Рябчій Іван Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Рябчій
Ivan Riabchyi.jpg
Псевдо Іван Тюссо
Народився 9 серпня 1978(1978-08-09) (44 роки)
Кам'янське
Діяльність перекладач, видавець, журналіст
Сфера роботи журналістика[1], література[1] і переклад[1]
Мова творів українська[1], російська[1] і французька[1]

Іва́н Сергі́йович Рябчі́й (справжнє прізвище — Рябчий; нар. 9 серпня 1978, Кам'янське, Дніпропетровська область) — український перекладач, видавець і журналіст. Пише українською, російською та французькою мовами. У 2008—2014 роках —автор і ведучий радіожурналу «Книжковий спалах» на Першому каналі Українського радіо[2]. Лауреат премії програми «Сковорода» Посольства Франції в Україні у 2016, 2017 та 2020 роках. Лауреат премії імені Максима Рильського 2016 року та премії Ars Translationis імені Миколи Лукаша 2019 року. Засновник і керівник видавництва «Пінзель»[3]. Директор міжнародного фестивалю мистецтв Anne de Kyiv Fest. Представник Національного центру «Мала академія наук України» в ЮНЕСКО.

Освіта[ред. | ред. код]

З 1995 по 2000 роки вивчав французьку мову та літературу на факультеті іноземної філології Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара.

У 2000—2003 роках навчався в аспірантурі за спеціальністю «Зарубіжна література», а у 2004—2007 роках — за спеціальністю «Журналістика» у Дніпровському національному університеті імені Олеся Гончара. Його керівником був відомий філософ і письменник Володимир Селіванов-Буряк.

З 2021 року ― аспірантура за спеціальністю «Філософія» при Кафедрі ЮНЕСКО з наукової освіти у Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова.

Професійна діяльність[ред. | ред. код]

  • 2000 — 2005 роки — викладач французької та англійської мов на кафедрі іноземних мов та краєзнавства Факультету систем та засобів масової комунікації Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара.
  • 2006 — 2007 роки — журналіст — літературно-художній журнал «Книжковий клуб Плюс» та альманах «Хроніки 2000» (Київ).
  • 2007 — 2013 роки — фрилансер, співпрацював з чималою кількістю друкованих та електронних ЗМІ.[4][5]
  • 2007 — 2008 роки — журналіст, оглядач  — журнал і сайт Defense Express, Центр дослідження армії, конверсії і роззброєння (ЦДАКР, Київ).[6]
  • 2008 — асистент директора видавництва «Український письменник» (Київ).
  • 2008 — 2009 роки — позаштатний кореспондент  — журнал і сайт «Главред» (Київ).[7]
  • 2008 — 2012 роки — редактор, ведучий — головна редакція художньо-освітніх програм, Перший канал Національного радіо (Київ).
  • 2010  — понині  — асистент Президента Малої академії наук України (МАН) (Київ).[8]
  • 2012 — 2015 роки — автор і ведучий радіожурналу «Книжковий спалах» — Перший канал Українського радіо, позаштатно (Київ).[9][10]
  • 2015  — 2016  — керівник київського офісу видавництва «Фоліо» (Харків).
  • 2015 — понині — виконавчий директор фестивалю Anne de Kiev Fest (Київ).
  • 2016 — директор видавництва «Пінзель» (Київ).
  • 2018 — понині — агент бельгійського автора Еріка-Емманюеля Шмітта в Україні.
  • 2021 ― 2022 роки ― голова Бюро авторських і суміжних прав, оформлення та дистрибуції аудіовізуальних творів при Департаменті культури КМДА
  • 2022 ― понині ― викладач «Практики художнього перекладу» при кафедрі перекладу імені Ілька Корунця Київського національного лінгвістичного університету.
  • 2022 ― понині ― голова Відділу нематеріальної культурної спадщини Центру культурологічних досліджень при Департаменті культури КМДА

Участь у заходах[ред. | ред. код]

