Ріккардо Джакконі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ріккардо Джакконі
RiccardoGiacconi.jpg
Народився 6 жовтня 1931(1931-10-06) (85 років)
Генуя, Італія Італія
Місце проживання США
Громадянство Італія Італія, Flag of the United States.svg США
Національність італієць
Alma mater Міланський університет
Галузь наукових інтересів астрофізика
Посада ESO’s Director General[d]
Вчене звання професор
Відомий завдяки: рентгенівська астрономія
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізики (2002)


CMNS: Ріккардо Джакконі на Вікісховищі
Nobel prize medal.svg

Ріккардо Джакконі (італ. Riccardo Giacconi; 6 жовтня 1931, Генуя, Італія) — американський астрофізик італійського походження, член Національної АН США. Лауреат Нобелівської премії з фізики 2002 року; отримав половину премії «за створення рентгенівської астрономії і винахід рентгенівського телескопа». Другу половину премії отримали Раймонд Девіс і Масатосі Косіба «за створення нейтринної астрономії».

Життєпис[ред.ред. код]

Ріккардо Джакконі народився в сім'ї Антоніо Джакконі, власника невеликої фірми, і його дружини Ельзи Канни Джакконі, вчительки фізики і математики. Коли Ріккардо Джакконі було вісім років, його батьки розлучилися, і він став жити зі своєю матір'ю в Мілані. Після захисту дисертації в 1954 у Міланському університеті, він отримав там місце асистента професора фізики. У 1956 перейшов працювати в університет штату Індіана в Блумінгтоні і в 1958 р. в Принстонський університет. З 1959 року працював в Американській корпорації з науки і техніки (АКНТ) в Кембриджі — компанії, створеної Бруно Россі з метою проводити дослідження на державні кошти. У 1966 був прийнятий до ради директорів фірми та з 1969 став віце-президентом.

В 1970—1972 працював у Гарвардській обсерваторії. У 1973—1983 — професор астрономії Гарвардського університету і керівник відділу астрофізики високих енергій в Центрі астрофізики, що поєднує Гарвардську і Смітсонівську обсерваторії (Кембридж, штат Массачусетс).

З 1981 працює директором наукового інституту космічних телескопів NASA і професором університету Джонса Хопкінса в Балтиморі. З 1991 по 1999 був професором фізики і астрономії в Мілані. З 1993—1999 роках був генеральним директором південної європейської обсерваторії в Гархінгу під Мюнхеном. У 1999 повернувся до США і відтоді стає президентом Об'єднаних університетів Вашингтона і професором-дослідником в університеті імені Джонса Хопкінса в Балтиморі.

Ріккардо Джакконі одружений на Міреллі Джакконі, яку він знав зі шкільної лави і яка працювала в МТІ перекладачкою. У них дві дочки — Джина і Анна.

Досягнення[ред.ред. код]

Робота Джакконі до 1959 характеризувалася серією невдач. За його власними словами він отримав в фірмі АКНТ новий старт і роки роботи в цій корпорації були найпродуктивнішими в його житті. З 1959 по 1962 він брав участь у розробці навантаження 23-х дослідних ракет, шести супутників і одного польоту на літаку. У 1960 Джакконі і Бруно Россі першими запропонували будувати рентгенівські телескопи для астрономії. Керував дослідженнями, що проводилися компанією «Амерікен сайенс енд енджініерінг» спільно з Массачусетським технологічним інститутом.

12-го червня 1962 стартувала висотна дослідницька ракета Aerobee з рентгенівським детектором на борту. Метою ставилося фотографування Місяця в рентгенівському діапазоні. Хоча ця мета не була досягнута — сьогодні відомо, що інтенсивність випромінювання була недостатньою для чутливості тодішніх детекторів — але замість цього вдалося знайти яскравий об'єкт у сузір'ї Скорпіона — Скорпіон X-1. Наступним проектом Джакконі став рентгенівський супутник Ухуру, який був запущений в 1970 і за допомогою якого вперше була проведена повна зйомка неба в рентгенівському діапазоні. У діапазоні від 2 до 6 до Ев було знайдено 339 об'кетов. Наступним супутниковим прокетом стала Обсерваторія Ейнштейн, запущена 12 листопада 1978.

З 1981 по 1993 Джакконі був відповідальний за розробку та будівництво орбітального телескопа Хаббл.

У розробці наступного рентгенівського супутника ROSAT, Джакконі не брав участі, однак він зробив істотний внесок у нього за рахунок залучення до проекту американських коштів, серед іншого безоплатний запуск. Така активність була дуже корисною, бо німецьке міністерство з розвитку досліджень і технологій ставило в той час широке міжнародне співробітництво як одну з умов фінансової підтримки проектів.

За свої заслуги в області рентгенівської астрономії, передусім за відкриття джерела Скорпіон X-1, Джакконі був нагороджений у 2002 Нобелівською премією з фізики.

Нагороди[ред.ред. код]

  • Стипендіат Фулбрайта, 1956—1958
  • Нагорода Гелен Б. Ворнер, Американське астрономічне товариство, 1966
  • Приз Комо, Італійське фізичне товариство, 1967
  • Премія Рентгена в астрофізиці, фізично-медичне товариство Вюрцбург, 1971
  • Медаль NASA за видатні наукові досягнення, 1971
  • Нагорода NASA за видатні громадські заслуги, 1972
  • Медаль NASA за видатні наукові досягнення, 1980
  • Медаль Еліота Крессона, Інститут Франкліна, Філадельфія, 1980
  • Медаль Кетрін Брюс, Тихоокеанське астрономічне товариство, 1981
  • Премія Денні Гайнеман з астрофізики, Американське астрономічне товариство / Американський інститут фізики, 1981
  • Лектор Генрі Норіс Рассела, Американське астрономічне товариство, 1981
  • Золота медаль Лондонського королівського товариства, 1982
  • Нагорода Кресса Моррісона з природничих наук, Нью-Йоркська академія наук, 1982
  • Премія Вольфа з фізики, 1987
  • Нобелівська премія з фізики, 2002
  • Національна наукова медаль США, 2003
  • Медаль імені Карла Шварцшильда Німецького астрономічного товариства, 2004

На честь науковця названо астероїд 3371 Джакконі[1]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання[ред.ред. код]