Рюриковичі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рюриковичі
Герб роду
Титул Князі
Період З Ⅸ ст.
Місце походження Ймовірно Скандинавія
Громадянство Alex K Kievan Rus..svg Київська Русь
POL COA Pogoń Litewska Książęca.svg Велике Князівство Литовське
Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow.svg Річ Посполита
Родоначальник Рюрик
Гілки роду Мономаховичі, Юрієвичі, Романовичі, Ізяславичі Полоцькі та ін.
Споріднені роди Гедиміновичі
Володіння Русь
Релігійна діяльність Хрещення Русі
Commons-logo.svg Rurik Dynasty на Вікісховищі
Родовід київських князів династії Рюриковичів

Рю́риковичі — правляча династія в Київської Русі, Галицько-Волинській державі та Московському царстві. Засновник династії — Рюрик.

Початок історії роду[ред.ред. код]

Родоначальником династії є Рюрик (871—879) — князь ладозький[1] (862879); часто називається новгородським князем, проте за його життя Новгорода ще не існувало[1].

Навколо персони Рюрика і його походження точаться дискусії. Найбільшпопулярними є норманська теорія та опонуюча їй теорія слов'янського походження Рюрика. Деякі історики взагалі сумніваються в реальному існуванні Рюрика.

Сином Рюрика був Ігор (877945) — князь київський (912/922945). Дружиною Ігоря була Велика княгиня київська Ольга (910—969)

Їхнім сином був великий князь київський (945972).Святослав Ігорович (938[1]-972).

У Святослава було троє синів: Ярополк Святославич (?—980): князь київський (969972), великий князь київський (972980); Олег Святославич (?—977): князь древлянський (970977); Володимир Святославич (Великий) (9631015) у хрещенні — Василь: князь новгородський (970988), великий князь київський (9801015).

Володимир Святославович та його потомство[ред.ред. код]

Згідно літопису у Володимира Великого було 400 наложниць і безліч бастардів. Від нащадків Володимира та його синів Ярослава Мудрого та Ізяслава Володимировича походять усі гілки Рюриковичів які правили князівствами у Київській Русі. Старшим сином був Вишеслав Володимирович (9801010), князь новгородський (9901010), який помер раніше батька. У Рогнеди Рогволдівни від Володимира народився син Ізяслав (9811001): князь полоцький (9901001). Його нащадки правили в Полоцькому князівстві і відомі як Ізяславичі Полоцькі.

Святополк (Окаянний) (9811019) у хрещенні — Петро. За деякими даними був сином не Володимира а Ярополка Святославича від «гречанки»; князь турівський (9901015), великий князь київський (18.7. 101526.11 1015, 25.8. 101823.4. 1019). Святослав (9821015), князь древлянський (9901015), убитий Святополком у Карпатах. Ярослав Мудрий (9831054) у хрещенні — Георгій: князь ростовський (9901010), новгородський (10101034), великий князь київський (27.11. 101522.8. 1018, 23.4. 101919.2. 1054); саме Ярославові нащадки дали початок більшості княжих династій Київської Русі. Мстислав (9831036) у хрещенні — Костянтин, князь тмутараканський (9901023), чернігівський (10241036). Всеволод (9841013): князь володимирський (9901013). Станіслав (9851015), князь смоленський (9901015). Судислав (9861063): князь псковський (10141036); просидів близько 20 років у «прорубі».

Борис (9861015) у хрещенні — Роман: князь ростовський (10101015). Гліб (9871015) у хрещенні — Давид: князь муромський (10131015). Борис і Гліб — канонізовані православною церквою як священномученики, вбиті Святополком після приходу до влади. У існуванні володимирового сина Позвізда (9881015) існують сумніви дослідників.

Доньки Володимира: Предслава (9831042): наложниця Болеслава Хороброго, польського короля. Прямислава (986—?): дружина герцога Ласло Capa, двоюрідного брата угорського короля Стефана І. Невідома по імені дочка (988—?) була дружиною маркграфа Бернгарда II, володаря Північної марки. Добронега (10121087) у хрещенні — Марія: дружина Казиміра Відновника, польського князя.

Ізяслав Володимирович. Князі полоцькі. Рід Друцьких[ред.ред. код]

Володимир хоче покарати Рогніду, але на її захист встає малий Ізяслав. Мініатюра з Радзивілівського літопису

Найраніше відділяється полоцкая лінія нащадків Ізяслава Володимировича. До завоювання Полоцька князем Володимиром Святославовичем, Полоцьким князівством правил варязький рід, останнім представником якого був князь Рогволод, внаслідок цього полоцкие князі іноді називалися Рогволдовими онуками.

