Рябчин Олексій Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олексій Михайлович Рябчин
Олексій Михайлович Рябчин

Нині на посаді
На посаді з12 жовтня 2019

Україна Народний депутат України VIII скликання
Час на посаді:
27 листопада 2014 — 29 серпня 2019

Народився22 квітня 1983(1983-04-22) (36 років)
місто Маріуполь (Донецька область)
ОсвітаКандидат економічних наук, Донецький національний університет MSc Innovation and Sustainability for International Development, University of Sussex
blogs.pravda.com.ua/authors/ryabchin/
Олексій Михайлович Рябчин на сайті Верховної Ради
Україна Народний депутат України
8-го скликання
ВО «Батьківщина» 2014 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Олексій Михайлович Рябчин (нар. 22 квітня 1983, Маріуполь, Донецька область) — український політик, вчений, громадський діяч. Заступник міністра енергетики та захисту довкілля[1].

Працював Народним депутатом Верховної Ради України VIII скликання, обраним від партії «Батьківщина». Голова підкомітету з питань енергозбереження та енергоефективності Комітету паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки Верховної Ради України.[2]

Кандидат економічних наук, доцент кафедри «Міжнародна економіка» Донецького національного університету. Закінчив з відзнакою магістратуру Сасекського університету у Великій Британії.

Освіта[ред. | ред. код]

Олексій Рябчин Sussex uni
Фотографія Рябчина в холі його факультету в Університеті Сассексу

У 2000-му році вступив до Донецького національного університету (ДонНУ) на спеціальність «Міжнародна економіка», яку в 2004 році закінчив з відзнакою, отримавши ступінь бакалавра. В 2005 році з відзнакою закінчив магістратуру за тією ж спеціальністю.

З моменту закінчення магістратури і до 2010-го року як експерт на громадських засадах брав участь у дослідженнях та підготовці наукових публікацій згідно своєї наукової спеціалізації в Донецькій філії Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України.

У 2010-му році захистив дисертацію з теми «Еколого-енергетична безпека світогосподарського розвитку в умовах глобалізації», здобувши науковий ступінь кандидата економічних наук.

У 2012-му році виграв конкурс на навчання в магістратурі Сассекському університеті у Великій Британії. Через рік з відзнакою закінчив магістерську програму «Інновації та сталий розвиток», підготувавши дипломну роботу з теми «Роль вимоги „місцевої складової“ для розвитку альтернативної енергетики і низьковуглецевого технологічного трансферу». Фотографія Олексія Рябчина висить в холі його факультету в Університеті Сассексу серед зображень відомих випускників[3].

У 2014-му році закінчив «Українську школу політичних студій»[4].

У 2017-му році закінчив тижневі Executive Course on Oil, Gas and Mining Governance в University of Oxford [5].

У 2018-му році закінчив тижневий семінар «Відповідальне лідерство» The ASPEN Institute Kyiv.

Професійна діяльність[ред. | ред. код]

Одразу після закінчення магістратури почав викладати на кафедрі «Міжнародна економіка», паралельно навчаючись в аспірантурі.

Протягом 7-8 років пропрацював в сфері впровадження інновацій та енергоефективності, в тому числі на керівних посадах. Зокрема, в 2006-ому році почав працювати помічником голови правління в Корпорації «ПромЕкономСервіс». Згодом займав посаду головного економіста, заступника голови правління Корпорації, був відповідальним за стратегічний розвиток та впровадження інноваційних промислових технологій з енергозбереження.

Під час подій 2014-го року почав співпрацювати з однією з найавторитетніших газет світу[6] The Washington Post про конфлікт на Сході України. Загалом став співавтором близько 50 статей англійською мовою[7].

В червні 2014-го року почав працювати Менеджером з міжнародної комунікаційної стратегії реформ в «Українському кризовому медіа-центрі».

Громадська та політична діяльність[ред. | ред. код]

Олексій Рябчин на проукраїнському мітингу в Донецьку в березні 2014-го року

Навчаючись на другому курсі почав займатись волонтерською діяльністю. Ставши менеджером Агентства регіонального розвитку «Донбас» займався імплементацією програм економічної реструктуризації життя депресивних міст Донецького регіону.

Протягом 2008—2009 років брав участь в проекті Британської Ради «Low Carbon Futures; Challenge Europe» («Низьковуглецеве майбутнє: зміни Європу»). В рамках проекту разом з представниками 15-ти країн Європи працював над підвищенням обізнаності населення про проблеми зміни клімату, питаннями ефективного використання енергії та ефективної транспортної політики в контексті глобальних змін клімату.

Повернувшись до України після закінчення магістратури у Великій Британії, увійшов до Асоціації „Професійний уряд“» (Professional Government Association). Об'єднання складається з людей, які навчались чи працювали за кордоном. Після зміни влади у лютому 2014-го вони запропонували новим урядовцям та політикам свої послуги на громадських засадах.[8]

За власним твердженням у 2014-ому році був одним з організаторів мітингів «Донецьк — це Україна»[9].

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

Став кандидатом від партії ВО «Батьківщина» під час виборів до парламенту 2014-го року під номером 9 у виборчому списку партії. Отримав мандат народного депутата України VIII скликання, 27-го листопада офіційно набувши повноважень.

У вересні 2016-го року Олексій Рябчин ввійшов до ТОП-10 законотворців-реформаторів за версією коаліції громадських організацій «Реанімаційний Пакет Реформ» (РПР) [10] .

