Рябчій Іван Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Рябчій
Ivan Riabchyi.jpg
Псевдо Іван Тюссо
Народився 9 серпня 1978(1978-08-09) (43 роки)
Кам'янське
Діяльність перекладач, видавець, журналіст

Іва́н Сергі́йович Рябчі́й (справжнє прізвище — Рябчий; нар. 9 серпня 1978, Кам'янське, Дніпропетровська область) — український перекладач, видавець і журналіст. Пише українською, російською та французькою мовами. У 2008—2014 роках —автор і ведучий радіожурналу «Книжковий спалах» на Першому каналі Українського радіо[1]. Лауреат премії програми «Сковорода» Посольства Франції в Україні у 2016, 2017 та 2020 роках. Лауреат премії імені Максима Рильського 2016 року та премії Ars Translationis імені Миколи Лукаша 2019 року. Засновник і керівник видавництва «Пінзель»[2]. Директор міжнародного фестивалю мистецтв Anne de Kyiv Fest.

Освіта[ред. | ред. код]

З 1995 по 2000 роки вивчав французьку мову та літературу на факультеті іноземної філології Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара.

У 2000—2003 роках навчався в аспірантурі за спеціальністю «Зарубіжна література», а у 2004—2007 роках — за спеціальністю «Журналістика» у Дніпровському національному університеті імені Олеся Гончара. Його керівником був відомий філософ і письменник Володимир Селіванов-Буряк.

Професійна діяльність[ред. | ред. код]

  • 2000 — 2005 роки — викладач французької та англійської мов на кафедрі іноземних мов та краєзнавства Факультету систем та засобів масової комунікації Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара.
  • 2006 — 2007 роки — журналіст — літературно-художній журнал «Книжковий клуб Плюс» та альманах «Хроніки 2000» (Київ).
  • 2007 — 2013 роки — фрилансер, співпрацював з чималою кількістю друкованих та електронних ЗМІ.[3][4]
  • 2007 — 2008 роки — журналіст, оглядач  — журнал і сайт Defense Express, Центр дослідження армії, конверсії і роззброєння (ЦДАКР, Київ).[5]
  • 2008 — асистент директора видавництва «Український письменник» (Київ).
  • 2008 — 2009 роки — позаштатний кореспондент  — журнал і сайт «Главред» (Київ).[6]
  • 2008 — 2012 роки — редактор, ведучий — головна редакція художньо-освітніх програм, Перший канал Національного радіо (Київ).
  • 2010  — понині  — асистент Президента Малої академії наук України (МАН) (Київ).[7]
  • 2012 — 2015 роки — автор і ведучий радіожурналу «Книжковий спалах» — Перший канал Українського радіо, позаштатно (Київ).[8][9]
  • 2015  — 2016  — керівник київського офісу видавництва «Фоліо» (Харків).
  • 2015 — понині — виконавчий директор фестивалю Anne de Kiev Fest (Київ).
  • 2016 — директор видавництва «Пінзель» (Київ).
  • 2018 — понині — агент бельгійського автора Еріка-Емманюеля Шмітта в Україні.
  • 2021 ― понині ― голова Бюро авторських і суміжних прав, оформлення та дистрибуції аудіовізуальних творів при Департаменті культури КМДА

Участь у заходах[ред. | ред. код]

  • 2009—2010: Форум видавців та перекладачів країн СНД та Балтії (Єреван, Вірменія)
  • 2009—2016, 2019: Європейський колегіум художнього перекладу (Сенефф, Бельгія)
  • 2010—2013, 2015, 2018: Книжковий салон (Париж, Франція)
  • 2010: Європейська рада з питань обдарованості дітей, конференція (Париж, Франція)
  • 2011: Фестиваль науки «La Novela» (Тулуза, Франція)
  • 2012: Економічний форум «Зустрічі „Україна“» (Париж, Франція)
  • 2013: Літературний фестиваль «Жива література» (Любляна, Словенія)[10]
  • 2013: Фестиваль української літератури (Іннсбрук, Австрія)
  • 2014: Європейська академія наук, мистецтв і літератури, колоквіум «Світло на службі у людства» (Касерес, Іспанія)
  • 2015: Програма Міністерства культури Франції для іноземних видавців BIEF (Париж, Франція)
  • 2016: Виставка EuroScience International (Тулуза, Франція)
  • 2020: «Книжка на сцені», один з перекладачів проєкту (Київ-Львів)
  • 2021: III Міжнародний конкурс юних перекладачів «Мовограй» Спілки українських освітян діаспори, голова журі
  • 2021: Літературна премія імені Григорія Кочура, член журі

Іван Тюссо[ред. | ред. код]

Під псевдонімом Іван Тюссо написав низку скандальних статей, у тому числі для газети «Бульвар Гордона»[11], сайту і журналу «Главред»[12] та інших ЗМІ. Під цим же псевдо створив ряд оповідань, які друкувалися на сторінках журналу «Один з нас».