Першим Рюриковичем в Полоцьку став Ізяслав Володимирович - син Володимира Святославовича і Рогніди, дочки князя Рогволода. Якщо вірити легенді про Рогнедь, Ізяслав став київським намісником в Полоцьку після невдалого замаху Рогніди на Володимира, при цьому малолітній Ізяслав заступився за матір з мечем в руках. По смерті Ізяслава його батько не надіслав до Полоцька одного з молодших синів (як це робилося в інших князівствах Русі), і в Полоцьку став правити син Ізяслава Брячислав Ізяславич, який прагнув до здійснення незалежної від Києва політики, при цьому полоцькі князі ніколи не намагалися претендувати і на київський великокнязівський стіл.

Примітно, що єдиним полоцким князем, котрий посів престол у Києві, був Всеслав Брячиславич, який став Великим князем Київським не по своїй волі, а в результаті київського повстання 1068 року. Всеслав помер в 1101 році, і після нього залишилися 6 синів - Давид, Гліб Мінський, Рогволод (за іншою версією, його ім'я - Борис), Роман, Святослав і Ростислав. Починаючи з них, подальша історія династії стає досить суперечливою і заплутаною (наприклад, неясно, в якому порядку були народжені Всеславичі). Останнім Рюриковичем на Полоцькому престолі був, мабуть, Брячислав Василькович, який помер в 1240-х роках, після чого в Полоцьку з'являються князі з Литви. У Вітебську нащадки Ізяслава Володимировича правили до 1320 року, коли помер бездітним князь Ярослав Василькович і Вітебське князівство перейшло до тестя Ярослава Васильковича - Ольгерда. Обидва цих останніх князя походять від Святослава Всеславича. До нащадків полоцких князів імовірно відносять кілька литовсько-руських княжих родів неясного походження (Друцькі, Лукомські, Мошковські, Буйницькі, Сенські та ін.). Є відомості, що перші князі цієї лінії (Брячислав Ізяславич і Всеслав Брячиславич) претендували на великокняжий престол з огляду на те, що їх Ізяслав був старше Ярослава Мудрого (нащадки якого були великими князями), проте отримали відсіч і припинили боротьбу. 

Ярослав Володимирович Мудрий. Розділення Рюриковичів на окремі гілки[ред.ред. код]

Відокремлення земель Київської Держави й усамостійнення князівств після смерті Ярослава Мудрого, призвели до утворення окремих відгалужень родини Рюриковичів, які в історично-генеалогічній науці носять назву або від князівств, що ними відповідні Рюриковичі володіли, або від своїх засновників.

До Рюриковичів Південної Русі, сучасної України, належали:

До Рюриковичів Центральної Русі, сучасної Білорусі, належали:

У Північно-східній Русі існувало низка князівств, де правили різні відгалуження Рюриковичів, здебільшого Мономаховичі (Володимиро-Суздальська земля), Ярославичі (Муромо-Рязанська земля) та Ростиславичі Смоленські (Ярославське князівство). У Верхівських князівствах правили чисельні Ольговичі, які виводили свій рід від Михайла Святого, однак справжнє їхнє походження важко зясувати. Найважливішими з них були князі Одоєвські, Воротинські, Белевські, Мезецькі та Мосальські.

Нащадками цих ліній, в основному чернігівсько-сіверської й смоленської, були численні княжі роди Рюриковичів, які зберігали свої спадкові уділи протягом кількох століть, аж доки Литва або Московське князівство не перетворили їх на своїх службових князів, причому, низка родів, які походили від Рюриковичів, втратили свій княжий титул.

Рід Ростислава Володимировича. Перша галицька династія[ред.ред. код]

Старший син Ярослава Мудрого Володимир помер у 1052 році, раніше батька, і його син Ростислав Володимирович виявився ізгоєм. Після смерті Ярослава Ростиславу вдалося відвоювати Тьмутаракань у дядька Святослава, двічі виганяючи звідти його сина і наступника Гліба.