  • 2009—2010: Форум видавців та перекладачів країн СНД та Балтії (Єреван, Вірменія)
  • 2009—2016, 2019: Європейський колегіум художнього перекладу (Сенефф, Бельгія)
  • 2010—2013, 2015, 2018: Книжковий салон (Париж, Франція)
  • 2010: Європейська рада з питань обдарованості дітей, конференція (Париж, Франція)
  • 2011: Фестиваль науки «La Novela» (Тулуза, Франція)
  • 2012: Економічний форум «Зустрічі „Україна“» (Париж, Франція)
  • 2013: Літературний фестиваль «Жива література» (Любляна, Словенія)[11]
  • 2013: Фестиваль української літератури (Іннсбрук, Австрія)
  • 2014: Європейська академія наук, мистецтв і літератури, колоквіум «Світло на службі у людства» (Касерес, Іспанія)
  • 2015: Програма Міністерства культури Франції для іноземних видавців BIEF (Париж, Франція)
  • 2016: Виставка EuroScience International (Тулуза, Франція)
  • 2017: Програма молодих українських лідерів Open World під егідою Сенату США (Вашингтон, США)
  • 2017: Всесвітній конгрес дослідників космосу (Тулуза, Франція)
  • 2020: «Книжка на сцені», один з перекладачів проєкту (Київ-Львів)
  • 2021: III Міжнародний конкурс юних перекладачів «Мовограй» Спілки українських освітян діаспори, голова журі
  • 2021: Національна виставка Più libri più liberi (Рим, Італія)

Іван Тюссо[ред. | ред. код]

Під псевдонімом Іван Тюссо написав низку скандальних статей, у тому числі для газети «Бульвар Гордона»[12], сайту і журналу «Главред»[13] та інших ЗМІ. Під цим же псевдо створив ряд оповідань, які друкувалися на сторінках журналу «Один з нас».

Членство в організаціях[ред. | ред. код]

Переклади[ред. | ред. код]

Іван Рябчій

Інсценізовані драматичні переклади[ред. | ред. код]

2016: «Різня», Київський національний академічний Молодий театр, режисерка ― Влада Бєлозоренко, за твором Ясміни Рези «Божество різанини»[37]

2019: «Тектоніка почуттів», Київський національний академічний Молодий театр, режисер ― Тарас Криворученко, за однойменним твором Еріка-Емманюеля Шмітта[38]

2020: «Таємниця Шопена», Київська академічна майстерня театрального мистецтва «Сузір'я», режисер — Олексій Кужельний, за твором Еріка-Емманюеля Шмітта «Мадам Пилінська або таємниця Шопена»[39]

2021: «Bella Figura», Запорізький академічний театр молоді, режисер — Геннадій Фортус, за однойменним твором Ясміни Рези[40]

2021: «Батько», Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра, режисер ― Стас Жирков, за однойменним твором Флоріана Зеллера[41]

Відзнаки[ред. | ред. код]

Іван Рябчій одержує Премію імені Максима Рильського 2016 року
  • 2010 — Міжнародна премія імені Олеся Гончара у номінації «Мала проза» за цикл оповідань «Макабр»[42]
  • 2011  — лауреат національного конкурсу Держкомтелерадіо України з висвітлення літературного життя — найкраща радіопередача (за радіожурнал «Книжковий спалах»)
  • 2013 — 2 місце у Національному експертному опитуванні «Розвиток благодійності в Україні», номінація «Краща публікація на тему благодійності»
  • 2014 — Літературно-мистецька премія ім. Пантелеймона Куліша (за малу прозу)[43]
  • 2015 — Відзнака Посольства Франції в Україні за переклад нон-фікшн у рамках програми перекладу «Сковорода»
  • 2016 — Премія імені Максима Рильського[44]
  • 2016 — Премія «Сковорода» Посольства Франції в Україні (за переклад збірки Еріка-Емманюеля Шмітта «Двоє добродіїв із Брюсселя»)[45]
  • 2016  — Орден Святого Миколи Чудотворця УПЦ КП за заслуги з відродження духовності в Україні
  • 2017 — Премія «Сковорода» Посольства Франції в Україні (за переклад книги «Анна Київська: дружина Генріха І» Філіпа Делорма)[46]
  • 2018 — Почесна грамота Міністерства культури України
  • 2019 — Премія «Ars Translationis»[47]
  • 2020 — Премія «Сковорода» Посольства Франції в Україні (за переклад твору «Шахтоємці» Жослін Сосьє)[48]
  • 2022 ― Премія Фонду Анрі Бошо (Бельгія)