Членство в організаціях[ред. | ред. код]

2012 — понині — член Асоціації європейських журналістів; 2012 — понині — член Франкомовного ПЕН-клубу Бельгії; 2014 — 2016 — секретар української філії Європейської академії наук, мистецтв і літератури.

Переклади[ред. | ред. код]

Іван Рябчій

Інсценізовані драматичні переклади[ред. | ред. код]

2016: «Різня», Київський національний академічний Молодий театр, режисерка ― Влада Бєлозоренко, за твором Ясміни Рези «Божество різанини»[33]

2019: «Тектоніка почуттів», Київський національний академічний Молодий театр, режисер ― Тарас Криворученко, за однойменним твором Еріка-Емманюеля Шмітта[34]

2020: «Таємниця Шопена», Київська академічна майстерня театрального мистецтва «Сузір'я», режисер — Олексій Кужельний, за твором Еріка-Емманюеля Шмітта «Мадам Пилінська або таємниця Шопена»[35]

2021: «Bella Figura», Запорізький академічний театр молоді, режисер — Геннадій Фортус, за однойменним твором Ясміни Рези[36]

Відзнаки[ред. | ред. код]

Іван Рябчій одержує Премію імені Максима Рильського 2016 року

Бібліографія[ред. | ред. код]

  1. Іван Рябчій, Комашіння: повість // Київ. — 1–2/2004. — С. 89–96
  2. Ле Пуатвен, Альфред, Прогулянка з Беліалом: повість (пер. з франц. Іван Рябчій) // Всесвіт. — 9–10/2004
  3. Уельбек, Мішель, Розширення поля борні: роман (пер. з франц. Іван Рябчій) // Всесвіт. — 3–4/2007. — С. 44–120
  4. Уельбек, Мішель, Можливість острова: роман (пер. з франц. Іван Рябчій). — Х.: Фоліо, 2007
  5. Лоррен, Жан, Одна з них; Розповідь одного студента; Лілеї; Білосніжка; Покоївка; Пані Ґоржібюс: оповідання (пер. з франц. Іван Рябчій) // Всесвіт. — 11–12/2008. — С. 101—118
  6. Ламбер, Мішель, Гавкун; День зникнення неба: новели (пер. з франц. Іван Рябчій) // Сучасність. — 11/2009. — С. 139—154
  7. Іван Рябчій, Мовчазне життя: повість // Нова проза: Альманах сучасної української літератури. — Луцьк, 2009. — С. 151—166
  8. Ґлюк, Мікаель, Перший день творіння: поема (пер. з франц. Іван Рябчій, Дмитро Чистяк) // Всесвіт. — 5–6/2009. — С.150–155
  9. Ніс-Мазюр, Колєтт, Робінзон і гора: оповідання (пер. з франц. Іван Рябчій) // Всесвіт. — 11–12/2009. — С.125–130
  10. Іван Рябчій, Макабр; Поле: оповідання // Київ. — 2/2010. — С. 133—143
  11. Ламарш, Каролін, Острів: новела (пер. з франц. Іван Рябчій) // Київ. — 3/2010. — С. 170—174
  12. Екаут, Жорж, Ескаль-Віґор: уривок з роману (пер. з франц. Іван Рябчій) // Один з нас. Літературний випуск. — 3/2010. — С. 38–40
  13. Ламарш, Каролін, Постать рибалки; Два плющі: новели (пер. з франц. Іван Рябчій) // Сучасність. — 5/2010. — С. 113—123
  14. Укс, Корінна, Тлінь: поема (пер. з франц. Іван Рябчій) // Слово Просвіти. — ч. 22, 3–9 червня 2010 р. — С. 15