Сини Ростислава Рюрик, Володар і Василько боролися проти Ярополка Ізяславича Волинського і Туровського, що призвело до його вбивства в 1086 році і закріпленню Ростиславичів і їх нащадків в Перемишлі і Теребовлі. Рюрик помер бездітним. За примхою долі бездітними померло і більшість його племінників, що призвело до зосередження володінь Ростиславичів в руках одного з них - Володимирко. Сталося це в такий спосіб. Володар залишив двох синів - Ростислава Перемишльського і Володимирко, який спочатку князював у Звенигороді, але після швидкої смерті Ростислава став князем Перемишльським. Тим часом з синів Василька, Ростислав Василькович княжив у Теребовлі, Іван Василькович - в Галичі. Після смерті Ростислава Теребовль приєднав Іван Галицький, який, в свою чергу, помер бездітним в 1140 році, і його двоюрідний брат Володимирко Перемишльський приєднав Галич і переніс в нього княжий стіл. Так утворилося сильне Галицьке князівство, ще більш посилилось при сині Володимирка Ярославу Осмомислу. У 1199 році зі смертю Володимира Ярославовича, сина Осмомисла, династія галицьких Ростиславичів згасла, а на Галицький престол вступив волинський князь Роман Великий, нащадок Володимира Мономаха.

Потомки Ізяслава Ярославовича. Князі Турівські[ред.ред. код]

Святославичі. Ольговичі. Князі Чернігово-Сіверські[ред.ред. код]

Докладніше: Ольговичі

Нащадки Святослава Ярославича отримали Чернігівську землю і її колонію — Муромо-Рязанську землю. З відділенням і розпадом останньої, розпалася і династія Святославичів на три гілки.

Потомки Всеволода Ярославича[ред.ред. код]

Мономаховичі[ред.ред. код]

Докладніше: Мономаховичі

Мстиславичі[ред.ред. код]

Юрієвичі[ред.ред. код]

Ізяславичі Волинські[ред.ред. код]

Романовичі[ред.ред. код]

Докладніше: Романовичі

Юрієвичі Заліські[ред.ред. код]

Молодші сини Ярослава Мудрого та їх потомки[ред.ред. код]

Рюриковичі після занепаду Київської Русі[ред.ред. код]

Одна гілка династії Рюриковичів — нащадки князя Романа Мстиславича — Романовичі, що володіла у 12001340 роках Галицько-Волинською державою, стала королівською. Найвизначнішим її представником був Данило Романович, з 1253 року — король Русі. Його нащадки носили титул «король Русі». Останнім представником цієї королівської династії був Володимир Львович. Після занепаду Королівства Русі, титул «король Русі» (король Галичини та Володомерії) носили королі Угорщини, Польщі, а згодом імператори Австрійські.

Інша гілка Рюриковичів — нащадки Юрія Долгорукого, молодшого сина Володимира Мономаха, згодом стала великокняжою (з ⅩⅣ ст.) і царською (з ⅩⅥ ст.) династією Московського князівства (до 1598, коли ця гілка згасла).

Існуючі потомки Рюрика[ред.ред. код]

До ⅩⅩ століття ще не вигасли наступні роди Рюрикова дому:

  • Від старшої (Полоцької) гілки — князі Бабічєви, Друцькі, Друцькі-Соколинські, Друцькі-Любецькі (полонізовані), Путятіни.
  • Від чернігівської гілки — князі Барятинські, Болховські, Звенигородські, Єлецькі, Мосальські (полонізовані), Кольцови-Мосальські, Волконські, Горчакови, Долгорукови, Оболенські, Репніни-Волконські, Мишецькі, Щербатови, Пузини (полонізовані), Огінські (полонізовані) та Святополк-Четвертинські,
  • Від смоленської гілки — князі Вяземські, Кропоткіни, Козловські, дворяни Безсонові, Жижемські.
  • Від ростовської гілки — князі Щепіни-Ростовські, Касаткіни-Ростовські та Лобанови-Ростовські.
  • Від стародубської гілки — князі Гагаріни, Гундорови та Хілкови.

Фамільне дерево[ред.ред. код]

Рюрик
 
 
Ігор
K.
 
 
Святослав
К.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ярополк
К.
 
Володимир
К. Н.
 
Олег
Древ.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Вишеслав
Н.
 
Мстислав
Ч. Тм.
 
Всеволод
В.
 
Святополк
К. Т.
 
Ярослав
К. Н. Р.
 
Святослав
Древ. Т.
 
Добронега
кн. Польщі
 
Борис
Р.
 
Гліб
М.
 
Ізяслав
П.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Володимир
Н.
 
Святослав
К. Ч.
 
Ігор
В. С.
 
Анна
к. Франції
 
Всеволод
К. Ч. Пе.
 
Єлисавета
к. Норвегії
 
В'ячеслав
С.
 
Ізяслав
К. Н. Т. КР
 
Анастасія
к. угорська
 
Брячислав
П.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Давид
Пе. С. Н. Ч.
 