Також входить до списку "нових технократів української політики" увійшовши у рейтинг галузевих депутатів-реформаторів за підтримку створення ринку енергоефективності [11].

У 2018 році Олексій Рябчин був визнаний Громадянською мережею «ОПОРА» найбільш ефективним депутатом фракції ВО «Батьківщина» за показником прийнятих законодавчих ініціатив за 3,5 роки у Верховній Раді України [12].

У грудні 2018 року був названий КВУ найбільш продуктивним депутатом у фракції "Батьківщина" - законами стали 22% його зареєстрованих законопроектів. [13]

У червні 2019 року був названий рухом ЧЕСНО одним з 25 найбільш доброчесних депутатів Верховної Ради 8 скликання. Рейтинг розроблено за 6 критеріями — кнопкодавство, прогульництво, підтримка антидемократичних ініціатив, гречкосійство та фігурування у антикорупційних розслідуваннях (негативні критерії, за які політикам присвоюється по +1 балу), а також голосування за політичні реформи (позитивний критерій, за які політикам присвоюється -1 бал). [14]

У серпні 2019 був нагороджений Почесною Грамотою за особистий внесок у забезпечення реалізації державної політики у природоохоронній сфері від Міністерства екології та природних ресурсів України (наказ №392-0).

Олексій Рябчин працює співголовою групи з міжпарламентських зв'язків зі Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, а також членом груп з міжпарламентських зв'язків з Грузією, Французькою Республікою, Сполученими Штатами Америки, Федеративною Республікою Німеччина, Федеративною Республікою Бразилія, Королівством Швеція.[15]

Є членом 10 міжфракційних депутатських об'єднань:

  • «Зелена енергія змін» (співголова);
  • «Єврооптимісти»(співголова);
  • «Рівні можливості»;
  • «Європейська екологічна ініціатива»;
  • «За енергетичну незалежність України»;
  • «За цифрове майбутнє України»;
  • «Залучення та захист інвестицій» (заступник голови);
  • «Європейський Донбас»;
  • «Захистимо вугільну галузь»;
  • "Зі зв'язків з Європейським Парламентом «Україна — Європейський Союз»;
  • «Голос громади».

Кандидат у народні депутати від «Батьківщини» на парламентських виборах 2019 року, № 32 у списку[16].

Критика, скандали та цікаві факти[ред. | ред. код]

  • На початку 2016-го року в ЗМІ з'явилась інформація про те, що Олексій Рябчин працював помічником народного депутата VI скликання Олега Царьова[17]. Сам Рябчин спростував цю інформацію, заявивши, що він ніколи не виконував функцій помічника депутата і що мала місце помилка в документах[9].
  • В липні 2016-го року під час голосування за законопроект про Нацкомісію з регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Олексій Рябчин разом з колегою по фракції Ігорем Луценко став ініціатором запуску дрона в залі Верховної Ради. Метою «перфомансу» була фіксація «кнопкодавів».[18]
  • 25 грудня 2018 року включений в список українських фізичних осіб, проти яких російським урядом введено санкції [19]

Сімейний стан[ред. | ред. код]

Одружений, має двох дітей.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Про призначення Рябчина О. М. заступником Міністра енергетики та захисту довкілля України Кабінет Міністрів України (12 жовтня 2019)
  2. Комітет з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки. kompek.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 2016-06-05. Процитовано 2016-10-25. 
  3. http://www.sussex.ac.uk/spru/study/careers/government
  4. Випуск 2014. Архів оригіналу за 2016-11-01. Процитовано 2016-10-25. 
  5. Decision-makers Develop Resource Governance Skills at Annual Oxford Course. Natural Resource Governance Institute (en). 2017-10-25. Процитовано 2019-01-03. 
  6. Топ 10 самых авторитетных изданий | ТОП 10. dekatop.com. Процитовано 2016-10-24. 
  7. https://www.washingtonpost.com/newssearch/search.html?st=ryabchyn&submit=Submit
  8. Рябчин: Я еще не раскрыл весь свой потенциал в «Батькивщине». Процитовано 2016-10-24. 
  9. а б Депутат из Батькивщины рассказал, как оказался экс-помощником одиозного регионала Царева. Процитовано 2017-04-03. 
  10. РПР опубликовал свежий рейтинг депутатов-реформаторов. LB.ua. Процитовано 2019-01-03. 
  11. Новые технократы украинской политики. Капитал (ru). Процитовано 2019-01-03. [недоступне посилання з липень 2019]
  12. 3,5 роки Верховної Ради. longread.oporaua.org. Процитовано 2019-01-03. 
  13. КВУ назвав найменш і найбільш продуктивних депутатів Ради - Новини КВУ. www.cvu.org.ua. Процитовано 2019-01-03. 
  14. ЧЕСНО назвав найбільш та найменш доброчесних нардепів 8 скликання. www.chesno.org (uk). Процитовано 2019-06-13. 
  15. Офіційний портал Верховної Ради України. itd.rada.gov.ua. Процитовано 2016-10-25. 
  16. Центральна виборча комісія
  17. Нардеп из фракции Тимошенко оказался бывшим помощником Царева: опубликован документ
  18. Депутат, запустивший дрон в Раде, обещает "еще более интересные мероприятия" (ru). Процитовано 2017-04-03. 
  19. О внесении изменений в постановление Правительства Российской Федерации от 1 ноября 2018 г. No 1300 (рус.),. static.government.ru. Процитовано 2019-01-04. 

Джерела[ред. | ред. код]