Рясне (Ємільчинський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Рясне
Ryasne em gerb.png Ryasne em prapor.png
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Ємільчинський
Рада/громада Рясненська сільська рада
Код КОАТУУ 1821785201
Основні дані
Засноване 1771
Населення 425
Площа 1,521 км²
Густота населення 279,42 осіб/км²
Поштовий індекс 11251
Телефонний код +380 4149
Географічні дані
Географічні координати 50°46′41″ пн. ш. 28°06′47″ сх. д. / 50.77806° пн. ш. 28.11306° сх. д. / 50.77806; 28.11306Координати: 50°46′41″ пн. ш. 28°06′47″ сх. д. / 50.77806° пн. ш. 28.11306° сх. д. / 50.77806; 28.11306
Середня висота
над рівнем моря
198 м
Водойми річки: Уж, Безуд, Расен, Хотиш
Місцева влада
Адреса ради 11251, Житомирська обл., Ємільчинський р-н, с.Рясне, тел. 74-6-31
Карта
Рясне. Карта розташування: Україна
Рясне
Рясне
Рясне. Карта розташування: Житомирська область
Рясне
Рясне
Мапа

Рясне у Вікісховищі?

Рясне́ — село в Україні, в Ємільчинському районі Житомирської області. Населення становить 425 осіб.

Символіка[ред. | ред. код]

Затверджена 14 червня 2013 р. рiшенням XVII сесії сільської ради VI скликання.

Герб[ред. | ред. код]

Щит перетятий срібною хвилястою балкою на червоне і зелене поля. На першому полі на зеленому пагорбі срібна церква з трьома золотими куполами і хрестами, на другому — три золоті колоски пшениці в пучок. Щит обрамований золотим декоративним картушем і увiнчаний золотою сільською короною.

Червоний колір поля символізує приналежність до історичної Київської землі та Волині. Церква Святої Параскеви була побудована наприкінці XVIII ст. Срібна хвиляста балка — символ річки Уж. Три колоски символізують три села — Рясне, Кам'янку, Хотиж, які входять до складу територіальної громади.

Прапор[ред. | ред. код]

Квадратне полотнище горизонтально поділене на дві рівновеликі частини — зелену і червону — хвилястою синьою лінією завширшки в 1/12 сторони полотнища. На нижній частині по центру три жовті колоски пшениці, зв'язані в пучок.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Село Рясне розташоване на правому березі річки Ужа, притоки Прип'яті, за 30 км від районного центру, 5 км від залізничної станції Яблунець.

Межує на північному сході з Кам'янкою, на сході з Хотиж, на півдні з Вільхівкою, на південному заході з Неділищами, на північному заході з смт. Яблунець.

У межах села є 5 ставків загальною площею водного дзеркала 12, 76 га.[1]

У селі в Уж впадають річки Безуд, Расен та Хотиш.

Історія[ред. | ред. код]

У 1906 році село Барашівської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 84 верст, від волості 9. Дворів 158, мешканців 912[2].

В період загострення сталінських репресій проти українського народу в 30-і роки 20-го століття органами НКВС безпідставно було заарештовано і позбавлено волі на різні терміни 24 мешканця села, з яких 9 чол. розстріляно. Нині всі постраждалі від тоталітарного режиму реабілітовані і їхні імена відомі.

Список репресованих людей села[ред. | ред. код]

Бирук Павло Поминович, Бірук Семен Бенедиктович, Болеста Кароль Гнатович, Боль Берта Земенгерівна, Вознюк Іван Федорович, Волошин Шимель Єйнович, Гордієнко Михайло Кузьмич, Днужевський Мар'ян Іванович, Ковальчук Іван Юхимович, Куришко Катерина Антонівна, Лакейчук Анрій Тилимонович, Лакейчук Микита Андрійович, Минич Петро Гнатович, Мостович Броніслав Тимофійович, Павленко Прохор Якович, Паламарчук Сивелій Гнатович, Поматовський Василь Михайлович, Прокопенко Федір Михайлович, Рясенчук Микита Васильович, Сардак Марко Власович, Трофимович Калерія Опанасівна, Трофимович Степан Георгійович, Харченко Григорій Васильович, Якимчук Ганна Сидорівна.[3]

Сільраді підпорядковані села Вікторівка, Кам'янка, Хотиж

Сьогодення[ред. | ред. код]

В Рясному є восьмирічна школа, де 14 учителів навчають 180 учнів, будинок культури на 200 місць, бібліотека а книжковим фондом 15 тис. примірників, медичний пункт, відділення зв'язку, два магазини.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

У Рясному зберігається архітектурна пам'ятка — дерев'яна церква Св. Параскеви, збудована 1771 року.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
  2.  Даніель Цвікер, «Карта боліт Полісся 1650 року»
  3. Теодорович М. І. Історико-статистичний опис  церков і парафій Волинської єпархії --  Почаїв: тип. Почаївської  лаври, 1888 — т1
  4. ДАЖО, фонд1,67,178
  5. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Житомирська область — Житомир: Полісся, 2008. — 1116 с. -  ISNB 978—655 — 361 — 7
  6. Науково-документальна серія книг «Реабілітовані історією» Житомирська область. -  Житомир: Полісся -  ISBN 966—655 — 220 — 5