Олег
В. Тм. Ч. НС
 
Ростислав
Пе.
 
преподобна
Анна
(Янка)
 
Володимир
К. Ч. Пе. С.
 
Євпраксія
ім. Св. РІ
 
Мстислав
Н. П.
 
Святополк
К. Н. Т. П.
 
Ярополк
В. Т. КР
 
Всеслав
П. K.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ізяслав
Ч. K.
 
Всеволод
НС Ч. K.
 
Святослав
Н. НС СД Ч.
 
Ігор
Пу. Б. Д. K.
 
Мстислав
Н. Р. БГ K.
 
Ярополк
Пе. K.
 
В'ячеслав
С. Т. Пе. K.
 
Андрій
В. Пе.
 
Юрій
ВС Пе. K.
 
Ізяславичі
Полоцькі
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ярослав
СД Ч.
 
Святослав
В. НС Ч. K.
 
Ігор
НС Ч.
 
Інгеборга
Да. Шл. Го.
 
Ізяслав
П. Пе. В. K.
 
Володимир
ДБ В. ТР K.
 
Ростислав
С. Н. K.
 
Андрій
ВГ ДБ Ря. ВС
 
Всеволод
K. Пе. ВС
 
Гліб
Ку. Ка. Пе. K.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Мстислав
Ko. Ч.
 
Всеволод
СД Ч. K.
 
Олег
Ку. СД НС Ч.
 
Ярослав
Т. Н. Л. K.
 
Мстислав
ПС В. Пе. K.
 
Роман
С. K.
 
Рюрик
ВГ О. K. Ч.
 
Давид
Н. Ві. ВГ С.
 
Ярослав
Пе. Н. K. ВС
 
Володимир
Пе.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Василько
Ко.
 
Михайло
Пе. Ч. Н. K.
 
Мстислав
ПС Г. Л.
 
Інгвар
Л. K. В.
 
Роман
Н. В. ГВ K.
 
Мстислав
Пк. С. БГ K.
 
Володимир
Пе. С. О. K.
 
Ростислав
То. K. ВГ Г.
 
Олександр
Н. ПЗ K. ВС
 
Ярослав
Тв. Н. ВС K.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Роман
Бр. Ч.
 
Ростислав
Н. Г. Ч. Сл.
 
Іван
Л. ЧР
 
Василько
Л. В. КР
 
Данило
ГВ K. КР
 
Ізяслав
НС K.
 
Ростислав
О.
 
Дмитро
Н. ПЗ ВС
 
Данило
Мо.
 
Андрій
Гр. Кс. ВС Н.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Анна (Єлиз.)
ц. Болгарії
 
Михайло[ru]
б. Боснії
 
Кунегунда
к. Богемії
 
Агрипина
кн. краків.
 
Лев
ПМ ГВ K. КР
 
Роман
Л. Сн. НГ
 
Шварно
Х КР Ли.
 
Мстислав
Л. Б. В.
Іван I
Мо. ВС Н.
 
Юрій[ru]
Мо. ВС Н.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Анастасія[ru]
БК Добж.
 
Святослава
черниця
 
Юрій
Бе. ГВ КР
 
Василько[be]
Сн.
 
Михайло
Друцьк.
 
Андрій
СБ
 
Іван II
Мо. ВС Н.
 
Семен[ru]
Мо. ВС Н.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія
кн. черс.
 
Анастасія
Н. ВС Тв.
 
Михайло
 
Андрій
В. КР
 
Лев
Г. КР
 
Данило
Остр. Х
 
Ганна
П.
 
Володимир
СБ
 
Дмитро
Мо. ВС
 
Іван[ru]
ЗГ
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ганна-Буша
Л. В.
 
Володимир
Г. КР
 
Федір
Остр.
 
Ярослав
МЯ
 
Симеон
СБ
 
Василь I
Мо. ВС]
 
Юрій[ru]
ЗГ Мо.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Федір
Остр.
 
Василь
Остр.
 
Анастасія[ru]
K.
 
Анна[ru]
цв. візант.
 
'Василь II'
Мо.
 
Дмитро
Мо.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Юрій
Заславський
 
Іван
Остр.
 
Андрій[ru]
Углицьк.
 
Юрій[ru]
Дмитров.
 
Іван III
Мо.
 
Борис[ru]
Волоцьк.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія
Санґушко
 
Михайло
Остр.
 
Костянтин
Остр.
 
Іван
(св. Ігнатій)
 
Юрій[ru]
Дмитров.
 
