Рік Девіс
| Рік Девіс | |
|---|---|
| англ. Rick Davies | |
| Основна інформація | |
| Повне ім'я | англ. Richard Davies |
| Дата народження | 22 липня 1944[1][2][3] |
| Місце народження | Свіндон, Вілтшир, Велика Британія[1] |
| Дата смерті | 6 вересня 2025[4][5][…] (81 рік) |
| Місце смерті | Лонг-Айленд, Нью-Йорк, США[6] |
| Причина смерті | мієломна хвороба[7] |
| Роки активності | 1956 — 2022 |
| Громадянство | |
| Професії | музикант, співак, піаніст, автор пісень, автор-виконавець, клавішник, композитор |
| Співацький голос | баритон[8] |
| Інструменти | губна гармоніка, фортепіано, Литаври, вокал[d][9] і електронна клавіатура[9] |
| Жанри | рок-музика і прогресивний рок[9] |
| Членство | Supertramp (2025)[7] |
| Лейбли | A&M Records |
| supertramp.com | |
| | |
Річард Девіс (англ. Rick Davies; 22 липня 1944, Свіндон, Вілтшир, Англія — 6 вересня 2025, Іст-Гамптон, Нью-Йорк) — англійський музикант, співак й автор пісень, а також засновник, вокаліст і клавішник рок-гурту «Supertramp» і єдиний його постійний учасник[10]. Автор деяких з найвідоміших пісень гурту, зокрема «Rudy», «Bloody Well Right», «Crime of the Century», «Ain't Nobody But Me», «From Now On», «Gone Hollywood», «Goodbye Stranger», «Just Another Nervous Wreck», «My Kind of Lady», «Cannonball» та «I'm Beggin' You»[11]. Знаний ритмічними блюзовими фортепіанними соло, прогресивними рок-композиціями з джазовим відтінком і цинічними текстами.
Починаючи з дебютного альбому «Supertramp» 1970 року, вокалістами гурту були Девіс і Роджер Годжсон, який залишив гурт 1983 року[12]. Девіс мав глибший голос ніж у Годжсона, і зазвичай використовував хрипкий баритон, який різко контрастував з тенором його колеги по гурту, але іноді співав фальцетом, який нагадував вокал Годжсона, як-от у «Goodbye Stranger» та «My Kind of Lady».
Народився у Свіндоні, графство Вілтшир, 22 липня 1944 року у сім'ї Бетті та Діка Девісів. Мама була перукаркою та керувала салоном, а тато працював торговим моряком, який помер 1973 року. Девіс навчався у школі на Санфорд-стріт і, за словами його мами: «Музика була єдиним, що йому добре давалося у школі»[13].
Цікавитись музикою почав у вісім років, коли батьки подарували йому вживану радіолу з кількома платівками, які залишились від попереднього власника. Серед них була «Drummin' Man» барабанщика Джина Крупи, і, за словами самого Девіса, «вона вдарила, як грім». «Я, мабуть, грав її 2000 разів». «Ось і все»[14]. Друг родини зробив Ріку імпровізовану барабанну установку з бляшаної коробки з-під печива, а у 12 років він приєднався до духового оркестру Британської асоціації працівників залізниць й оркестру срібного ювілею як юний барабанщик[15]. В інтерв'ю 2002 року він сказав: «У дитинстві я чув барабанний марш вулицями Англії, в моєму рідному місті, коли відбувався якийсь парад, і це був для мене найфантастичніший звук. Нарешті я придбав барабани і почав брати уроки. Серйозно до цього поставився… Я подумав, що якщо я зможу цього досягти — маю на увазі стати справжнім барабанщиком, читати ноти та грати з біг-бендами, рок-бендами, класичну, латиноамериканську музику, і знати, що я збираюся робити — я буду затребуваним, і моє життя буде влаштованим… Згодом, я почав грати на клавішних, і чомусь, мені це сподобалось більше, ніж моя гра на барабанах. Тож треба орієнтуватися на те, на що реагують люди». Він ніколи не брав уроків гри на клавішних, але, за словами Бетті Девіс, «самостійно навчився більшості того, що знає про музику»[16].
Приблизно 1959 року увагу Девіса привернув рок-н-рол, і він приєднався до гурту «Vince and the Vigilantes»[15]. 1962 року, навчаючись на художньому факультеті коледжу Свіндон, створив власний гурт «Rick's Blues», і став грати на електричному піаніно Hohner замість барабанів. У складі гурту якийсь час перебував барабанщик Гілберт О'Салліван; пізніше став свідком на весіллі Девіса. В інтерв'ю в березні 1972 року О'Салліван сказав: «Рік спочатку навчив мене грати на барабанах і піаніно — а насправді навчив мене всього про музику»[15]. Коли його батько захворів, Девіс розпустив «Rick's Blues», кинув коледж і влаштувався на роботу зварювальником у Square D[15], фірмі, що виробляла продукти та системи промислового керування і мала завод у торговому маєтку Чейні Манор у Свіндоні. Тому надії на мистецьку кар'єру розвіялись.