  15. Довгий, Олексій, Келих троянд: збірка поезій (пер. франц. мовою Іван Рябчій, Дмитро Чистяк) / Olexiï Dovgyï, Le Calice de roses: Choix de poèmes. Traduction de l'ukrainien en français de Ivan Riabchii et Dmytro Chystiak. P., L'Harmattan, 2010
  16. Де Декер, Жак, Евер for ever: новела (пер. з франц. Іван Рябчій) // Urbis et Vicus: Сучасні тексти про місто та село. — Канів: Склянка часу, 2011. — С. 371—376
  17. Екаут, Жорж, Замок Ескаль-Віґор: роман (пер. з франц. Іван Рябчій). — К.: Самміт-книга, 2011. — 216 с. — Серія «Тіні: Бельгія»
  18. Екаут, Жорж, Замок Ескаль-Віґор: Фрагмент з роману (пер. з франц. Іван Рябчій) // Всесвіт. — 11–12/2011. — С. 131—146
  19. Ріштер, Анн, Ольга і Катобарян: новела (пер. з франц. Іван Рябчій) // Київ. — 11–12/2011. — 155—162
  20. Іван Рябчій, Ми їдемо до Фріско: новела // Альманах 2008—2012 Міжнародної україно-німецької літературної премії ім. О. Гончара. — К.: Нова Січ, 2012. — С. 118—126
  21. Бошо, Анрі, Спроба хваління: поезія (пер. з франц. Іван Рябчій) // Revue internationale Henry Bauchau. — 4/2011–2012. — С. 31
  22. Ivan Riabtchiï, Champ: nouvelle // Almanach de la littérature ukrainienne contemporaine. — К.: Нора-Друк, 2012. — С. 65–68
  23. Бошо, Анрі, Блакитний хлопчик: роман (пер. з франц. Іван Рябчій). — К.: Видавництво журналу «Радуга», 2012
  24. Ivan Rjabčij, Polje: nouvelle (en serbe) // Odjok. № 55, Sarajevo, 2012. — С. 33–36
  25. Міленич, Жарко, Леон — учень чарівника: повість (пер. з рос. Іван Рябчій). — К.: Журнал «Радуга», 2012
  26. Ivan Riabtchiï, Champ: nouvelle. / Almanach de la littérature ukrainienne contemporaine-1. Kyїv, Calvaria, 2012. P. 65–68
  27. Іван Рябчій, Макабр. — К.: Ярославів Вал, 2013[44][45]
  28. Ivan Riabtchii, Lilith: nouvelles. Paris, Éditions Institut culturel de Solenzara, 2013[46]
  29. Келменди, Етон, В зените времени истлевшего: поэзия (пер. с англ., франц. Иван Рябчий). — К.: Журнал «Радуга», 2013
  30. Ivan Riabtchiï, Journée des couleuvres: extrait du roman // Almanach de la littérature ukrainienne contemporaine-4. Kyїv, Calvaria, 2013. P. 34–36
  31. Скубіц, Андрей, Тратнік, Сюзанна, Храстель, Станка, Оповідання (пер. з рос. і словен. Іван Рябчій) // Slovenica: спеціальний випуск журналу «Мова та історія», 2013
  32. Ван Лерберг, Шарль, Вибрані твори: поезія, проза, драматургія, листи (пер. з франц. Іван Рябчій, Дмитро Чистяк). — К.: Журнал «Радуга», 2013
  33. Жорж Шарпак, Спогади вигнанця, фізика та громадянина світу (пер. з франц. Іван Рябчій). — Л.: Кальварія, 2014
  34. Ніколь Версхооре, Фредерік Колліньї (пер. з франц. Іван Рябчій) // Всесвіт. № 7–8. 2014
  35. Ерік-Емманюель Шмітт, Босерон (пер. з франц. Іван Рябчій) // Журнал «ШО», 1–2, 2015
  36. Ерік-Емманюель Шмітт, Двоє добродіїв із Брюсселя: збірка малої прози (пер. з франц. Іван Рябчій). — Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2015
  37. Анатоль Франс, Малий П'єр: уривки зі спогадів (пер. з франц. Іван Рябчій) // Літературна Україна