Бібліографія[ред. | ред. код]

  1. Іван Рябчій, Комашіння: повість // Київ. — 1–2/2004. — С. 89–96
  2. Ле Пуатвен, Альфред, Прогулянка з Беліалом: повість (пер. з франц. Іван Рябчій) // Всесвіт. — 9–10/2004
  3. Уельбек, Мішель, Розширення поля борні: роман (пер. з франц. Іван Рябчій) // Всесвіт. — 3–4/2007. — С. 44–120
  4. Уельбек, Мішель, Можливість острова: роман (пер. з франц. Іван Рябчій). — Х.: Фоліо, 2007
  5. Лоррен, Жан, Одна з них; Розповідь одного студента; Лілеї; Білосніжка; Покоївка; Пані Ґоржібюс: оповідання (пер. з франц. Іван Рябчій) // Всесвіт. — 11–12/2008. — С. 101—118
  6. Ламбер, Мішель, Гавкун; День зникнення неба: новели (пер. з франц. Іван Рябчій) // Сучасність. — 11/2009. — С. 139—154
  7. Іван Рябчій, Мовчазне життя: повість // Нова проза: Альманах сучасної української літератури. — Луцьк, 2009. — С. 151—166
  8. Ґлюк, Мікаель, Перший день творіння: поема (пер. з франц. Іван Рябчій, Дмитро Чистяк) // Всесвіт. — 5–6/2009. — С.150–155
  9. Ніс-Мазюр, Колєтт, Робінзон і гора: оповідання (пер. з франц. Іван Рябчій) // Всесвіт. — 11–12/2009. — С.125–130
  10. Іван Рябчій, Макабр; Поле: оповідання // Київ. — 2/2010. — С. 133—143
  11. Ламарш, Каролін, Острів: новела (пер. з франц. Іван Рябчій) // Київ. — 3/2010. — С. 170—174
  12. Екаут, Жорж, Ескаль-Віґор: уривок з роману (пер. з франц. Іван Рябчій) // Один з нас. Літературний випуск. — 3/2010. — С. 38–40
  13. Ламарш, Каролін, Постать рибалки; Два плющі: новели (пер. з франц. Іван Рябчій) // Сучасність. — 5/2010. — С. 113—123
  14. Укс, Корінна, Тлінь: поема (пер. з франц. Іван Рябчій) // Слово Просвіти. — ч. 22, 3–9 червня 2010 р. — С. 15
  15. Довгий, Олексій, Келих троянд: збірка поезій (пер. франц. мовою Іван Рябчій, Дмитро Чистяк) / Olexiï Dovgyï, Le Calice de roses: Choix de poèmes. Traduction de l'ukrainien en français de Ivan Riabchii et Dmytro Chystiak. P., L'Harmattan, 2010
  16. Де Декер, Жак, Евер for ever: новела (пер. з франц. Іван Рябчій) // Urbis et Vicus: Сучасні тексти про місто та село. — Канів: Склянка часу, 2011. — С. 371—376
  17. Екаут, Жорж, Замок Ескаль-Віґор: роман (пер. з франц. Іван Рябчій). — К.: Самміт-книга, 2011. — 216 с. — Серія «Тіні: Бельгія»
  18. Екаут, Жорж, Замок Ескаль-Віґор: Фрагмент з роману (пер. з франц. Іван Рябчій) // Всесвіт. — 11–12/2011. — С. 131—146
  19. Ріштер, Анн, Ольга і Катобарян: новела (пер. з франц. Іван Рябчій) // Київ. — 11–12/2011. — 155—162
  20. Іван Рябчій, Ми їдемо до Фріско: новела // Альманах 2008—2012 Міжнародної україно-німецької літературної премії ім. О. Гончара. — К.: Нова Січ, 2012. — С. 118—126
  21. Бошо, Анрі, Спроба хваління: поезія (пер. з франц. Іван Рябчій) // Revue internationale Henry Bauchau. — 4/2011–2012. — С. 31
  22. Ivan Riabtchiï, Champ: nouvelle // Almanach de la littérature ukrainienne contemporaine. — К.: Нора-Друк, 2012. — С. 65–68
  23. Бошо, Анрі, Блакитний хлопчик: роман (пер. з франц. Іван Рябчій). — К.: Видавництво журналу «Радуга», 2012
  24. Ivan Rjabčij, Polje: nouvelle (en serbe) // Odjok. № 55, Sarajevo, 2012. — С. 33–36
  25. Міленич, Жарко, Леон — учень чарівника: повість (пер. з рос. Іван Рябчій). — К.: Журнал «Радуга», 2012
  26. Ivan Riabtchiï, Champ: nouvelle. / Almanach de la littérature ukrainienne contemporaine-1. Kyїv, Calvaria, 2012. P. 65–68
  27. Іван Рябчій, Макабр. — К.: Ярославів Вал, 2013[49][50]
  28. Ivan Riabtchii, Lilith: nouvelles. Paris, Éditions Institut culturel de Solenzara, 2013[51]
  29. Келменди, Етон, В зените времени истлевшего: поэзия (пер. с англ., франц. Иван Рябчий). — К.: Журнал «Радуга», 2013
  30. Ivan Riabtchiï, Journée des couleuvres: extrait du roman // Almanach de la littérature ukrainienne contemporaine-4. Kyїv, Calvaria, 2013. P. 34–36
  31. Скубіц, Андрей, Тратнік, Сюзанна, Храстель, Станка, Оповідання (пер. з рос. і словен. Іван Рябчій) // Slovenica: спеціальний випуск журналу «Мова та історія», 2013
