Рябчин Олексій Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олексій Михайлович Рябчин
Олексій Рябчин.jpg
Україна Заступник міністра енергетики та захисту довкілля
Нині на посаді
На посаді з 12 жовтня 2019
Народився 22 квітня 1983(1983-04-22) (39 років)
місто Маріуполь (Донецька область)
Відомий як політик
Місце роботи ДонНУ
Країна Україна
Освіта

Кандидат економічних наук, Донецький національний університет

MSc Innovation and Sustainability for International Development, University of Sussex
Alma mater ДонНУ
blogs.pravda.com.ua/authors/ryabchin/
Олексій Михайлович Рябчин на сайті Верховної Ради
Україна Народний депутат України
8-го скликання
ВО «Батьківщина» 27 листопада 2014 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Олексій Михайлович Рябчин (нар. 22 квітня 1983, Маріуполь, Донецька область) — український політик, вчений, журналіст, громадський діяч.

Колишній заступник Міністра енергетики та захисту довкілля (2019—2020)[1][2].

Народний депутат ВРУ VIII скл. від партії «Батьківщина». Голова підкомітету з питань енергозбереження та енергоефективності Комітету паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки Верховної Ради України.[3]

Кандидат економічних наук, доцент кафедри «Міжнародна економіка» Донецького національного університету. Закінчив магістратуру Сасекського університету у Британії[джерело?].

З серпня 2019 року веде передачу «Зелені інновації» на Радіо НВ, розповідаючи про відновлювальну енергетику, протидії зміні клімату, електромобілі та інші екологічно корисні технології[4].

Освіта[ред. | ред. код]

Олексій Рябчин Sussex uni
Фото Рябчина в Університеті Сассексу

2000—2005 — навчався у Донецькому національному університеті (ДонНУ) за спеціальності «Міжнародна економіка», магістр.

2005—2010 — на громадських засадах брав участь у дослідженнях та підготовці наукових публікацій в Донецькій філії Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України.

2010 — захистив дисертацію з теми «Еколого-енергетична безпека світогосподарського розвитку в умовах глобалізації», ставши кандидатом економічних наук.

2012 — виграв конкурс на навчання в магістратурі Сассекському університеті у Британії. 2013 із відзнакою закінчив магістерську програму «Інновації та сталий розвиток», підготувавши дипломну роботу з теми «Роль вимоги „місцевої складової“ для розвитку альтернативної енергетики і низьковуглецевого технологічного трансферу»[5].

2014 року закінчив «Українську школу політичних студій»[6].

Професійна діяльність[ред. | ред. код]

З 2005 року викладав на кафедрі міжнародної економіки, навчаючись в аспірантурі.

З 2006 року був помічником голови правління ПромЕкономСервісу, був головним економістом, заступником голови правління, відповідальним за стратегічний розвиток, впровадження інноваційних промислових технологій з енергозбереження.

У 2014 році почав співпрацювати з газетою The Washington Post, де давав коментарі про російсько-українську війну[7].

У червні 2014 року почав працювати менеджером з міжнародної комунікаційної стратегії реформ в «Українському кризовому медіа-центрі»[8].

Громадська та політична діяльність[ред. | ред. код]

Мітинг у Донецьку, березень 2014

З 2001 року почав займатись волонтерською діяльністю.

2008—2009 — брав участь у проекті Британської ради «Low Carbon Futures; Challenge Europe» («Низьковуглецеве майбутнє: зміни Європу»).

У 2013 році увійшов до асоціації «Професійний уряд», після революції гідності вони пропонували новим урядовцям та політикам свої послуги на громадських засадах[9]. За власними даними, 2014 року був співорганізатором мітингів «Донецьк — це Україна»[10].

У липні 2020 року став членом і головою Конкурсної комісії з добору кандидатів на посади членів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг за поданням Комітету з питань енергетики та житлово-комунальних послуг ВРУ[11][12].

Політика[ред. | ред. код]

Кандидат від партії «Батьківщина» на виборах до парламенту 2014 року під № 9 у списку партії, обраний народним депутатом VIII скликання.

Був співголовою групи з міжпарламентських зв'язків із Британією, а також членом груп з міжпарламентських зв'язків з Грузією, Францією, США, Німеччиною, Бразилією, Швецією[13].

Був членом 10 міжфракційних об'єднань:

  • «Зелена енергія змін» (співголова);
  • «Єврооптимісти»(співголова);
  • «Рівні можливості»;
  • «Європейська екологічна ініціатива»;
  • «За енергетичну незалежність України»;
  • «За цифрове майбутнє України»;
  • «Залучення та захист інвестицій» (заступник голови);
  • «Європейський Донбас»;
  • «Захистимо вугільну галузь»;
  • Зі зв'язків з Європейським Парламентом «Україна — Європейський Союз»;
  • «Голос громади».

Кандидат у народні депутати від «Батьківщини» на парламентських виборах 2019 року, № 32 у списку[14].

Робота в Міністерстві енергетики та захисту довкілля України[ред. | ред. код]

Відповідав за такі напрямки[15]:

  • Енергоефективність
  • Ініціатива прозорості видобувних галузей (ІПВГ чи EITI)
  • Реформа СО2 податку в контексті Європейського зеленого курсу
  • Розвиток електромобільності
  • Науково-інноваційний розвиток
  • Воднева енергетика
  • Взаємодія з народними депутатами.