1966 року став органістом гурту «Lonely Ones» (один з перших гуртів Ноеля Реддінга, але Реддінг залишив гурт до того, як Девіс приєднався), який пізніше змінив свою назву на «Joint» і записав саундтреки до низки німецьких фільмів[15]. Пізніше він зізнався, що збрехав про свої здібності, щоб потрапити до гурту, визнавши, що на той час насправді не вмів грати на органі. Поки гурт був у Мюнхені, Девіс зустрів голландського мільйонера Стенлі Августа Місегаса, який запропонував йому фінансування нового гурту Девіса[17].

Девіс вирішив створити новий гурт і повернувся додому зі Швейцарії, щоб у серпні 1969 року розмістити рекламу в музичному журналі «Melody Maker». Роджер Годжсон пройшов прослуховування, і, попри їхнє різне походження — виховання Девіса у робітничій сім'ї та освіту Годжсона в приватній школі — вони миттєво знайшли спільну мову[18] і почали писати практично всі свої пісні разом. Спочатку гурт називався «Daddy», але в січні 1970 року його перейменували на «Supertramp»[19].
«Supertramp» став одними з перших гуртів, який підписав контракт з британським відділенням нової A&M Records, і до літа 1970 року записали дебютний альбом «Supertramp». Більшість вокальних партій у першому альбомі виконав Годжсон, але вже до виходу другого альбому «Indelibly Stamped» Девіс і Годжсон розділили вокальні партії порівну.
Після п'яти років у «Supertramp» сформувався стабільний склад і вийшов альбом «Crime of the Century» 1974 року, який приніс їм критичний та комерційний успіх. Він досяг четвертого місця в UK Albums Chart[20]. Хоча їхні сингли досягали помірного успіху, їхні альбоми постійно посідали високі місця в чартах. Стосунки Девіса з Годжсоном змінювалися, і вони знову почали писати пісні окремо, хоча й погодилися, що всі вони будуть вказані як Девіс/Годжсон за контрактом. Серед пісень, написаних виключно Девісом, — хіти «Bloody Well Right» і «Goodbye Stranger»[21].
1977 року гурт переїхав до США, де з квітня 1978 року по лютий 1979 року записав свій бестселер "Breakfast in America. Інженер Пітер Гендерсон зазначив, що Дейвіс і Годжсон «фантастично добре ладнали, і всі були дуже щасливі» протягом довгих місяців запису та зведення[22]. Вважається, що Девіс — автор тексту-відповіді у другому приспіві пісні Годжсона «The Logical Song»[23]. Низка пісень альбому стали хітами, перевершивши досягнення усіх їхніх п'яти альбомів, альбом посів третє місце у Великій Британії[20] та вершини чартів у США.
1983 року Годжсон покинув «Supertramp», і в останньому хіті гурту «My Kind of Lady» з ним у складі, він майже не брав участі ні як автор, ні як виконавець. Пісня стала демонстрацією вокального діапазону Девіса. З Дейвісом на чолі, «Supertramp» повернувся до більш некомерційного, прогресивного рок-орієнтованого звучання з альбомом «Brother Where You Bound» і також ще один хіт «Cannonball». Гурт продовжував гастролювати та записувався ще п'ять років, потім розпався. Всі учасники дійшли висновку, що «Supertramp» вичерпав себе[24].
1997 року, під час роботи над своїм першим сольним альбомом, Девіс відновив «Supertramp». Гурт одразу повернувся до запису та гастролей, а також випустив два альбоми, але знову розпався[25]. 2010 року «Supertramp» возз'єднався для свого туру 70–10. Оголосили про тур 2015 року, але його скасували через проблеми зі здоров'ям Девіса, який боровся з множинною мієломою[10].
Наприкінці серпня 2018 року дав рідкісне інтерв'ю, в якому зізнався, що здебільшого подолав проблеми зі здоров'ям і знову насолоджується музикою, чого не міг робити приблизно 2016 року, коли проходив лікування. Пізніше виконав кілька треків як «Ricky and the Rockets» на репетиції/саундчеку в барі разом з учасниками «Supertramp», але сказав, що навряд чи колись об'єднаються у «Supertramp»[26]. «Ricky and the Rockets» виконали ще один концерт 10 червня 2022 року в Амегенсетті, штат Нью-Йорк[27].
З 1977 року був одружений зі Сью (працювала менеджеркою «Supertramp» з 1984 року)[28].