  32. Ван Лерберг, Шарль, Вибрані твори: поезія, проза, драматургія, листи (пер. з франц. Іван Рябчій, Дмитро Чистяк). — К.: Журнал «Радуга», 2013
  33. Жорж Шарпак, Спогади вигнанця, фізика та громадянина світу (пер. з франц. Іван Рябчій). — Л.: Кальварія, 2014
  34. Ніколь Версхооре, Фредерік Колліньї (пер. з франц. Іван Рябчій) // Всесвіт. № 7–8. 2014
  35. Ерік-Емманюель Шмітт, Босерон (пер. з франц. Іван Рябчій) // Журнал «ШО», 1–2, 2015
  36. Ерік-Емманюель Шмітт, Двоє добродіїв із Брюсселя: збірка малої прози (пер. з франц. Іван Рябчій). — Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2015
  37. Анатоль Франс, Малий П'єр: уривки зі спогадів (пер. з франц. Іван Рябчій) // Літературна Україна
  38. Жан-Люк Утерс, Місце мерця; Фах: романи (пер. з франц. Іван Рябчій) — Чернівці: Видавничий дім «Букрек», 2015
  39. Мішель Уельбек, Покора: роман (пер. з франц. Іван Рябчій). — Х.: КСД, 2015
  40. Ясміна Реза, Божество різанини: п'єса (пер. з франц. Іван Рябчій). — Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2015
  41. Іван Рябчій, Двічі по десять: Обличчя і голоси. Збірка інтерв'ю. — Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2015[52]
  42. Ерік-Емманюель Шмітт, Зрада Айнштайна; Готель між двох світів: п'єси (пер. з франц. Іван Рябчій). — Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2016
  43. Жерар де Кортанз, Фріда Кало. Безжальна врода (пер. з франц. Іван Рябчій). — К.: Нора-Друк, 2016
  44. Філіпп Делорм, Анна Київська. Дружина Генріха І (пер. з франц. Іван Рябчій). — К.: LAURUS, 2016
  45. Дідьє ван Ковеларт, Жуль: роман (пер. з франц. Іван Рябчій). — Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2016
  46. Жослін Сосьє, Дощило птахами: роман (пер. з франц. Іван Рябчій). — Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2016
  47. Сильвіан Дюпюї, Друге падіння: п'єси (пер. з франц. Іван Рябчій). — К.: Всесвіт, 2016
  48. Каролін Ламарш, День пса: роман (пер. з франц. Іван Рябчій) — Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2017
  49. Ерік-Емманюель Шмітт, Концерт пам'яті янгола: новели (пер. з франц. Іван Рябчій) — Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2017
  50. Патрік Модіано, Цирк іде: роман (пер. з франц. Іван Рябчій) — Х.: Фоліо, 2017
  51. Фредерік Пажак, Ван Гог. Іскріння: есе (пер. з франц. Іван Рябчій) — К.: Нора-Друк, 2018
  52. Ерве Ґібер, Другові, який не врятував мені життя: роман (пер. з франц. Іван Рябчій) — К.: Пінзель, 2018
  53. Ненсі Г'юстон, Печатка янгола: роман (пер. з франц. Іван Рябчій) — Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2018
  54. Ерже, Тентен у країні Сов'єтів (пер. з франц. Іван Рябчій). — К.: Пінзель, 2019
  55. Анатоль Франс, П'єрова книга. У 2 т. (пер. з франц. Григорій Кочур, Іван Рябчій). — К.: Пінзель, 2019
  56. Жослін Сосьє, Шахтоємці (пер. з франц. Іван Рябчій). — Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2019
  57. Оноре де Бальзак, Трактат про каву (пер. з франц. Іван Рябчій). — «Всесвіт», 7–8, 2019
  58. Каролін Ламарш, Галявина край лісу (пер. з франц. Іван Рябчій). — Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2020
  59. Ерік-Емманюель Шмітт, «Тектоніка почуттів» (пер. з франц. Іван Рябчій). — Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2020
  60. Тьєррі Дебру, «Книжконюх. Дарвін» (пер. з франц. Іван Рябчій). — Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2020
  61. Жорж Батай, «Історія еротизму» (пер. з франц. Іван Рябчій). — Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2021
  62. Ерве Ле Телльє, «Аномалія» (пер. з франц. Іван Рябчій). — К.: Нора-Друк, 2021
  63. Давид Б., «Підхмарне лихо» (пер. з франц. Іван Рябчій). — К.: PNZL, 2021
  64. Ненсі Г'юстон, «Розколини» (пер. з франц. Іван Рябчій). — Л.: «Видавництво Анетти Антоненко», 2021

