Рябуха Тарас Михайлович
| Рябуха Тарас Михайлович | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
 Головний сержант | ||||||
 | ||||||
| Загальна інформація | ||||||
| Народження |
9 березня 1988 Байдакове, Онуфріївський район, Кіровоградська область, Українська РСР, СРСР | |||||
| Смерть |
28 травня 2023 (35 років) (загиблий у бою) | |||||
| Громадянство |
 Україна | |||||
| Військова служба | ||||||
| Приналежність |
Україна | |||||
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |||||
| Рід військ |
 ССО України ДШВ | |||||
| Формування | ||||||
| Війни / битви | ||||||
| Нагороди та відзнаки | ||||||
| ||||||
.svg){kind=small}
Тара́с Миха́йлович Рябу́ха (9 березня 1988, с. Байдакове Кіровоградської області — 28 травня 2023, Донеччина) — український військовослужбовець, головний сержант 80 ОДШБр Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 9 березня 1988 року у селі Байдакове Кіровоградської області. Закінчив Омельницьку школу. Професійну освіту здобув у Кременчуцькому професійно-технічному училищі № 6. У 2006 році разом із мамою Тарас переїхав до Одеси[1].
З 2008 по 2010 і з 2014 по теперішній час Тарас служив — розвідником-снайпером, сержантом-інструктором, головним сержантом і під кінець командиром взводу. З вересня брав участь в обороні Донецького аеропорту у складі 3-го окремого полку спеціального призначення м. Кропивницький, у листопаді 2014 року повернувся додому на короткий термін.
Мав дві контузії й поранення, проходив лікування. Після реабілітації пішов працювати інструктором у військову частину Львова. У 2019 році одружився з новояворівчанкою Наталею.[2]
З початком повномасштабного вторгнення продовжував захищати українську землю від російського ворога у складі 80 окремої десантно-штурмової бригади[2]
Тарас Рябуха загинув 28 травня 2023 року на Донеччині[2].
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден «За мужність» II ступеня (3 листопада 2023, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку[3]
- Орден «За мужність» III ступеня (6 жовтня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни
- нагрудний знак «За зразкову службу»,
- нагрудний знак «За взірцевість у військовій службі»,
- нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»,
- почесний нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ «Сталевий хрест» (2022).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ На щиті: громади Кіровоградщини повідомили про загибель бійців на фронті. Гречка - інформаційний портал кіровоградщини (uk-ua) . 13 червня 2023. Процитовано 13 червня 2023.
- ↑ а б в Горе постукало у двері: завтра Львівщина прощатиметься з 35-річним Героєм. Варта 1 (укр.). 13 червня 2023. Процитовано 13 червня 2023.
- ↑ Указ президента України №725/2023 Про відзначення державними нагородами України. 3 листопада 2023.
Джерела[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Головні сержанти
- Народились 9 березня
- Народились 1988
- Уродженці Онуфріївського району
- Померли 28 травня
- Померли 2023
- Військовики 3-го окремого полку спецпризначення
- Військовики 80-ї окремої десантної бригади
- Кавалери ордена «За мужність» II ступеня
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Нагороджені знаком «За оборону Донецького аеропорту»
- Нагороджені почесним нагрудним знаком «Сталевий хрест»
- Нагороджені нагрудним знаком «За зразкову службу»
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Кіборги Донецького аеропорту