Руїни Нії
| Руїни Нії | |
|---|---|
| |
| 37°49′22″ пн. ш. 82°46′19″ сх. д. / 37.822685° пн. ш. 82.771896° сх. д. | |
| Країна |  КНР[1]  |
| Розташування | Міньфен |
| Тип | археологічна пам'ятка |
  Руїни Нії Руїни Нії (Китайська Народна Республіка) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Руїни Нії (кит.: 尼雅遗址, Níyǎ Yízhǐ) — місце археологічних розкопок, розташоване за 115 км на північ від сучасного міста Нія на півдні Таримської западини в Синьцзян-Уйгурському автономному районі Китаю. Давнє місце було відоме здавна мовою місцевих жителів як «Кадота» (Caḍ́ota) і китайською мовою за часів династії Хань як «Цзінцзюе». На місці розкопок виявлено численні давні артефакти.
Нія колись була великим торговим центром в оазі на гілці Великого шовкового шляху на півдні пустелі Такла-Макан. У давнину тут проходили верблюжі каравани, що перевозили товари з Китаю до Середньої Азії[2][3].
У Ханьшу згадується незалежна оазова держава під назвою Цзінцзюе, яка зазвичай ототожнюється з Нією.
Нія стала частиною царства Лоулань у ІІІ столітті н. е. До кінця IV століття вона перейшла під китайський сюзеренітет, а пізніше завойована Тибетом[4].
У 1900 році угорський етнограф Аурель Стейн вирушив в експедицію до західного Китаю та пустелі Такла-Макан. У Нії він розкопав кілька груп стародавніх будівель і знайшов сотню дерев'яних табличок, написаних 105 р. н. е. На цих табличках знайдено глиняні печатки, вони містили офіційні накази та листи, написані на кхароштхі — ранньому індійському письмі, що датується Кушанським царством[5][6]. Стейн також знайшов серію глиняних печаток із зображеннями Афіни Алкідем, Ероса та Геракла. Серед інших знахідок були монети і документи, що відносяться до династії Хань, римські монети, древня мишоловка, тростина, частина гітари, смичок в робочому стані, різьблений табурет, багато розшитий килимок та інші фрагменти текстилю, а також багато інших предметів домашнього вжитку, такі як плетений та лаковий посуд[7]. Аурель Стейн всього відвідав Нію чотири рази в 1901 — 1931 роках.
Офіційне схвалення спільних китайсько-японських археологічних розкопок надано 1994 року. Дослідники виявили близько сотні будівель, місць поховань, навісів для тварин, садів та сільськогосподарських полів. Вони також знайшли в житлах добре збережені знаряддя праці, такі як залізні сокири та серпи, дерев'яні кийки, керамічні урни та банки з консервованими посівними культурами. Знайдені там людські останки послужили відправною точкою для припущень про походження тубільців[8].
Деякі археологічні знахідки з руїн Нії знаходяться в Токійському національному музеї[3]. Інші є частиною колекції Стейна в Британському музеї, Британській бібліотеці та Національному музеї в Нью-Делі.
- Finding Niya artifacts
- Niya Maps on Toyo Bunko Digital Silk Road Project
- http://history.yale.edu/sites/default/files/files/hansen-religious-life-niya.pdf
- ↑ GeoNames — 2005.
- ↑ The Most Important Findings of Niya in Taklamakan. The Silk Road. Архів оригіналу за 2 грудня 1998. Процитовано 21 липня 2007.
- ↑ а б Boulnois, Luce (2005). Silk Road: Monks, Warriors & Merchants. Hong Kong: Odessey Books & Guides. pp. 458, 501. ISBN 962-217-721-2.
- ↑ Susan Whitfield (2004). Krorain: Settlements in the Desert (Niya and the Oases of Kroraina). The Silk Road: Trade, Travel, War and Faith. The British Library. ISBN 1-932476-12-1.
- ↑ An Archeologist Follows His Dreams to Asia. Архів оригіналу за 13 лютого 2009. Процитовано 16 травня 2012.
- ↑ Sir Aurel Stein & the Silk Road finds - Akterek, Balawaste, Chalma-Kazan, Darabzandong, Farhad-Beg-yailaki, Kara-Yantak, Karadong, Khadalik, Khotan, Mazartagh, Mazartoghrak, Niya, Siyelik and Yotkan. Victoria and Albert Museum. Архів оригіналу за 1 серпня 2011. Процитовано 16 травня 2012.
- ↑ New Delhi : Aurel Stein Collection :: Niya. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 3 червня 2020.
- ↑ Niya yields buried secrets. China Daily. Архів оригіналу за 2 квітня 2004. Процитовано 21 липня 2007.
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |