Рушник (побутовий)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Towel blue decorativepattern closeup.jpg

Рушник — довгастий шматок тканини (бавовняної, лляної, полотняної і т. ін.) для витирання обличчя, тіла, посуду тощо.[1] Знімає з предметів рідину шляхом вбирання або тертя при прямому контакті. У східних слов'ян рушник традиційно був з вишитим або витканим візерунком.

Традиційно побутовий рушник дл рук називали «рушник-утирач» або просто «утирач» (для посуду — «стирок») — на відміну від інших видів рушників (кілкових, божників, плечевих, подаркових), що відомі зараз як «український традиційний рушник»[2][3].

Види рушників[ред.ред. код]

Альтернативне використання[ред.ред. код]

Рушник в масовій культурі[ред.ред. код]

Письменник Дуглас Адамс у фантастичному романі «Путівник Галактикою» описав рушник як незамінну для подорожувальника автостопом річ. Шанувальники його творчості стали відзначати день рушника і носять з собою рушник в цей день. В анімаційному серіалі «Південний парк» є персонаж Рушничок — живий розумний рушник.

Рушник як частина культури[ред.ред. код]

  • У стародавніх слов'ян рушник («убрусец») був ритуальним, обрядовим предметом. Це значення зберігалося в багатьох народів Поволжя і Приуралля (чувашів, марійців, башкирів, татар, удмуртів) аж до початку 21 століття. Однак зараз воно перетворилося в чисто побутову річ, не здатну (з точки зору багатьох людей) мати якісь інші варіанти застосування.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Словник української мови: Том восьмий Н-О / Редкол. І. К. Білодід та ін., редактори тому: В. О. Винник, В. В. Жайворонок і ін. — К.:"Наукова думка", 1977 (с.:919)
  2. Рушник // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка — К.: Кіевская старина, 1907-1909
  3. Утирач // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка — К.: Кіевская старина, 1907-1909