Рюриковичі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Особисті знаки Рюриковичів

Рю́риковичі — княжа династія Київської Русі, Московського царства, а також династія Галицько-Волинського князівства. Засновник династії — Рюрик.

Короткі відомості[ред.ред. код]

Одна гілка династії Рюриковичів — нащадки князя Романа Мстиславича — Романовичі, що володіла у 12001340 роках Галицько-Волинською державою стала королівською. Найвизначнішим її представником був Данило Романович, з 1253 року — король Русі. Його нащадки носили титул «король Руси». Останнім представником цієї королівської династії був Володимир Львович. Після занепаду Королівства Русі, титул «король Русі» (король Галичини та Володомерії) носили королі Угорщини, Польші, а згодом імператори Австрійські.

Інша гілка Рюриковичів — нащадки Юрія Долгорукого, молодшого сина Володимира Мономаха, згодом стала великокняжою (з 14 ст.) і царською (з 16 ст.) династією Московського князівства (до 1598, коли ця гілка згасла).

Відокремлення земель Київської Держави й усамостійнення князівств призвели до утворення окремих відгалужень родини Рюриковичів, які в сторично-генеалогічній науці носять назву або від князівств, що ними відповідні Рюриковичі володіли, або від своїх засновників.

До Рюриковичів Південної Русі, сучасної України, належали:

До Рюриковичів Центральної Русі, сучасної Білорусі, належали:

Нащадками цих ліній, гол. чернігівсько-сіверської й смоленської, були численні княжі роди Рюриковичів, які зберігали свої спадкові уділи протягом кількох століть, аж доки Литва або Московське князівство не перетворили їх на своїх службових князів, при чому низка родів, які походили від Рюриковичів, втратили свій княжий титул.

До 20 століття ще не вигасли наступні роди Рюрикова дому:

  • Від старшої (Полоцької) гілки — князі Бабічєви, Друцькі, Друцькі-Соколинські, Друцькі-Любецькі (ополячені), Путятіни.
  • Від чернігівської гілки — князі Барятинські, Болховські, Звенигородські, Єлецькі, Мосальські (ополячені), Кольцови-Мосальські, Волконські, Горчакови, Долгорукови, Оболенські, Репніни-Волконські, Мишецькі, Щербатови, Пузини (ополячені), Огінські (ополячені) та Святополк-Четвертинські,
  • Від смоленської гілки — князі Вяземські, Кропоткіни, Козловські, дворяни Безсонові, Жижемські.
    • Від ярославської гілки (відгалудження смоленської гілки) — князі Дулови, Засєкіни, Львови, Шаховські, Шехонські та Щетініни.
  • Від ростовської гілки — князі Щепіни-Ростовські, Касаткіни-Ростовські та Лобанови-Ростовські.
    • Від білозерської гілки (відгалудження ростовської гілки) — князі Білосільські, Вадбольські, Ухтомські та Шелешпанські.
  • Від стародубської гілки — князі Гагаріни, Гундорови та Хілкови.

Родовід[ред.ред. код]

Список подано за Войтовичем (2002)

І[ред.ред. код]

князь ладозький[1] (862879); часто називається новгородським князем, проте за його життя Новгорода ще не існувало[1].

ІІ[ред.ред. код]

< Діти Рюрика >

князь київський (912/922945).

ІІІ[ред.ред. код]

< Діти Ігоря Рюриковича >

великий князь київський (945972).

IV[ред.ред. код]

< Діти Святослава Ігоревича >

V[ред.ред. код]

< Діти Володимира Святославича >

VI[ред.ред. код]

< Діти Святослава Володимировича >

< Діти Мстислава Володимировича >

Герби Рюриковичів до 1917 р[ред.ред. код]

Полоцька гілка. Друцькі князі (окрім Путятіних та Бабічевих) користувались родинном гербом «Друцьк»:

Чернігівська гілка. Більшість князівських фамілій нащадків володарів Верховських князівств у гербах викорустовували чорного орла — московський символ Чернігова. Роди Огінських, Пузин та Мосальські використовували різновиди старих тамгоподібних знаків Рюриковичів.

