Рябчин Олексій Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олексій Михайлович Рябчин

Нині на посаді
На посаді з12 жовтня 2019

Україна Народний депутат України VIII скликання
Час на посаді:
27 листопада 2014 — 29 серпня 2019

Народився22 квітня 1983(1983-04-22) (36 років)
місто Маріуполь (Донецька область)
ОсвітаКандидат економічних наук, Донецький національний університет MSc Innovation and Sustainability for International Development, University of Sussex
blogs.pravda.com.ua/authors/ryabchin/
Олексій Михайлович Рябчин на сайті Верховної Ради
Україна Народний депутат України
8-го скликання
ВО «Батьківщина» 2014 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Олексій Михайлович Рябчин (нар. 22 квітня 1983, Маріуполь, Донецька область) — український політик, вчений, громадський діяч. Заступник міністра енергетики та захисту довкілля[1].

Працював Народним депутатом Верховної Ради України VIII скликання, обраним від партії «Батьківщина». Голова підкомітету з питань енергозбереження та енергоефективності Комітету паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки Верховної Ради України.[2]

Кандидат економічних наук, доцент кафедри «Міжнародна економіка» Донецького національного університету. Закінчив з відзнакою магістратуру Сасекського університету у Великій Британії.

Освіта[ред. | ред. код]

Олексій Рябчин Sussex uni
Фотографія Рябчина в холі його факультету в Університеті Сассексу

У 2000-му році вступив до Донецького національного університету (ДонНУ) на спеціальність «Міжнародна економіка», яку в 2004 році закінчив з відзнакою, отримавши ступінь бакалавра. В 2005 році з відзнакою закінчив магістратуру за тією ж спеціальністю.

З моменту закінчення магістратури і до 2010-го року як експерт на громадських засадах брав участь у дослідженнях та підготовці наукових публікацій згідно своєї наукової спеціалізації в Донецькій філії Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України.

У 2010-му році захистив дисертацію з теми «Еколого-енергетична безпека світогосподарського розвитку в умовах глобалізації», здобувши науковий ступінь кандидата економічних наук.

У 2012-му році виграв конкурс на навчання в магістратурі Сассекському університеті у Великій Британії. Через рік з відзнакою закінчив магістерську програму «Інновації та сталий розвиток», підготувавши дипломну роботу з теми «Роль вимоги „місцевої складової“ для розвитку альтернативної енергетики і низьковуглецевого технологічного трансферу». Фотографія Олексія Рябчина висить в холі його факультету в Університеті Сассексу серед зображень відомих випускників[3].

У 2014-му році закінчив «Українську школу політичних студій»[4].

У 2017-му році закінчив тижневі Executive Course on Oil, Gas and Mining Governance в University of Oxford [5].

У 2018-му році закінчив тижневий семінар «Відповідальне лідерство» The ASPEN Institute Kyiv.

Професійна діяльність[ред. | ред. код]

Одразу після закінчення магістратури почав викладати на кафедрі «Міжнародна економіка», паралельно навчаючись в аспірантурі.

Протягом 7-8 років пропрацював в сфері впровадження інновацій та енергоефективності, в тому числі на керівних посадах. Зокрема, в 2006-ому році почав працювати помічником голови правління в Корпорації «ПромЕкономСервіс». Згодом займав посаду головного економіста, заступника голови правління Корпорації, був відповідальним за стратегічний розвиток та впровадження інноваційних промислових технологій з енергозбереження.

Під час подій 2014-го року почав співпрацювати з однією з найавторитетніших газет світу[6] The Washington Post про конфлікт на Сході України. Загалом став співавтором близько 50 статей англійською мовою[7].

В червні 2014-го року почав працювати Менеджером з міжнародної комунікаційної стратегії реформ в «Українському кризовому медіа-центрі».

Громадська та політична діяльність[ред. | ред. код]

Олексій Рябчин на проукраїнському мітингу в Донецьку в березні 2014-го року

Навчаючись на другому курсі почав займатись волонтерською діяльністю. Ставши менеджером Агентства регіонального розвитку «Донбас» займався імплементацією програм економічної реструктуризації життя депресивних міст Донецького регіону.

Протягом 2008—2009 років брав участь в проекті Британської Ради «Low Carbon Futures; Challenge Europe» («Низьковуглецеве майбутнє: зміни Європу»). В рамках проекту разом з представниками 15-ти країн Європи працював над підвищенням обізнаності населення про проблеми зміни клімату, питаннями ефективного використання енергії та ефективної транспортної політики в контексті глобальних змін клімату.

Повернувшись до України після закінчення магістратури у Великій Британії, увійшов до Асоціації „Професійний уряд“» (Professional Government Association). Об'єднання складається з людей, які навчались чи працювали за кордоном. Після зміни влади у лютому 2014-го вони запропонували новим урядовцям та політикам свої послуги на громадських засадах.[8]

За власним твердженням у 2014-ому році був одним з організаторів мітингів «Донецьк — це Україна»[9].

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

Став кандидатом від партії ВО «Батьківщина» під час виборів до парламенту 2014-го року під номером 9 у виборчому списку партії. Отримав мандат народного депутата України VIII скликання, 27-го листопада офіційно набувши повноважень.

У вересні 2016-го року Олексій Рябчин ввійшов до ТОП-10 законотворців-реформаторів за версією коаліції громадських організацій «Реанімаційний Пакет Реформ» (РПР) [10] .

