Рязанський державний обласний театр драми

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рязанський державний обласний театр драми
Рязанский государственный областной театр драмы
Рязанський державний обласний театр драми
Рязанський державний обласний театр драми

Країна Росія Росія: Рязанська область
Місто
Адреса
пл. Театральна, 7
Місткість 706 місць
Тип драматичний театр
Статус державний обласний театр
Відкрито 1787
Колишні назви Оперний Дім
Рязанський радянський театр
Репертуар російська і зарубіжна класична і сучасна драматургія
Керівництво Директор-розпорядник С. Б. Гречко
худкерівник Ж. В. Виноградова
Нагороди
орден «Знак Пошани»
Ідентифікатори і посилання

Рязанський державний обласний театр драми (рос. Рязанский государственный областной театр драмы) — обласний державний драматичний театр у місті Рязані Російської Федерації; один з найстаріших російських провінційних театрів (заснований у 1787 році), нині головна театральна сцена й значний культурний осередок міста та області.

Загальні дані та будівля театру[ред. | ред. код]

Рязанський державний обласний театр драми міститься у спеціально зведеній за СРСР типовій театральній будівлі в центрі Рязані і розташований за адресою:

пл. Театральна, буд. 7, м. Рязань—390023 (Рязанська область, Російська Федерація).

Сучасна будівля театру побудована в 1961 році за спеціальним проектом інституту «Гіпротеатр».

Глядацька зала розрахована на 706 місць. Параметри сцени — 18,0 (ширина) х 18,0 (глибина) х 16,0 (висота) метрів[1].

Директор-розпорядник закладу — Гречко Семен Борисович, художній керівник театру — заслужений діяч мистецтв РФ, народний артист Росії Виноградова Жанна Володимирівна.

З історії театру[ред. | ред. код]

Театр у Рязані був заснований у 1787 році за сприяння поета і державного діяча Г. Р. Державіна під назвою Оперний Дім. Утримувався державним коштом — за рахунок місцевого Наказу громадського піклування.

У 1836 році був поставлений «Ревізор» М. Гоголя, в 1840 році на рязанській сцені вперше на провінційній сцені в Росії з'явився «Гамлет» В. Шекспіра, головну роль в якому виконував трагік П. С. Аксаков.

У 1862 році побудовано кам'яну театральну будівлю.

У 187475 роках помічником режисера в рязанському театрі служив В. А. Гіляровський.

У Рязань приїжджали А. І. Южин, М. Н. Єрмолова, А. А. Яблочкіна, П. М. Орленев, К. С. Станіславський, Ф. І. Шаляпін.

У 1919 році заклад почав називатися Рязанський радянський театр, перший спектакль перейменованого театру — «Вороги» за п'єсою М. Горького.

1937 року перетворений в обласний театр. У цей період тут працювала актриса Московського Камерного театру А. Л. Міклашевська.

Під час Німецько-радянської війни у 1941 році Рязанський обласний театр був евакуйований до міста Бузулука (Оренбурзька область).

У 194853 роках колективом театру керував А. І. Канін, поставив тут майже всі п'єси М. Горького і удостоєний в 1951 році Сталінської премії.

Від 1951 до 1954 року в театрі працював А. В. Ефрос.

У 196070-і роки в спектаклях Рязанського драматичного театру брали участь народні артисти СРСР Олексій Грибов, Тетяна Пельтцер, Микола Черкасов, Еліна Бистрицька, Інокентій Смоктуновський.

У 197087роках головним режисером Рязанського драмтеатру працював М. С. Вознесенський.

Починаючи від 1994 року Рязанський театр драми очолює народна артистка Росії Жанна Володимирівна Виноградова.

Репертуар[ред. | ред. код]

Найяскравіші постановки останніх років (також і в чинному репертуарі) Рязанського державного обласного театру драми[2]:

  • 1996«Кроткая» за Ф. Достоєвским, «Гибель Европы на Страстной площади» Миколи Ердмана, «Женитьба» М. В. Гоголя.
  • 1997«Играющие на закате» за п'єсою А. Касони «Дерева помирають стоячи».
  • 1998«Пиковая дама» за О. Пушкіним.
  • 1998«Вас вызывает Таймыр» О. Галича.
  • 2000«Игра любви и случая» П. Маріво, «Дядюшкин сон» за Ф. Достоєвським.
  • 2001«Одна калория нежности» Г. Данаїлова.
  • 2002«Женитьба Белугина» Александра О. М. Островського, Миколи Соловйова.
  • 2003«Он, она и…» Р. Куні, «Вера, Надежда, Любовь» за п'єсою Олексія Арбузова «Будинок на околиці».
  • 2004«Последние» Максима Горького, «Маскарад» Михайла Лермонтова.
  • 2005«Соловьиная ночь» В. Єжова.
  • 2006«Безымянная звезда» М. Себастіана, «Цилиндр» Е. де Філіппо, «Халам-Бунду» Ю. Полякова.
  • 2007«Дикарка» О. М. Островського, Миколи Соловйова, «Дурочка» Лопе де Вега.

Виноски[ред. | ред. код]

Джерела та посилання[ред. | ред. код]