Ярославська гілка. Князі ярославські походили від князів смоленських, а тому їх представники суміщали одразу два герби — смоленський (гармата) та ярославський (ведмідь з протазаном):

Ростовська гілка. Ростовські князі, старші серед нащадків Всеволода III Велике Гніздо, користоувались давнім гербом Ростова Великого (олень):

Білозерська гілка. Нащадки білозерських князів користувались гербом свого древнього міста (дві схрещені риби):

Стародубська гілка. Дуб — герб колишнього міста Стародуб-на-Клязьмі:

Нащадки Рюрика[ред.ред. код]

Віддаленими нащадками Рюрика за жіночою лінією є всі сучасні монархи Європи, кілька американських президентів, письменники, артисти, в тому числі: Джордж Вашингтон, Джордж Буш, Вінстон Черчилль, Симон Болівар, Веллінґтон, кардинал Рішельє, Отто фон Бісмарк, Рубенс, Тулуз-Лотрек, Байрон, Александр Дюма, Джонатан Свіфт, Жан-Поль Сартр, Антуан де Сент-Екзюпері, Роберт Льюїс Стівенсон, Фрітьйоф Нансен та багато інших[2] Це можна пояснити тим, що Рюрик є загальним предком європейських аристократів через трьох жінок: Анну Ярославну, королеву Франції, Марію Добронегу та Збиславу Святополківну, королев Польщі.

Генетичний паспорт[ред.ред. код]

Представники роду Рюриковичів чоловічої статі належать до Y-хромосомних гаплогруп N1c1-Y4338 та R1a1-L260[3].

Цікаві факти[ред.ред. код]

У Російській Федерації в 2014 році відбулася масштабна виставка «Моя історія — Рюриковичі» хронології історії Росії, відбулося офіційне творення міфу російської історії[4][5]. Організаторами її стали Адміністрація Президента Російської Федерації, Міністерство культуры Російської Федерації, Уряд Москви[6][7]. Цю виставку відкрив патріарх Московської Патріархії Кирил[8]. Разом з цим президент Росії Путін В. В.[9] зібрав істориків[10] Росії на інструктаж[11] з метою політично заангажованого переписування історії Росії[12][13][14].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Войтович 2000.
  2. Знаменитые потомки князя Рюрика.
  3. Пчелов Е. В. Рюрик / Жизнь замечательных людей.- М., 2010.- С.291-292 (рос.)
  4. «Российская газета» — Столичный выпуск № 6539 (267) от 23.11.2014 (рос.)
  5. Елена Яковлева: Актуальный Рюрик. В Манеже закрылась выставка «Православная Русь» (рос.)
  6. Выставка «Моя история. Рюриковичи», сайт «МВО МАНЕЖ» (рос.)
  7. Выставка «Моя история. Рюриковичи», сайт «Музеи России» (рос.)
  8. Патриарх открыл выставку «Рюриковичи» в «Манеже», 04.11.2014, сайт «РИА Новости» (рос.)
  9. «Путин с его видением истории», Комментирует историк Никита Петров (Видео), 5 ноября 2014 (рос.)
  10. Путин: инструктаж для историков, November 6, 2014, Yeghiazaryan.Info (рос.)
  11. Путин: инструктаж для историков, 6 января 2015, сайт «Радио Свобода» (рос.)
  12. Татьяна Меликян, «Путин на встрече с историками осудил Ярослава Мудрого: ошибся с преемниками», 5 ноября 2014, сайт ЗАО Редакция газеты «Московский Комсомолец» (рос.)
  13. Новая история Крыма: Путин дал ценные указания ученым. Тривалість: 00:13:39 на YouTube (рос.)
  14. Андрей Плахонин: «В рубрику ПТН-ПНХ. Про зустріч Путіна з молодими російськими істориками», сайт «Ликбез» (рос.)

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]