Рутчин Олексій Іванович
| Олексій Іванович Рутчин | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 | |||||
| Народився |
6 грудня 1911 Ісянгулово, Башкирія | ||||
| Помер |
7 жовтня 1943 (31 рік) Куцеволівка, Кіровоградська область | ||||
| Громадянство |
 СРСР | ||||
| Національність | росіянин | ||||
| Учасник | німецько-радянська війна | ||||
| Військове звання | старшина | ||||
| Партія | КПРС | ||||
| Нагороди |
| ||||
Олексій Іванович Рутчин (рос. Алексей Иванович Рутчин; 6 грудня 1911, Ісянгулово — 7 жовтня 1943, Куцеволівка) — Герой Радянського Союзу, в роки німецько-радянської війни старший шофер 109-го гвардійського окремого винищувально-протитанкового дивізіону 110-ї гвардійської стрілецької дивізії 37-ї армії Степового фронту, гвардії старшина.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 6 грудня 1911 року в селі Ісянгулово (нині Зіанчуринського району Башкортостану) в селянській родині. Росіянин. Член ВКП (б) з 1943 року. Закінчивши 6 класів, працював на тваринницькій фермі в колгоспі імені В. В. Куйбишева Зіанчуринського району, у 1936–1941 роках — на будівництві Каттакурганського водосховища в Самаркандській області Узбецької РСР.
До Червоної Армії призваний в жовтні 1941 року Борським райвійськкоматом Куйбишевської області. На фронті у радянсько-німецьку війну з грудня 1942 року.
Відзначився в бою 7 жовтня 1943 року на правому березі річки Дніпра в районі села Куцеволівки Онуфріївського району Кіровоградської області України: коли в тили дивізіону прорвалася ворожа піхота, О. І. Рутчин організував кругову оборону і з бійцями підрозділу відбивав атаки гітлерівців. Залишившись один, відважний гвардієць продовжував вести вогонь до підходу підкріплення. У цьому бою він був смертельно поранений. Похований в селі Куцеволівка в братській могилі.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування і проявлені при цьому геройство і мужність гвардії старшині Рутчину Олексію Івановичу посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу[1].
Нагороди, пам'ять[ред. | ред. код]
Нагороджений орденами Леніна, Червоної Зірки, медаллю.
Ім'ям Героя названа вулиця в селі Ісянгулово Зіанчурінського району Башкирії, на будівлі школи, де він навчався, встановлено меморіальну дошку.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза генералам, офицерскому, сержантскому и рядовому составу Красной Армии» от 22 февраля 1944 года [Архівовано 3 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1944. — 5 марта (№ 13 (273)). — С. 1
Література[ред. | ред. код]
- Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. М.: Воениз., 1988(рос.)
- Лицом на запад. Уфа, 1972(рос.)
- Подвиги их — бессмертны. — Уфа: Китап, 2000.(рос.)
- Славные сыны Башкирии. Книга 3. Уфа, 1968(рос.)
- Рутчин Олексій Іванович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
| |||||||
