Різдво у Греції

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Різдвяна шопка в Палліні
Традиційні танці навколо різдвяної ялинки — христоксіло

Різдвяні традиції в Греції шануються понад інші впродовж багатьох століть, оскільки греки — релігійна нація: 98% громадян ідентифікують себе православними[1].

Свято Різдва Христового та Новий Рік у православній Греції святкується 25 грудня — за новим стилем. Загалом свята тривають 12 днів — до 6 січня, свята Теофанії, або Фота. Для греків це завжди радість, в усіх куточках країни Різдво відзначається з особливим настроєм, оскільки супроводжується традицією прикрашати будинок, готувати особливі святкові страви і починати нове життя в новому році, виганяючи все погане з минулого.

Христоксіло[ред.ред. код]

У містах і селах Греції напередодні трьох свят: Різдва, Нового Року та Хрещення, — господарі будинків виходили в ліс у пошуках найміцнішого ялинового дерева або ж замість ялини використовували оливкове дерево, яке вирубували і приносили додому. Це дерево називали христоксіло (грец. Χριστόξυλο— Дерево Христа. Дерево розрубували на дрібні полінця і приносили у будинок, аби ним опалювати камін весь період свят — від Різдва до Водохреща. Сьогодні ця традиція зберігається тільки в деяких селах Північної Греції.

Чистка каміну[ред.ред. код]

Інша традиція, що зберігається донині — чистка домашнього каміна. Мета цієї процедуру полягала в тому, щоб вичистити начисто всю торішню золу, димар і трубу — все це для того, щоб злі духи і демони не змогли б увійти до будинку у новому році. Так, ввечері, напередодні Різдва, коли вся сім'я збереться навколо каміна, господар, запалює вогонь із дров, нарубаних від Христового дерева. Народне повір'я говорить: поки тут горить дерево — тепло стає Христу там, в холодній Віфлеємській печері. У кожному будинку намагалися поратись так, аби дров христоксіло вистачило б до Водохресних свят — Та Фота.

У Греції в Новий рік не вбираються, хіба тільки в деяких районах, таких як Науса і Касторія. Загалом карнавали у Греції проводять тільки у період Масляної — Апокріес — наприкінці лютого.

Різдвяні пісні[ред.ред. код]

Що ж до різдвяних пісень, то їх у ці святкові дні обов'язково виконували діти і дорослі. Традиція ця й досі жива. Дуже цікава передріздвяна традиція сартес, коли за місяць до Різдва у кожному містечку по сусідству збираються групами молодь та підлітки і розучують колядки, а потім виходять на подання по домівках, змагаючись «в улові» — подарунках і частування. Ця традиція зберігається досі в Греції. Щоправда, лише серед дітей і підлітків, які групами розучують колядки і ходять по домах, збираючи в нагороду вже не частування, а гроші, сума яких іноді досягає поважних розмірів.

Різдвяні страви[ред.ред. код]

В усіх районах країни традиційною різдвяною стравою є голубці — лаханосармадес. Вони символізують обгорненого у пелюшки Христа. Готується також масляний пиріг, подаються соління (турша) і компоти з сухофруктів, а також христопсомо — різдвяний хліб із додаванням горіхів, родзинок та олив. Крім того традиційно у ці дні готується печеня зі свинини, індичка, начинена рисом, каштанами і родзинками, солодкий пиріг і варена пшениця з цукром. У пиріг Святого Василя — василопіту — запікають монетку: той, хто знайде її, буде щасливий весь наступний рік.

У Греції обов'язково до Різдва і Нового року готують солодке частування. На прилавках кондитерських — захаропластіо — Греції з'являються різдвяні солодощі: припорошені, немов снігом, цукровою пудрою кураб'єдес і, посипані фісташками або волоськими горіхами меломакарона. Думки про їх походження розходяться. За однією з популярних версій, ці солодощі прийшли з Середньої Азії та Туреччини, інші стверджують, що вони справді грецькі. Для приготування кураб'єедес і меломакарона зазвичай збираються бабусі і мами та готують солодощі великими порцями для того, аби потім вистачило роздати усім родичам і знайомим. Коробочки із домашньою різдвяною випічкою приносять близьким у дні святкових відвідин.

Традиції Мані[ред.ред. код]

Своєрідно зустрічають найбільше свято зими і в області Мані, загубленій на півострові Пелопоннес, на крайньому півдні материкової Греції. Жителі Мані вважають себе нащадками стародавніх спартанців, що прославилися доблестю у битвах і вкрай суворими звичаями. Мешканці Мані досі шанують своїх славних пращурів, люблять зброю, зберігають стародавній закон гостинності і підтримують суворі родові відносини, як це було у спартанців. Коли вся Греція перебувала під османським ярмом, Мані залишилося єдиним місцем, куди не дісталися турки.

На Різдво жителі Мані не співають — у них суворою традицією з усіх видів народних пісень зберігаються лише плачі. Проте на Мані печуть спеціальні різдвяні солодощі: христопсомо, користуються популярністю і тіганітес — вид хмизу з тіста. При цьому готують дві особливі тіганіти — у вигляді фігурок чоловіків і жінок, і дають їх з'їсти дітям, щоб на наступний рік у будинку панували злагода та щастя.

Різдво — час веселощів і радості, та на півострові Мані Різдво — ще й час страшних казок. Одна з цих казок — про калікандзарів, потворних і злих істот з підземного світу. Тому жителі Мані уникають виходити по ночах після Різдва, щоб не бути викраденими калікандзарами. У костюми калікандзарів вбираються на Мані діти, які обходять будинки з колядками.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]