Василій III
Мо.
 
Іван[ru]
Тв.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ілля
Остр.
 
 
 
 
 
Костянтин
Остр.
 
 
 
 
 
Юрій[ru]
Углицьк.
 
Іван IV
цар Мо.
 
Дмитро[ru]
Мо.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Єлизавета
Санґушко
 
Олександр
Остр.
 
Януш
Остр.
 
Дмитро[ru]
царевич Мо.
 
Іван[ru]
царевич Мо.
 
Федір I
цар Мо.
 
Дмитро[ru]
царевич Мо.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Софія[ru]
Любомирська
 
Анна
Ходкевич
 
Катерина[ru]
Замойська
 
Христофор
(Кшиштоф)
 
Костянтин
 
Януш-
Володимир
 
Елеонора
Радзивілл
 
Евфрузина
Заславська
 
Феодосія[ru]
царівна

Скорочення:

Герби Рюриковичів[ред.ред. код]

Докладніше: Герби Рюриковичів

Нащадки Рюриковичів по жіночим лініям[ред.ред. код]

Віддаленими нащадками Рюрика за жіночою лінією є всі сучасні монархи Європи, кілька американських президентів, письменники, артисти, в тому числі: Джордж Вашингтон, Джордж Буш, Вінстон Черчилль, Сімон Болівар, Веллінґтон, кардинал Рішельє, Отто фон Бісмарк, Рубенс, Тулуз-Лотрек, Байрон, Александр Дюма, Джонатан Свіфт, Жан-Поль Сартр, Антуан де Сент-Екзюпері, Роберт Льюїс Стівенсон, Фрітьйоф Нансен та багато інших[2] Це можна пояснити тим, що Рюрик є загальним предком європейських аристократів через трьох жінок: Анну Ярославну, королеву Франції, Марію Добронегу та Збиславу Святополківну, королеву Польщі.

Генетичний паспорт[ред.ред. код]

Представники роду Рюриковичів чоловічої статі належать до Y-хромосомних гаплогруп N1c1-Y4338 та R1a1-L260[3].

Цікаві факти[ред.ред. код]

У Російській Федерації в 2014 році відбулася масштабна виставка «Моя історія — Рюриковичі» хронології історії Росії, відбулося офіційне творення міфу російської історії[4][5]. Організаторами її стали Адміністрація Президента Російської Федерації, Міністерство культури Російської Федерації, Уряд Москви[6][7]. Цю виставку відкрив патріарх Московської Патріархії Кирил[8]. Разом з цим президент Росії Путін В. В.[9] зібрав істориків[10] Росії на інструктаж[11] з метою політично заангажованого переписування історії Росії[12][13][14].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Леонтій Войтович, «Князівські династії Східної Європи», 2000 р. — С.219
  2. Знаменитые потомки князя Рюрика. Россия, Европа, США (рос.)
  3. Пчелов Е. В., Рюрик / Жизнь замечательных людей.- М., 2010.- С.291-292 (рос.)
  4. «Российская газета» — Столичный выпуск № 6539 (267) от 23.11.2014 (рос.)
  5. Елена Яковлева, Актуальный Рюрик. В Манеже закрылась выставка «Православная Русь», 23.11.2014: «Российская газета» — Столичный выпуск № 6539 (267) (рос.)
  6. Выставка «Моя история. Рюриковичи», сайт «МВО МАНЕЖ» (рос.)
  7. Выставка «Моя история. Рюриковичи», сайт «Музеи России» (рос.)
  8. Патриарх открыл выставку «Рюриковичи» в «Манеже», 04.11.2014, сайт «РИА Новости» (рос.)
  9. «Путин с его видением истории», Комментирует историк Никита Петров (Видео), 5 ноября 2014 (рос.)
  10. Путин: инструктаж для историков, November 6, 2014, Yeghiazaryan.Info (рос.)
  11. Путин: инструктаж для историков, 6 января 2015, сайт «Радио Свобода» (рос.)
  12. Татьяна Меликян, «Путин на встрече с историками осудил Ярослава Мудрого: ошибся с преемниками», 5 ноября 2014, сайт ЗАО Редакция газеты «Московский Комсомолец» (рос.)
  13. Новая история Крыма: Путин дал ценные указания ученым. Тривалість: 00:13:39 у YouTube (рос.)
  14. Андрей Плахонин: «В рубрику ПТН-ПНХ. Про зустріч Путіна з молодими російськими істориками», сайт «Ликбез» (рос.)

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]