У дорослому футболі дебютував 1971 року виступами за команду «Рот Вайс» (Ерфурт), в якій провів п'ять сезонів.
Рюдігер Шнупгазе в складі «Рот Вайса» (Ерфурт) у грі чемпіонату НДР проти «Магдебурга». 1975 рік.
Влітку 1976 року Шнупгазе приєднався до клубу «Карл Цейс». У 1980 році він виграв з командою Кубок Німецької Демократичної Республіки завдяки перемозі 3:1 у фіналі над своєю колишньою командою «Рот-Вайс» (Ерфурт). Навесні 1981 року він зіграв з клубом у фіналі Кубка володарів кубків, але німці програли 1:2 «Динамо» (Тбілісі). Того ж року команда стала віце-чемпіоном НДР, а в сезоні 1981/82 Рюдігер став найкращим бомбардиром Оберліги з 19 голами, за що був визнаний найкращим гравцем року в країні. Він грав за «Карл Цайс» до кінця сезону 1983/84 і провів 196 матчів чемпіонату, забивши 94 голи. Також у 29 національних кубкових матчах забив 9 голів і за 35 матчів єврокубків — 8 голів.
1984 року Шнупгазе повернувся у «Рот Вайс» (Ерфурт) і захищав кольори клубу до припинення виступів на професійному рівні у 1986 році. Загалом він забив 123 голи у 320 іграх східнонімецької Оберліги[1], що зробило його 7 у списку найкращих бомбардирів чемпіонату НДР за весь час.
У 1980 році Шнупгазе у складі олімпійської збірної поїхав до Москви на XXII літні Олімпійські ігри, де зіграв у всіх шести матчах своєї команди, яка стала срібним призером.
Свій останній виступ за збірну Шнупхазе провів у відбірковому матчі до чемпіонату Європи 1984 року зі збірною Швейцарії 12 жовтня 1983 року, той матч завершився перемогою східних німців з рахунком 3:0[3]. Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 11 років, провів у її формі 45 матчів, забивши 6 голів[4].
НДР