  38. Жан-Люк Утерс, Місце мерця; Фах: романи (пер. з франц. Іван Рябчій) — Чернівці: Видавничий дім «Букрек», 2015
  39. Мішель Уельбек, Покора: роман (пер. з франц. Іван Рябчій). — Х.: КСД, 2015
  40. Ясміна Реза, Божество різанини: п'єса (пер. з франц. Іван Рябчій). — Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2015
  41. Іван Рябчій, Двічі по десять: Обличчя і голоси. Збірка інтерв'ю. — Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2015[47]
  42. Ерік-Емманюель Шмітт, Зрада Айнштайна; Готель між двох світів: п'єси (пер. з франц. Іван Рябчій). — Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2016
  43. Жерар де Кортанз, Фріда Кало. Безжальна врода (пер. з франц. Іван Рябчій). — К.: Нора-Друк, 2016
  44. Філіпп Делорм, Анна Київська. Дружина Генріха І (пер. з франц. Іван Рябчій). — К.: LAURUS, 2016
  45. Дідьє ван Ковеларт, Жуль: роман (пер. з франц. Іван Рябчій). — Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2016
  46. Жослін Сосьє, Дощило птахами: роман (пер. з франц. Іван Рябчій). — Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2016
  47. Сильвіан Дюпюї, Друге падіння: п'єси (пер. з франц. Іван Рябчій). — К.: Всесвіт, 2016
  48. Каролін Ламарш, День пса: роман (пер. з франц. Іван Рябчій) — Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2017
  49. Ерік-Емманюель Шмітт, Концерт пам'яті янгола: новели (пер. з франц. Іван Рябчій) — Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2017
  50. Патрік Модіано, Цирк іде: роман (пер. з франц. Іван Рябчій) — Х.: Фоліо, 2017
  51. Фредерік Пажак, Ван Гог. Іскріння: есе (пер. з франц. Іван Рябчій) — К.: Нора-Друк, 2018
  52. Ерве Ґібер, Другові, який не врятував мені життя: роман (пер. з франц. Іван Рябчій) — К.: Пінзель, 2018
  53. Ненсі Г'юстон, Печатка янгола: роман (пер. з франц. Іван Рябчій) — Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2018
  54. Ерже, Тентен у країні Сов'єтів (пер. з франц. Іван Рябчій). — К.: Пінзель, 2019
  55. Анатоль Франс, П'єрова книга. У 2 т. (пер. з франц. Григорій Кочур, Іван Рябчій). — К.: Пінзель, 2019
  56. Жослін Сосьє, Шахтоємці (пер. з франц. Іван Рябчій). — Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2019
  57. Оноре де Бальзак, Трактат про каву (пер. з франц. Іван Рябчій). — «Всесвіт», 7–8, 2019
  58. Каролін Ламарш, Галявина край лісу (пер. з франц. Іван Рябчій). — Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2020
  59. Ерік-Емманюель Шмітт, «Тектоніка почуттів» (пер. з франц. Іван Рябчій). — Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2020
  60. Тьєррі Дебру, «Книжконюх. Дарвін» (пер. з франц. Іван Рябчій). — Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2020
  61. Жорж Батай, «Історія еротизму» (пер. з франц. Іван Рябчій). — Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2021