Девіса діагностували множинну мієлому, і він скасував тур гурту 2015 року[10]. Помер від ускладнень хвороби 6 вересня 2025 року у 81 рік у своєму будинку в Іст-Гемптоні, штат Нью-Йорк[29][30].
- 1970: Supertramp
- 1971: Indelibly Stamped
- 1974: Crime of the Century
- 1975: Crisis? What Crisis?
- 1977: Even in the Quietest Moments…
- 1979: Breakfast in America
- 1980: Paris
- 1982: …Famous Last Words…
- 1985: Brother Where You Bound
- 1987: Free as a Bird
- 1988: Live '88
- 1997: Some Things Never Change
- 1999: It Was The Best Of Times
- 2002: Slow Motion
- 1973: You And Me Чіка Черчилля — за участю Роджера Годжсона, Козі Пауелла, Гері Пікфорда-Гопкінса та Мартіна Барра.
- 1 2 Deutsche Nationalbibliothek Record #134355482 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Filmportal.de — 2005.
- ↑ Tribute
- ↑ Brodsky G. Supertramp Founding Member Rick Davies Dies — 2025.
- ↑ Aswad J. Rick Davies, Supertramp Co-Founder Who Wrote and Sang ‘Bloody Well Right’ and ‘Goodbye Stranger,’ Dies at 81 — 2025.
- 1 2 Supertramp co-founder and singer Rick Davies dies at 81 | The Standard — London: Alexander Lebedev, Evgeny Lebedev, Daily Mail and General Trust, 1827. — ed. size: 700000 — ISSN 2041-4404
- ↑ Male Singers / Musicians and Vocal Range Classifications
- 1 2 3 Montreux Jazz Festival Database
- 1 2 3 Supertramp cancels European tour because of singer's cancer. Yahoo!. 4 серпня 2015. Процитовано 5 серпня 2015.
- ↑ «Supertramp» [Архівовано 10 червня 2020 у Wayback Machine.], 107.1 Nash Icon, 2019 Triton Digital. All Rights Reserved. 4.19.2-009
- ↑ Erlewine, Stephen Thomas; Leahey, Andrew. Biography: Supertramp. AMG. Процитовано 17 травня 2010.
- ↑ (8 March 2009). «30 Years on From Breakfast in America», Swindonweb.
- ↑ (8 March 2009). «30 Years on From Breakfast in America», Swindonweb.
- 1 2 3 4 5 Melhuish, Martin (1986). The Supertramp Book. Toronto, Canada: Omnibus Press. с. 17—22. ISBN 0-9691272-2-7.
- ↑ (8 March 2009). «30 Years on From Breakfast in America», Swindonweb.
- ↑ Joynson, Vernon (1995). The Tapestry of Delights [Архівовано 25 серпня 2011 у Wayback Machine.]. London: Borderline Books.
- ↑ Melhuish, Martin (1986). The Supertramp Book. Toronto, Canada: Omnibus Press. с. 28. ISBN 0-9691272-2-7.
- ↑ «Supertramp», www.classicbands.com. Retrieved 6 June 2012.
- 1 2 Supertramp in the UK Charts [Архівовано 17 лютого 2011 у Wayback Machine.], The Official Charts. Retrieved 6 August 2011.
- ↑ Quill, Greg (30 травня 2011). Roger Hodgson to Supertramp: Stop Playing My Songs. Toronto Star. Процитовано 7 лютого 2015.
- ↑ Buskin, Richard (July 2005). Classic Tracks: Supertramp's 'Logical Song', Sound on Sound.
- ↑ Buskin, Richard (July 2005). Classic Tracks: Supertramp's 'Logical Song', Sound on Sound.
- ↑ Stevenson, Jane (25 July 1997). Шаблон:Usurped, Jam! Music.
- ↑ «Supertramp», www.classicbands.com. Retrieved 6 June 2012.
- ↑ Exclusive: RARE Interview to Rick Davies (Supertramp) — 28/8/2018 (Alma RadioTv) YouTube
- ↑ Walsh, Christopher (9 червня 2022). Ricky and the Rockets Return to Amagansett. www.easthamptonstar.com. Процитовано 29 січня 2023.
- ↑ Rick Davies: Supertramp singer and co-writer dies at 81. www.bbc.com (брит.). 8 вересня 2025. Процитовано 9 вересня 2025.
- ↑ Youngs, Ian (8 вересня 2025). Supertramp singer and co-writer Rick Davies dies at 81. BBC News. Процитовано 8 вересня 2025.
- ↑ Gross, Jenny (8 вересня 2025). Rick Davies, Singer and Founder of Supertramp, Dies at 81. The New York Times. Процитовано 8 вересня 2025.