Рябчинська Юлія Петрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рябчинська Юлія Петрівна
Рябчинська Юлія Петрівна.jpg
Народилася 21 січня 1947(1947-01-21)
Піщанка, Вінницька область, Українська РСР, СРСР
Померла 13 січня 1973(1973-01-13) (25 років)
Поті, Грузинська РСР, СРСР
·утоплення
Поховання
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність каноїст, каноїстка
Вага 63 кг
Нагороди
орден «Знак Пошани»
заслужений майстер спорту СРСР
Спортивні медалі
Веслування на байдарках і каное
Представник СРСР СРСР
Олімпійські ігри
Золото 1972 Мюнхен Байдарка-одиночка, 500 метрів
Могила Юлії Рябчинської на кладовищі у Піщанці

Ю́лія Петрі́вна Рябчи́нська (*21 січня 1947, Піщанка Вінницька область, УРСР — †13 січня 1973, Палеостомі, Грузинська РСР) — українська веслярка, байдарочниця, олімпійська чемпіонка (1972), чемпіонка світу (1971)

Біографія[ред. | ред. код]

Ю. Рябчинська народилась у 1947 році в районному центрі Піщанка на Вінниччині, у багатодітній сім'ї. З дитинства працювала на ланах, там же закінчила школу. В атестаті мала дві трійки і одну з них з фізичного виховання. Юлія Рябчинська мріяла потрапити до естрадно-циркового училища, але її не прийняли. Юлія влаштувалась на курси медичних сестер у Вінниці (зараз Вінницький медичний коледж ім. акад. Д. К. Заболотного[недоступне посилання з липня 2019]). Саме тут вперше побачила веслування і зацікавилася. 5 вересня 1972 року Юлія веслом спробувала олімпійську воду.

Виступаючи за СРСР на мюнхенській Олімпіаді, вона отримала золоту медаль за перемогу в перегонах байдарок на 500 метрів[1]

Підготував Юлію Рябчинську — чемпіонку Ігор ХХ Олімпіади (1972 р.) на байдарці-одиночці, чемпіонку світу (1971 р.) на байдарці-четвірці  Дяченко Геннадій Павлович — заслужений тренер УРСР (1968 р.), заслужений тренер СРСР (1973 р.).

«Геннадій Павлович Дяченко — кваліфікований тренер і дуже чуйна людина. У свій час він підтримав моє бажання стати мамою, вважаючи, що головне призначення жінки — дати життя людині. Тому народження мого сина сприйняв як стимул довести всім, що свого слова у спорті я ще не сказала. Поки я тренувалася, Геннадій Павлович з моїм немовлям на руках години три ходив уздовж берега, встигаючи за цей час нагодувати і приспати маля. Нам із ним дуже легко працювалося. Ми завжди знаходили спільну мову в усьому: разом працювали, разом раділи»

Юлія Рябчинська, олімпійська чемпіонка[2]

В 1973 році Юлія трагічно загинула. Через чотири місяці після олімпійської звитяги Рябчинська брала участь у тренувальному зборі на озері Палеостомі в Грузії і, упавши там у холодну воду, померла від переохолодження. Похована вона в Піщанці.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

У школі, де навчалась Юлія Рябчинська, створений музей, її ім'ям названа вулиця в Піщанці і м. Поті (Грузія, де вона загинула).

На корпусі № 2 медичного коледжу ім. акад. Д. К. Заболотного розміщена меморіальна дошка "В цьому будинку в 1967—1968 роках навчалась Юлія Рябчинська чемпіонка ХХ Олімпійських ігор з веслування на байдарках і каное."Тренувалася в Одесі в добровільному спортивному товаристві «Локомотив».[3]

Відзнаки[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. «1972 Summer Olympics — München, Germany — Canoeing» [Архівовано 19 вересня 2008 у Wayback Machine.] databaseOlympics.com (Retrieved on August 27, 2008)
  2. С. Н. Бубка, М. М. Булатова (2011). Олімпійське сузір’я України: Тренери (укр.). Київ: Олімпійська л - ра. с. 81, 87. ISBN 978-966-8708-44-2. 
  3. David Wallechinsky and Jamie Loucky (2008). «Canoeing: Women's Kayak Singles 500 Meters». The Complete Book of the Summer Olympics: 2008 Edition. London: Aurum Press Limited. p. 491.