Рік чотирьох імператорів
| Принципат (27 до н. е. — 192 н. е.) |
|||
| Юлії-Клавдії (27 до н. е. — 68 н. е.) | |||
| Громадянська війна (68—69) | |||
| Династія Флавіїв (69—96) | |||
| Династія Антонінів (96—192) | |||
| Бюрократизований принципат (193—235) |
|||
| Громадянська війна (193—197) | |||
| Династія Северів (193—235) | |||
| Політична криза (235—284) |
|||
| Солдатські імператори (235—284) | |||
| Галльська імперія (258—273) | |||
| Пальмірське царство (262—273) | |||
| Домінат (з 284) |
|||
| Тетрархія (293—313) | |||
| Громадянські війни (306—323) | |||
| Династія Констянтина (306—364) | |||
| Династія Валентиніана-Феодосія (364—395) | |||
| Західна Римська імперія (395—476) |
|||
| Династія Валентиніана-Феодосія | |||
| Східна Римська імперія (Візантійська імперія) |
|||
| Династія Феодосія (395—457) | |||
| Династія Левів (з 457)
|
|||
Рік чотирьох імператорів або Громадянська війна 68-69рр. — війна, що спалахнула після падіння династії Юліїв-Клавдіїв. Війна за імператорську владу імператорів Гальби, Отона, Вітеллія та Веспасіана.
Період від усунення Нерона до вступу на престол Веспасіана.
Також вважається, що це була боротьба між флавіанцями та вітеліанцями (тому і назва «рік чотирьох імператорів»). Окрім Вітелія і Веспасіана тут дописуються такі імена, як Флавій Сабін (брат Веспасіана).
Громадянська війна в Римі (68-69)[ред. • ред. код]
Незважаючи на свою швидкоплинність, громадянська війна зробила значний відбиток в політичній кризі Римської імперії. Це було засвідчення існування і наростання комплексу соціально-політичних суперечностей у римському імператорському світі.
Як писав Тацит, під час громадянської війни 68-69рр.
| « | була виявлена таємниця імператорської влади, що принцепсом можна зробитись у Римі та в іншому місці. Проголошення імператорів показало, що провінційні війська тісно пов'язані з провінційною аристократією і, природно враховують інтереси й настрої провінційного громадянства, не згодні терпляче переносити диктат Риму та Італії. | » |
Таким чином, громадянська війна 68-69рр. стала важливим випробуванням і грізною пересторогою для імперії. Вона показала, по-перше, яка неміцна імператорська влада. По-друге, виявила, що провінції змінилися і не бажають бути лише об'єктом політики центрального уряду. Уроки громадянської війни мала врахувати нова династія, династія Флавіїв.
Причини війни[ред. • ред. код]
- зростання республіканської опозиції в сенаті;
- після правління Нерона не лишилось спадкоємця влади (боротьба Гальби, Отона, Вітелія та Веспасіана);
- нестабільність соціальної бази, на яку спиралась влада;
- слабка позиція останнього представника династії Нерона, якого не підтримувала армія;
- сепаратистський рух у провінціях.