Рінус Ісраел

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Рінус Ісраел
Rinus Israël, Bestanddeelnr 932-3667.jpg
Особові дані
Повне ім'я Марінус Давід Ісраел
Народження 19 березня 1942(1942-03-19) (76 років)
  Амстердам, Нідерланди
Прізвисько IJzeren Rinus
Громадянство Flag of the Netherlands.svg Нідерланди
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1962–1966 Нідерланди ДВС 88 (1)
1966–1974 Нідерланди «Феєнорд» 219 (21)
1974–1975 Нідерланди «Ексельсіор» 32 (2)
1975–1982 Нідерланди «Зволле» 198 (16)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1964–1974 Нідерланди Нідерланди 47 (3)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1982–1984 Нідерланди «Зволле» (асисит.)
1984–1986 Нідерланди «Ден Босх»
1986–1988 Нідерланди «Феєнорд»
1988–1989 Греція ПАОК
1989–1990 Нідерланди «Ден Босх»
1991–1992 Румунія «Динамо» (Бухарест) (техн.дир.)
1992–1997 Нідерланди Нідерланди U21
1995 Нідерланди Нідерланди U20
1997–1998 Гана Гана
1998–1999 ОАЕ «Аль-Джазіра»
1999–2000 ОАЕ «Аль-Шабаб» (Дубай)
2000–2001 ОАЕ «Аль-Вахда» (Абу-Дабі)
2001–2003 Нідерланди «АДО Ден Гаг»
2003–2004 ОАЕ «Аль-Вахда» (Абу-Дабі)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Рінус Ісраел (нід. Rinus Israël, нар. 19 березня 1942, Амстердам) — нідерландський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Виступав, зокрема, за «Феєнорд», з яким крім ряду національних титулів став володарем Кубка чемпіонів УЄФА та Кубка УЄФА, а також Міжконтинентального кубка. Крім цього виступав за національну збірну Нідерландів, з якою став віце-чемпіоном світу.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

У дорослому футболі дебютував 1962 року виступами за команду клубу ДВС, в якій провів чотири сезони, взявши участь у 88 матчах чемпіонату, а у 1964 році став з командою чемпіоном Нідерландів.

Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу «Феєнорда», до складу якого приєднався 1966 року. Відіграв за команду з Роттердама наступні вісім сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Феєнорда», був основним гравцем захисту команди і певний час був капітаном команди. За цей час тричі ставав з командою чемпіоном Нідерландів, виборов титул володаря Кубка Нідерландів, ставав володарем Кубка чемпіонів УЄФА, Міжконтинентального кубка та Кубка УЄФА. У фіналі Кубка чемпіонів 1970 року в грі проти шотландського «Селтіка» (2:1) Ісраел забив один з двох голів своєї команди.

Рінус Ісраел під час виступів за «Ексельсіор». 1 вересня 1974 року.

Протягом сезону 1974/75 років захищав кольори клубу «Ексельсіор» (Роттердам), по завершенні якого перейшов в команду другого дивізіону «Зволле». У сезоні 1977/78 допоміг команді зайняти перше місце і вийти до Ередивізі, де провів ще три сезони, після чого 1982 року завершив професійну ігрову кар'єру.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

30 вересня 1964 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Нідерландів в товариському матчі проти збірної Бельгії, що завершився з рахунком 0:1.

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1974 року у ФРН, де разом з командою здобув «срібло», зігравши на турнірі у трьох матчах. Свій останній виступ за збірну захисник провів саме на чемпіонаті світу в грі зі збірною Бразилії 3 липня, той матч завершився перемогою голландців з рахунком 2:0.

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 11 років, провів у формі головної команди країни 47 матчів, забивши 3 голи[1].

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Після завершення кар'єри гравця залишився у «Зволле», де працював асистентом, а 1984 року очолив тренерський штаб клубу «Ден Босх».

1986 року став головним тренером команди «Феєнорд», тренував команду з Роттердама два роки і 1987 року став віце-чемпіоном Нідерландів.

Згодом протягом 1988—1989 років очолював тренерський штаб грецького клубу ПАОК, після чого повернувся до роботи з «Ден Босхом».

У сезоні 1991/92 був спортивним директором клубу «Динамо» (Бухарест), ставши з командою чемпіоном Румунії, а 1992 року прийняв пропозицію попрацювати з молодіжною збірною Нідерландів, паралельно будучи асистентом Діка Адвоката, а потім Гуса Гіддінка у національній команді. У 1995 році зі збірною до 20 років працював на молодіжному чемпіонаті світу в Катарі, де «помаранчеві» не вийшли з групи. Залишив молодіжну збірну Нідерландів 1997 року.

1997 року був запрошений керівництвом Федерації футболу Гани очолити національну збірну Гана, з якою поїхав на Кубок африканських націй 1998 року у Буркіна Фасо. Там ганці не зуміли вийти з групи, після чого європейський фахівець покинув посаду. В подальшому з 1998 року працював в ОАЕ з клубами «Аль-Джазіра», «Аль-Шабаб» (Дубай) та «Аль-Вахда» (Абу-Дабі).

З 2001 і по 2003 рік очолював тренерський штаб команди «АДО Ден Гаг», після чого повернувся в «Аль-Вахду», головним тренером якої Рінус Ісраел був до червня 2004 року.

З березня 2006 року і до кінця сезону 2009/10 року Ісраел працював скаутом у «Феєнорді», а у сезоні 2010/11 став тренером аматорського клубу «Янг Бойз» з Гарлема, де працював до 23 березня 2012 року, поки цей клуб не збанкрутував.

У рамках свого 75-річного ювілею опублікував свою книгу «IJzeren Rinus»[2].

У квітні 2017 року Ісраел, разом зі своїм зятем Яном де Гезе, був призначений тимчасовим тренером клубу третього дивізіону ОФК з Остзана, де залишався до кінця того сезону.

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Рінус Ісраел отримує Міжконтинентальний кубок з рук королеви Юліани. 9 вересня 1970 року.

Як гравця[ред. | ред. код]

ДВС: 1963/64
«Феєнорд»: 1968/69, 1970/71, 1973/74
«Феєнорд»: 1968/69
«Феєнорд»: 1969/70
«Феєнорд»: 1970
«Феєнорд»: 1973/74
«Феєнорд»: 1967, 1968, 1973

Як тренера[ред. | ред. код]

«Аль-Вахда» (Абу-Дабі): 2001

Особисте життя[ред. | ред. код]

Рінус Ісраел з дружиною. 1974 рік.

Має онучку Рахел де Газе (нар. 1991), що стала професійною гандболісткою[3]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. voetbalstats.nl
  2. [1]
  3. Rachel de Haze Rachel, handbalster (Dutch). blendle.com. Процитовано 18 November 2017. 

Посилання[ред. | ред. код]