Після зміни Уряду Олексія Гончарука у березні 2020 року додатково отримав обов'язки:

  • Антикризові заходи
  • Вугільна галузь
  • Оперативний штаб боротьби з коронавірусом
  • Соцзахист працівників
  • Цивільний захист та промислова безпека

Критика, скандали та цікаві факти[ред. | ред. код]

  • На початку 2016 року в ЗМІ з'явилась інформація про те, що Рябчин працював помічником народного депутата VI скликання Олега Царьова[16]. Сам Рябчин спростував цю інформацію, заявивши, що він ніколи не виконував функцій помічника депутата і що мала місце помилка в документах[10].
  • В липні 2016 року під час голосування за законопроект про Нацкомісію з регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Олексій Рябчин разом з колегою по фракції Ігорем Луценко став ініціатором запуску дрона в залі Верховної Ради. Метою «перфомансу» була фіксація «кнопкодавів».[17]
  • 25 грудня 2018 року включений в список українських фізичних осіб, проти яких російським урядом введено санкції[18]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • серпень 2019 — грамота за внесок у реалізацію державної політики у природоохоронній сфері від Міністерства екології та природних ресурсів України (наказ № 392-0).
  • У вересні 2016 року коаліція ГО «Реанімаційний пакет реформ» назвала Рячбина № 9 серед законотворців-реформаторів[19].
  • Входить до «нових технократів української політики» за підтримку створення ринку енергоефективності[20].
  • 2018 року ГО «Опора» назвала Рябчина найефективнішим депутатом фракції «Батьківщина» за прийнятими законопроектами за 3,5 роки[21].
  • У грудні 2018 року названий КВУ найбільш продуктивним депутатом у фракції «Батьківщина» — законами стали 22 % його законопроектів[22].
  • У червні 2019 року був названий рухом Чесно одним із 25 найбільш доброчесних депутатів ВРУ 8 скл[23][24].

Сімейний стан[ред. | ред. код]

Одружений, має двох дітей.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Про призначення Рябчина О. М. заступником Міністра енергетики та захисту довкілля України Кабінет Міністрів України (12 жовтня 2019)
  2. Кабінет Міністрів України - Про звільнення Рябчина О. М. з посади заступника Міністра енергетики та захисту довкілля України. www.kmu.gov.ua (ua). Процитовано 29 червня 2020. 
  3. Комітет з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки. kompek.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 5 червня 2016. Процитовано 25 жовтня 2016. 
  4. Зелені інновації. SoundCloud (англ.). Процитовано 29 червня 2020. 
  5. School, University of Sussex Business. SPRU – Science Policy Research Unit : People and departments : University of Sussex Business School : University of Sussex. www.sussex.ac.uk. 
  6. Випуск 2014. Архів оригіналу за 1 листопада 2016. Процитовано 25 жовтня 2016. 
  7. https://www.washingtonpost.com/newssearch/search.html?st=ryabchyn&submit=Submit
  8. Електоральна пам'ять. ukr.vote (укр.). Процитовано 14 липня 2021. 
  9. Рябчин: Я еще не раскрыл весь свой потенциал в «Батькивщине». Процитовано 24 жовтня 2016. 
  10. а б Депутат из Батькивщины рассказал, как оказался экс-помощником одиозного регионала Царева. Процитовано 3 квітня 2017. 
  11. Кабінет Міністрів України - Утворено Конкурсну комісію для обрання члена НКРЕКП. www.kmu.gov.ua (ua). Процитовано 29 червня 2020. 
  12. Кабінет Міністрів України - Конкурсна комісія з добору кандидатів на посади членів НКРЕКП. www.kmu.gov.ua (ua). Процитовано 16 липня 2020. 
  13. Офіційний портал Верховної Ради України. itd.rada.gov.ua. Процитовано 25 жовтня 2016. 
  14. Центральна виборча комісія - Вибори народних депутатів України 2019. www.cvk.gov.ua. 
  15. Рябчин прокоментував своє звільнення з посади заступника міністра енергетики | Новини | Українське радіо. www.nrcu.gov.ua (ua). Процитовано 29 червня 2020. 
  16. Нардеп из фракции Тимошенко оказался бывшим помощником Царева: опубликован документ. news.obozrevatel.com. 28 січ. 2016 р. 
  17. Депутат, запустивший дрон в Раде, обещает "еще более интересные мероприятия" (рос.). Процитовано 3 квітня 2017. 
  18. О внесении изменений в постановление Правительства Российской Федерации от 1 ноября 2018 г. No 1300 (рус.),. static.government.ru. Процитовано 4 січня 2019. 
  19. РПР опубликовал свежий рейтинг депутатов-реформаторов. LB.ua. Процитовано 3 січня 2019. 
  20. Новые технократы украинской политики. Капитал (рос.). Процитовано 14 липня 2021. 
  21. 3,5 роки Верховної Ради. longread.oporaua.org. Процитовано 3 січня 2019. 
  22. КВУ назвав найменш і найбільш продуктивних депутатів Ради - Новини КВУ. www.cvu.org.ua. Процитовано 3 січня 2019. 
  23. ЧЕСНО назвав найбільш та найменш доброчесних нардепів 8 скликання. www.chesno.org (укр.). Процитовано 14 липня 2021. 
  24. ЧЕСНО назвав найбільш та найменш доброчесних нардепів 8 скликання. www.chesno.org (укр.). Процитовано 13 червня 2019. 

Посилання[ред. | ред. код]