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е Czech National Authority Database
  2. http://litakcent.com/author/ivan-rjabchij/
  3. PNZL -. pnzl.eu (ua). Процитовано 5 грудня 2020. 
  4. Автор Иван ТЮССО. bulvar.com.ua. Процитовано 19 листопада 2016. 
  5. «Главред» (Украина): Україна мусульманська | Православіє в Україні :: Інтернет-видання УПЦ. arhiv.orthodoxy.org.ua. Процитовано 19 листопада 2016. 
  6. Defense Express. defence-ua.com. Процитовано 19 листопада 2016. 
  7. Главред — новости, политика, экономика — Главред. glavred.info. Процитовано 19 листопада 2016.  (рос.)
  8. Мала академія наук України. man.gov.ua. Процитовано 19 листопада 2016. 
  9. Книжковий спалах | Facebook. www.facebook.com. Процитовано 19 листопада 2016. 
  10. Книжковий спалах. sferaua.com. Архів оригіналу за 19 листопада 2016. Процитовано 19 листопада 2016. 
  11. 20. literarno-glasbeni festival ZIVA KNJIZEVNOST. www.facebook.com. Процитовано 19 листопада 2016. 
  12. http://www.bulvar.com.ua/arch/2007/33/46c1ea321abb5/
  13. http://glavred.info/archive/2008/11/07/120038-5.html[недоступне посилання з липня 2019]
  14. Громадська рада 2021-2023 (українська). Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація. Процитовано 12.01.2022. 
  15. Жорж Екаут. «Замок Ескаль-Віґор» / Буквоїд. bukvoid.com.ua. Процитовано 19 жовтня 2020. 
  16. «Видавництво Анетти Антоненко». anetta-publishers.com. Процитовано 19 жовтня 2020. 
  17. Книгобачення : Новини : Іван Рябчій здобув премію Камбіну. knyhobachennia.com. Архів оригіналу за 19 листопада 2016. Процитовано 19 листопада 2016. 
  18. У покорі прийдешності. ЛітАкцент. Процитовано 19 листопада 2016. 
  19. «Видавництво Анетти Антоненко». anetta-publishers.com. Процитовано 19 жовтня 2020. 
  20. Нон-фікшн: 30 найцікавіших новинок до Форуму видавців. LB.ua. Процитовано 19 листопада 2016. 
  21. Біографія Фріди Кало: «Я малюю свою реальність». Друг читача. 
  22. «Видавництво Анетти Антоненко». anetta-publishers.com. Процитовано 19 жовтня 2020. 
  23. «Видавництво Анетти Антоненко». anetta-publishers.com. Процитовано 19 жовтня 2020. 
  24. «Видавництво Анетти Антоненко». anetta-publishers.com. Процитовано 19 жовтня 2020. 
  25. «Видавництво Анетти Антоненко». anetta-publishers.com. Процитовано 19 жовтня 2020. 
  26. «Видавництво Анетти Антоненко». anetta-publishers.com. Процитовано 19 жовтня 2020. 
  27. «Видавництво Анетти Антоненко». anetta-publishers.com. Процитовано 19 жовтня 2020. 
  28. «Смерть, а не непрацездатність». Книжка Ерве Ґібера про боротьбу зі СНІДом. ЛітАкцент - світ сучасної літератури (укр.). 6 липня 2018. Процитовано 19 жовтня 2020. 