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://litakcent.com/author/ivan-rjabchij/
  2. PNZL -. pnzl.eu (ua). Процитовано 2020-12-05. 
  3. Автор Иван ТЮССО. bulvar.com.ua. Процитовано 2016-11-19. 
  4. «Главред» (Украина): Україна мусульманська | Православіє в Україні :: Інтернет-видання УПЦ. arhiv.orthodoxy.org.ua. Процитовано 2016-11-19. 
  5. Defense Express. defence-ua.com. Процитовано 2016-11-19. 
  6. Главред — новости, политика, экономика — Главред. glavred.info. Процитовано 2016-11-19.  (рос.)
  7. Мала академія наук України. man.gov.ua. Процитовано 2016-11-19. 
  8. Книжковий спалах | Facebook. www.facebook.com. Процитовано 2016-11-19. 
  9. Книжковий спалах. sferaua.com. Архів оригіналу за 2016-11-19. Процитовано 2016-11-19. 
  10. 20. literarno-glasbeni festival ZIVA KNJIZEVNOST. www.facebook.com. Процитовано 2016-11-19. 
  11. http://www.bulvar.com.ua/arch/2007/33/46c1ea321abb5/
  12. http://glavred.info/archive/2008/11/07/120038-5.html[недоступне посилання з липня 2019]
  13. Жорж Екаут. «Замок Ескаль-Віґор» / Буквоїд. bukvoid.com.ua. Процитовано 2020-10-19. 
  14. «Видавництво Анетти Антоненко». anetta-publishers.com. Процитовано 2020-10-19. 
  15. Книгобачення : Новини : Іван Рябчій здобув премію Камбіну. knyhobachennia.com. Архів оригіналу за 2016-11-19. Процитовано 2016-11-19. 
  16. У покорі прийдешності. ЛітАкцент. Процитовано 2016-11-19. 
  17. «Видавництво Анетти Антоненко». anetta-publishers.com. Процитовано 2020-10-19. 
  18. Нон-фікшн: 30 найцікавіших новинок до Форуму видавців. LB.ua. Процитовано 2016-11-19. 
  19. Біографія Фріди Кало: «Я малюю свою реальність». Друг читача. 
  20. «Видавництво Анетти Антоненко». anetta-publishers.com. Процитовано 2020-10-19. 
  21. «Видавництво Анетти Антоненко». anetta-publishers.com. Процитовано 2020-10-19. 
  22. «Видавництво Анетти Антоненко». anetta-publishers.com. Процитовано 2020-10-19. 
  23. «Видавництво Анетти Антоненко». anetta-publishers.com. Процитовано 2020-10-19. 
  24. «Видавництво Анетти Антоненко». anetta-publishers.com. Процитовано 2020-10-19. 
  25. «Видавництво Анетти Антоненко». anetta-publishers.com. Процитовано 2020-10-19. 
  26. «Смерть, а не непрацездатність». Книжка Ерве Ґібера про боротьбу зі СНІДом. ЛітАкцент - світ сучасної літератури (uk). 2018-07-06. Процитовано 2020-10-19. 
  27. «Видавництво Анетти Антоненко». anetta-publishers.com. Процитовано 2020-10-19. 
  28. «Видавництво Анетти Антоненко». anetta-publishers.com. Процитовано 2020-10-19. 
  29. «Видавництво Анетти Антоненко». anetta-publishers.com. Процитовано 2020-10-19. 
  30. «Видавництво Анетти Антоненко». anetta-publishers.com. Процитовано 2020-10-19. 
  31. «Видавництво Анетти Антоненко». anetta-publishers.com. Процитовано 2020-10-19. 
  32. «Видавництво Анетти Антоненко». anetta-publishers.com. Процитовано 2021-07-31. 
  33. Різня. molodyytheatre.com (uk). 2017-06-24. Процитовано 2021-07-31. 
  34. Тектоніка почуттів. molodyytheatre.com (uk). 2018-04-20. Процитовано 2021-07-31. 
  35. Театр Сузір'я. www.suzirja.kiev.ua (uk). Процитовано 2021-07-31. 
  36. donskaya. Bella Figura — Запорізький театр молоді. www.teatrmolodi.zp.ua (uk-ua). Процитовано 2021-07-31. 
  37. http://slovoprosvity.org/2010/04/07/сто-подань-на-премію-імені-олеся-гонча/
  38. Преміянти імені Пантелеймона Куліша! - 3 Січня 2014 - Хвиля Десни - Щоденне інформаційне видання Чернігівщини. www.hvilya.com. Архів оригіналу за 19-11-2016. Процитовано 2016-11-19. 
  39. «Стало відоме ім'я лауреата премії імені Максима Рильського-2016». Сайт «Літературної газети». 03.02.2016. Прочитано 03.02.2016
  40. «Видавництво Анетти Антоненко». anetta-publishers.com. Процитовано 2016-11-19. 
  41. Премія ім. Г. Сковороди – 2017. La France en Ukraine (uk). Процитовано 2020-12-05. 
  42. Oksent. Оголошено лауреатів премії «Ars Translationis» («Мистецтво перекладу») імені Миколи Лукаша (uk). Процитовано 2020-12-05. 
  43. Посол Франції в Україні Етьєн де Понсен вручив Премії ім. Григорія Сковороди 2020. La France en Ukraine (uk). Процитовано 2020-12-05. 
  44. Іван Рябчій. Макабр, Юлія Ємець-Доброносова | КРИТИКА. krytyka.com. Процитовано 2016-11-19. 
  45. barlig85 (2015-01-26). ЛітПроСвіт (Книголови): Іван Рябчій "Макабр". Процитовано 2016-11-19. 
  46. Ivan RIABTCHIï - Livres, biographie, dédicaces et photos. www.salondulivreparis.com. Процитовано 2016-11-19. 
  47. Книги-інтерв’ю. Інтерв'ю з України (uk-UA). 2015-08-09. Процитовано 2016-11-19.