Рутвиця проста

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рутвиця проста
5058-Thalictrum simplex-Bešeňová-7.05.JPG
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Покритонасінні (Magnoliophyta)
Дводольні (Magnoliopsida)
Порядок: Жовтецевоцвіті (Ranunculales)
Родина: Жовтецеві (Ranunculaceae)
Підродина: Thalictroideae
Рід: Рутвиця (Thalictrum)
Вид: Рутвиця проста
Біноміальна назва
Thalictrum simplex
L., 1767
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Thalictrum simplex
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Thalictrum simplex
EOL logo.svg EOL: 2874010
IPNI: 304708-2
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 495765

Рутвиця проста[1][2] (Thalictrum simplex) — вид рослин родини Жовтецеві (Ranunculaceae), поширений у Європі й помірній Азії.

Опис[ред. | ред. код]

Багаторічна трава 40–80 см заввишки. Стебло нерозгалужене до суцвіття, щетинисте. Листки чередуються, черешкові, прилисткові. Листків 6–8. Листові пластини досить еліптичні, 2–3-перисті. Листові сегменти від вузько-зворотнояйцюватих до яйцюватих (майже круглих)[3].

Суцвіття нещільне, як правило, з великою кількістю квітів. Квіти радіально симетричні, від пурпурових до лаймово-зеленуватих, ≈ 1 см упоперек. Немає пелюсток. Чашолистків 4–5, рано в'януть. Тичинок багато, ≈3 мм завдовжки, багрові. Кілька маточок. Плід — 8-хребетна, гостра, 2–3.5 мм завдовжки, безчерешкова сім'янка[3].

Поширення[ред. | ред. код]

Поширений у Європі й помірній Азії[4].

Населяє узлісся, широколистяні ліси, переліски, береги, підтоплені луки, луки, придорожні набережні[3].

В Україні зростає на луках і в чагарниках — на всій території[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Thalictrum simplex // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б Доброчаева Д.Н., Котов М.И., Прокудин Ю.Н., и др. Определитель высших растений Украины. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 72. (рос.)(укр.)
  3. а б в NatureGate. Процитовано 17.11.2018.  (англ.)
  4. Plants of the World Online — Kew Science. Процитовано 17.11.2018.  (англ.)