Також входить до списку "нових технократів української політики" увійшовши у рейтинг галузевих депутатів-реформаторів за підтримку створення ринку енергоефективності [11].

У 2018 році Олексій Рябчин був визнаний Громадянською мережею «ОПОРА» найбільш ефективним депутатом фракції ВО «Батьківщина» за показником прийнятих законодавчих ініціатив за 3,5 роки у Верховній Раді України [12].

У грудні 2018 року був названий КВУ найбільш продуктивним депутатом у фракції "Батьківщина" - законами стали 22% його зареєстрованих законопроектів. [13]

У червні 2019 року був названий рухом ЧЕСНО одним з 25 найбільш доброчесних депутатів Верховної Ради 8 скликання. Рейтинг розроблено за 6 критеріями — кнопкодавство, прогульництво, підтримка антидемократичних ініціатив, гречкосійство та фігурування у антикорупційних розслідуваннях (негативні критерії, за які політикам присвоюється по +1 балу), а також голосування за політичні реформи (позитивний критерій, за які політикам присвоюється -1 бал). [14]

У серпні 2019 був нагороджений Почесною Грамотою за особистий внесок у забезпечення реалізації державної політики у природоохоронній сфері від Міністерства екології та природних ресурсів України (наказ №392-0).

Олексій Рябчин працює співголовою групи з міжпарламентських зв'язків зі Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, а також членом груп з міжпарламентських зв'язків з Грузією, Французькою Республікою, Сполученими Штатами Америки, Федеративною Республікою Німеччина, Федеративною Республікою Бразилія, Королівством Швеція.[15]

Є членом 10 міжфракційних депутатських об'єднань:

  • «Зелена енергія змін» (співголова);
  • «Єврооптимісти»(співголова);
  • «Рівні можливості»;
  • «Європейська екологічна ініціатива»;
  • «За енергетичну незалежність України»;
  • «За цифрове майбутнє України»;
  • «Залучення та захист інвестицій» (заступник голови);
  • «Європейський Донбас»;
  • «Захистимо вугільну галузь»;
  • "Зі зв'язків з Європейським Парламентом «Україна — Європейський Союз»;
  • «Голос громади».

Кандидат у народні депутати від «Батьківщини» на парламентських виборах 2019 року, № 32 у списку[16].

Критика, скандали та цікаві факти[ред. | ред. код]

  • На початку 2016-го року в ЗМІ з'явилась інформація про те, що Олексій Рябчин працював помічником народного депутата VI скликання Олега Царьова[17]. Сам Рябчин спростував цю інформацію, заявивши, що він ніколи не виконував функцій помічника депутата і що мала місце помилка в документах[9].
  • В липні 2016-го року під час голосування за законопроект про Нацкомісію з регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Олексій Рябчин разом з колегою по фракції Ігорем Луценко став ініціатором запуску дрона в залі Верховної Ради. Метою «перфомансу» була фіксація «кнопкодавів».[18]
  • 25 грудня 2018 року включений в список українських фізичних осіб, проти яких російським урядом введено санкції [19]

Сімейний стан[ред. | ред. код]

Одружений, має двох дітей.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Про призначення Рябчина О. М. заступником Міністра енергетики та захисту довкілля України Кабінет Міністрів України (12 жовтня 2019)
  2. Комітет з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки. kompek.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 2016-06-05. Процитовано 2016-10-25. 
  3. http://www.sussex.ac.uk/spru/study/careers/government
  4. Випуск 2014. Архів оригіналу за 2016-11-01. Процитовано 2016-10-25. 
  5. Decision-makers Develop Resource Governance Skills at Annual Oxford Course. Natural Resource Governance Institute (en). 2017-10-25. Процитовано 2019-01-03. 
  6. Топ 10 самых авторитетных изданий | ТОП 10. dekatop.com. Процитовано 2016-10-24. 
  7. https://www.washingtonpost.com/newssearch/search.html?st=ryabchyn&submit=Submit
  8. Рябчин: Я еще не раскрыл весь свой потенциал в «Батькивщине». Процитовано 2016-10-24. 
  9. а б Депутат из Батькивщины рассказал, как оказался экс-помощником одиозного регионала Царева. Процитовано 2017-04-03. 
  10. РПР опубликовал свежий рейтинг депутатов-реформаторов. LB.ua. Процитовано 2019-01-03. 
  11. Новые технократы украинской политики. Капитал (ru). Процитовано 2019-01-03. [недоступне посилання з липень 2019]
  12. 3,5 роки Верховної Ради. longread.oporaua.org. Процитовано 2019-01-03. 
  13. КВУ назвав найменш і найбільш продуктивних депутатів Ради - Новини КВУ. www.cvu.org.ua. Процитовано 2019-01-03. 
  14. ЧЕСНО назвав найбільш та найменш доброчесних нардепів 8 скликання. www.chesno.org (uk). Процитовано 2019-06-13. 
  15. Офіційний портал Верховної Ради України. itd.rada.gov.ua. Процитовано 2016-10-25. 
  16. Центральна виборча комісія
  17. Нардеп из фракции Тимошенко оказался бывшим помощником Царева: опубликован документ
  18. Депутат, запустивший дрон в Раде, обещает "еще более интересные мероприятия" (ru). Процитовано 2017-04-03. 
  19. О внесении изменений в постановление Правительства Российской Федерации от 1 ноября 2018 г. No 1300 (рус.),. static.government.ru. Процитовано 2019-01-04. 

Джерела[ред. | ред. код]