Рухлива вогнева точка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рухлива вогнева точка
Загальні дані
класифікація Танкетка
компонувальна схема моторно-трансмісійне відділення спереду, відділення управління та бойове відділення в центрі
Виробництво та застосування
країна-виробник СРСР СРСР
кількість виробів, од. 1
основні країни-оператори СРСР СРСР
Основні параметри
екіпаж, осіб 1
довжина, мм 2700
ширина, мм 1800
висота, мм 1370
кліренс, мм 275
Броня
тип броні сталева, пртикулева
Озброєння
кулемети курсовий кулемет
Силова установка, маневреність та мобільність
підвіска зблокована попарно, на горизонтальних пружинах

Рухома вогнева точка[вин 1] — радянський проект одномісної танкетки, розроблений в міжвоєнний період.

Історія створення[ред. | ред. код]

На початку 1930-х радянським авіаконструктором та винахідником Павлом Гнатовичем Гроховським на хвилі підвищеного інтересу за кордоном до концепції надлегких одномісних броньованих машин був запропонований проект одномісної танкетки з кулеметним озброєнням. Проект розвитку не отримав і в металі реалізований не був[1].

Опис конструкції[ред. | ред. код]

Компонування — передньомоторне: моторно-трансмісійне відділення знаходилося в носовій частині корпусу, поєднане з відділенням управління, бойове відділення розташовувалося в середній частині корпусу машини. Єдиний член екіпажу, який поєднував обов'язки механіка-водія і стрільця, розташовувався в машині лежачи на животі[1].

Броньований корпус машини мав близьку до веретеноподібної форму. У передній половині корпусу розміщувалася рубка населеного відділення краплинної форми. У лобовому бронелисті рубки встановлювався курсовий кулемет[1].

Ходова частина танкетки — гусенична, стосовно одного борту складалася з чотирьох опорних котків, напрямного колеса ззаду та ведучого колеса спереду. Підвіска — зблокована попарно, на горизонтальних пружинах[1].

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Пізніше, в 1940 році, була побудована дослідна двомісна танкетка РКГ, екіпаж якої в бойових умовах також розташовувався лежачи на животі і яка також повинна була виконувати роль мобільної вогневої точки.

Примітки[ред. | ред. код]

Виноски[ред. | ред. код]

  1. Машина згадується в журналі «Техніка — молоді» як «проект одномісній „вогневої точки“ на гусеничному ходу».

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б в г Владислав Грибовский. Они были первыми // Техника — молодёжи : журнал. — 1990. — № 3. — С. 63 — 65. — ISSN 0320-331X.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]