Ряст Пачоського

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ряст Пачоського
Ряст Пачоського, Солоноозерна ділянка Чорноморського біосферного заповідника
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Порядок: Жовтецевоцвіті (Ranunculales)
Родина: Макові (Papaveraceae)
Рід: Ряст (Corydalis)
Вид:
Ряст Пачоського (C. paczoskii)
Біноміальна назва
Corydalis paczoskii

Ряст Пачоського[1][2] (Corydalis paczoskii) — вид трав'янистих рослин родини Руткові (Fumariaceae).

Етимологія[ред. | ред. код]

Видова назва носить ім'я польського ботаніка Йосипа Пачоського.

Опис[ред. | ред. код]

Багаторічна трав'яниста рослина, 10—20(30) см заввишки. Бульба куляста, щільна. Стебло прямостояче, трохи звивисте, розгалужене, звичайно з 2—4(6) гілками, які виходять з пазухи блідого, відігнутого лускоподібного листка, зрідка просте. Листків 2—3, двічі трійчасто-розсічених, з сидячими або майже сидячими ширококлиноподібними, надрізними сегментами і з довгасто-лінійними лопатями[1][3].

Китиця небагатоквіткова, пряма, з клиноподібними або яйцеподібними пальчасто-надрізними приквітками. Квітки пурпурові, 15—20 мм завдовжки, з тупою, прямою або трохи донизу дугоподібно зігнутою шпоркою[3].

Плоди — лінійні коробочки, прямостоячі, відхилені або нижні звислі, 17—25 мм завдовжки, лінійні, загострені в носик, який переходить в стовпчик, у 2—3 рази довші від плодоніжки. Насінина чорна, блискуча, 2 мм діаметром[1][3].

Поширення[ред. | ред. код]

Північнічнопричорноморський (понтійський) ендемік[3][4].

Ареал охоплює Південну Україну, Молдову і Південну Росію (Нижній Дон)[3][5][1].

В Україні поширений у Степу (на півдні) і Криму[1].

Екологія[ред. | ред. код]

Ряст Пачоського — бульбистий пучкокореневий геофіт, за сезонним життєвим циклом належить до ранньовесняних ефемероїдів[4].

За температурними адаптаціями рослина належить до мезотермів (походить з помірного кліматичного поясу), тому стійка до короткочасних весняних приморозків. Відносно світлолюбна, але здатна витримувати помірне затінення (сціогеліофіт). Вимоглива до умов зволоження (мезофіт). Віддає перевагу свіжим відносно плодючим ґрунтам (мезотроф)[4][6].

Є типовим мешканцем лісових ландшафтів (сильвант)[4][6]. В межах ареалу та в Україні зростає в листяних лісах і чагарниках[1][7].

В умовах Запорізького Придніпров'я спорадично зустрічається в розріджених байрачних і заплавних лісах, у тому числі в штучних лісонасадженнях на їх місці, не уникаючи ділянок з гранітними відслоненнями[8].

Цвіте в другій половині березня — на початку квітня. Запилення здійснюється комахами (ентомогамія), поширення діаспор — переважно мурахами (мірмекохорія)[4][6].

Охорона[ред. | ред. код]

В Україні вид перебуває під охороною — включено до офіційних переліків регіонально рідкісних видів рослин Донецької, Запорізької, Одеської і Херсонської областей[9].

Негативні чинники: надмірна рекреація, збір на букети і для висадки на присадибних ділянках. Заходи охорони: збереження лісів, заповідання місць зростання виду[6].

Охороняється в Українському степовому заповіднику («Кам'яні Могили»), Національному заповіднику «Хортиця», ряді природних заповідників Гірського Криму[6][10].

Галерея[ред. | ред. код]

Запорізька область. Острів Хортиця

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 56. (рос.)(укр.)
  2. ↑ Corydalis paczoskii // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  3. ↑ а б в г д Флора УРСР. — К. : Вид-во АН УРСР, 1950. — Т. 3 / Ред. : М. В. Котов, О. Д. Вісюліна. — 428 с. (с. 193—194)
  4. ↑ а б в г д Тарасов В. В. Флора Дніпропетровської і Запорізької областей. Судинні рослини: монографія. — Дніпропетровськ : Ліра, 2012 — Видання друге. — 296 с. (с. 123). — ISBN 966-551-166-1
  5. ↑ Corydalis paczoskii N.Busch. The Euro+Med PlantBase. Процитовано 30.01.2018. (англ.)
  6. ↑ а б в г д Екофлора України. / Відп. ред. Я. П. Дідух. — К. : Фітосоціоцентр, 2004. — Т. 2 / Я. П. Дідух, Р. І. Бурда, С. М. Зиман та ін. — 480 с. (с. 345) — ISBN 966-306-009-3
  7. ↑ Флора Восточной Европы / Отв ред. Н. Н. Цвелев. — СПб : Мир и семья, 2001. — Т. 10. — 670 с. (с. 232—233) — ISBN 5-8085-0122-9
  8. ↑ Рідкісні рослини, тварини, гриби і лишайники Запорізької області : навч. посібник / В. І. Петроченко, В. І. Шелегеда, О. В. Жаков [та ін.]; за ред. В. І. Петроченка. — Запоріжжя : Поліграф, 2005. — 224 с. (с. 39). — ISBN 966-375-018-9
  9. ↑ Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання) / Укл. : Т. Л. Андрієнко, М. М. Перегрим. – К. : Альтерпрес, 2012. – 148 с. – ISBN 978-966-542-512-0
  10. ↑ Корещук К. Е., Петроченко В. И. Флора высших растений острова Хортица // Природа острова Хортица: сб. науч. трудов Национального заповедника «Хортица» / под ред. В. И. Петроченко. — Запорожье: Днепровский металлург, 1993. — Вып. 1. — С. 4—61

Література[ред. | ред. код]

  • Флора УРСР. — К. : Вид-во АН УРСР, 1950. — Т. 3 / Ред. : М. В. Котов, О. Д. Вісюліна. — 428 с. (с. 193—194).
  • Екофлора України. / Відп. ред. Я. П. Дідух. — К. : Фітосоціоцентр, 2004. — Т. 2 / Я. П. Дідух, Р. І. Бурда, С. М. Зиман та ін. — 480 с. (с. 345—346). — ISBN 966-306-009-3.


Гібіскус Це незавершена стаття про квіткові рослини.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Бази даних таксонів
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ряст_Пачоського&oldid=38951677