  29. «Видавництво Анетти Антоненко». anetta-publishers.com. Процитовано 19 жовтня 2020. 
  30. «Видавництво Анетти Антоненко». anetta-publishers.com. Процитовано 19 жовтня 2020. 
  31. «Видавництво Анетти Антоненко». anetta-publishers.com. Процитовано 19 жовтня 2020. 
  32. «Видавництво Анетти Антоненко». anetta-publishers.com. Процитовано 19 жовтня 2020. 
  33. «Видавництво Анетти Антоненко». anetta-publishers.com. Процитовано 19 жовтня 2020. 
  34. «Видавництво Анетти Антоненко». anetta-publishers.com. Процитовано 31 липня 2021. 
  35. Ле Телльє Ерве. Аномалія. Книгарня Нора-Друк (укр.). Процитовано 11 січня 2022. 
  36. «Видавництво Анетти Антоненко». anetta-publishers.com. Процитовано 11 січня 2022. 
  37. Різня. molodyytheatre.com (укр.). 24 червня 2017. Процитовано 31 липня 2021. 
  38. Тектоніка почуттів. molodyytheatre.com (укр.). 20 квітня 2018. Процитовано 31 липня 2021. 
  39. Театр Сузір'я. www.suzirja.kiev.ua (укр.). Процитовано 31 липня 2021. 
  40. donskaya. Bella Figura — Запорізький театр молоді. www.teatrmolodi.zp.ua (uk-ua). Процитовано 31 липня 2021. 
  41. Дерево без листків або Батько, який загубився. Театральна прем’єра. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 24 серпня 2022. 
  42. http://slovoprosvity.org/2010/04/07/сто-подань-на-премію-імені-олеся-гонча/
  43. Преміянти імені Пантелеймона Куліша! - 3 Січня 2014 - Хвиля Десни - Щоденне інформаційне видання Чернігівщини. www.hvilya.com. Архів оригіналу за 19-11-2016. Процитовано 19 листопада 2016. 
  44. «Стало відоме ім'я лауреата премії імені Максима Рильського-2016». Сайт «Літературної газети». 03.02.2016. Прочитано 03.02.2016
  45. «Видавництво Анетти Антоненко». anetta-publishers.com. Процитовано 19 листопада 2016. 
  46. Премія ім. Г. Сковороди – 2017. La France en Ukraine (укр.). Процитовано 5 грудня 2020. 
  47. Oksent. Оголошено лауреатів премії «Ars Translationis» («Мистецтво перекладу») імені Миколи Лукаша (укр.). Процитовано 5 грудня 2020. 
  48. Посол Франції в Україні Етьєн де Понсен вручив Премії ім. Григорія Сковороди 2020. La France en Ukraine (укр.). Процитовано 5 грудня 2020. 
  49. Іван Рябчій. Макабр, Юлія Ємець-Доброносова | КРИТИКА. krytyka.com. Процитовано 19 листопада 2016. 
  50. barlig85 (26 січня 2015). ЛітПроСвіт (Книголови): Іван Рябчій "Макабр". Процитовано 19 листопада 2016. 
  51. Ivan RIABTCHIï - Livres, biographie, dédicaces et photos. www.salondulivreparis.com. Процитовано 19 листопада 2016. 
  52. Книги-інтерв’ю. Інтерв'ю з України (uk-UA). 9 серпня 2015. Процитовано 19 листопада 2016.