Руський Каганат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

«Ру́ський кагана́т» — гіпотетично офіційна назва Давньоруської держави з 838 р. й, імовірно, до смерті Ярослава Мудрого 1054 року (можливо з перервою у 882–964). Надалі титул каган, враховуючи фактичний роздріб Русі на декілька земель, було замінено на «великий князь київський» («перший серед рівних» на відміну від одноосібного кагана).

"Гадаємо, що слово “каган” мало на Русі IX ст. (а може, й раніше) значення офіційного державного титулу. За рангом це був ступінь політичної ієрархії, вищий не лише за князя, а й за великого князя (короля). Це був титул, що дорівнював царському, тобто імператорському, або принаймні претендував на таке. У “варварській” Європі на нього дивилися інакше, ніж у Константинополі чи Римі, і не лякалися множинності. Царів було багато - крім загальновизнаного у Царгороді, існували зверхники того рангу в Болгарії, в аварів, у Хозарії, Вірменії, Грузії і т. д. Юридичний бік справи мало хвилював численних претендентів на імператорський ранг — головне було ствердити своє політичне реноме. Отож, і київський володар, що справді був одним із найсильніших, мусив подбати про свою державну амбіцію."[1]

Документальні свідчення[ред.ред. код]

Найперша західноєвропейська згадка про Руський Каганат присутня в Бертинських анналах Франкської Імперії під 839 роком. У 839 році до імператора Людовика I (814–840), прибуло посольство візантійского імператора Феофіла (829–842), який: "прислав також… деяких людей, які стверджували, що вони і народ їх, називаються Рос (Rhos); їх король (rex) має титул хакана (chacanus). Феофіл просив імператора франків допомогти їм повернутися додому, оскільки найближчі шляхи для них були перерізані «скопищами варварів, досить нелюдських і диких племен». Розпитавши послів, Людовик запідозрив в них «свеонів» (Sueones), які прибули до нього з ціллю розвідки.

Із так званими «свеонами» Руського каганату в дослідженнях західних авторів, як правило зв'язується «Норманський каганат», який згадується в листуванні Василя І Македонянина з іншим германським імператором Людовиком ІІ під 871-м роком поряд з Аварським та Хозарським каганатами. Візантійський імператор послав сердитого листа франкському з приводу «титуляції». З формальної точки зору в «християнському світі» тільки візантійський іператор мав теоретичні повноваження на весь римський спадок, оскільки він володів і світською, і духовною владою (по т.з. «дару Луки»). Звідси і т.з. «двоголовий орел», як символ єдності двох гілок влади. Оскільки «франкські імператори» сиділи під ВатіканомПапа — намісник Бога на Землі), тому формально він повинен був визнавати старшинство Василя І (щось на зразок «старшого брата»). Інша справа «язичницький світ», який виходив за межі християнського. Проте з ним необхідно було рахуватися, звідси і проблема «титулування» варварських вождів союзів племен. І західний, і східний християнські імператори визнавали, що титул «кагана» в «язичницькому світі» є еквівалентний титулу імператора/василевса/царя в «християнському світі». Василь І написав, що він знає три каганати: Аварський, Хозарський та Норманський (Nortmanno). У відповідь йому, імператор Людовик ІІ відповів, що йому також відомі Аварський та Хозарський каганати (хоч йому і не знайомий титул «кагана»), проте про Норманський каганат йому нічого не відомо.

Кагани Руські[ред.ред. код]

Дір(?) (близько/до 838 — близько/до 860)
Оскольд-Микола (до 860 — 882)
Святослав (964–972)
Ярополк (972–978)
Володимир-Василь (978–1015)
Святополк-Петро (1015–1019)
Ярослав-Юрій (1016–1054)

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. М. Ю. Брайчевський. Аскольд - цар Київський. Вибране. т.ІІ., Київ. Вид. ім. О. Теліги. 2009.

Посилання[ред.ред. код]