacanus)». Феофіл просив імператора франків допомогти їм повернутися додому, оскільки найближчі шляхи для них були перерізані «скопищами варварів, досить нелюдських і диких племен». Розпитавши послів, Людовик I запідозрив в них «свеонів» (Sueones), які прибули до нього з ціллю розвідки.

Втім, у повідомленні не міститься жодних свідчень, що посли росів не могли вважати своїм володарем хазарського кагана, як це робили «руси», згадані Ібн Фадланом у 922 році.

В листі іншого західного імператора Людовика ІІ до візантійського володаря Василя І Македонянина, датованому 871 роком, поруч з аварським каганом згадані володарі хазарів, болгар та якогось «північного народу» (Nortmanno).

Щоправда, сам Людовик ІІ наголошує, що називати цих володарів каганами не бачить жодних підстав. Але враховуючи, що хазарський правитель іменувався саме каганом, окремі дослідники впевнені, що каганом був і володар «північного народу», який вони ототожнюють з літописною Руссю.

Згадка про «кагана русів», що живе на болотяному острові посеред озера, міститься в творах Ібн Русте та Гардізі[1]. Проте вони не повідомляють ані імені цього кагана, ані точне розташування острова, що дозволяє ототожнювати Русь Ібн Русте і з дельтою Кубані, і з островами на Дніпрі, і з озером Ільмень.

Митрополит Іларіон називав каганом князя Володимира Святославича та його сина Ярослава Мудрого

В київському Софійському соборі довгий час зберігався напис «Спаси, Господи, кагана нашого», в якому, на думку досідників, йшлося про онука Володимира Святославича — Святослава Ярославича[2].

Чимало дослідників, однак, піддають коцепцію «Руського каганату» сумніву, оскільки згадки про нього надто фрагментарні, а сам тюркський титул каган перебачав, що його носій належить до роду Ашина, що у випадку володарів Русі є вочевидь малоймовірним.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ибн Русте «Книга дорогих ценностей». Цит. по: Древняя Русь в свете зарубежных источников. Хрестоматия. Т.3. Восточные источники. М., 2009. Пер. Т. М. Калининой. — С. 47—48.
  2. Высоцкий С. А. Древнерусские надписи Софии Киевской XI—XIV вв. Киев, 1966. — с.49—52

Посилання[ред.ред. код]