Ріроріро короткодзьобий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ріроріро короткодзьобий
Ріроріро короткодзьобий (номінативний підвид)
Ріроріро короткодзьобий (номінативний підвид)
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Підряд: Співочі птахи (Passeri)
Надродина: Meliphagoidea
Родина: Шиподзьобові (Acanthizidae)
Підродина: Шиподзьобні (Acanthizinae)
Рід: Короткодзьобий ріроріро (Smicrornis)
Gould, 1843
Вид: Ріроріро короткодзьобий
Smicrornis brevirostris
(Gould, 1838)
Ареал поширення виду
Ареал поширення виду
Підвиди
  • S. b. flavescens Gould, 1843
  • S. b. brevirostris (Gould, 1838)
  • S. b. occidentalis Bonaparte, 1850
  • S. b. ochrogaster Schodde & Mason, IJ, 1999
Синоніми
Psilopus brevirostris Gould, 1838
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Smicrornis brevirostris
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Smicrornis brevirostris
ITIS logo.svg ITIS: 563037
IUCN logo.svg МСОП: 22704662
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 117206

Ріроріро короткодзьобий[2] (Smicrornis brevirostris) — вид горобцеподібних птахів родини шиподзьобових (Acanthizidae). Ендемік Австралії. Це єдиний представник монотипового роду Короткодзьобий ріроріро (Smicrornis).[3][4][5]

Таксономія[ред. | ред. код]

Короткодзьобий ріроріро був описаний в 1838 році британським орнітологом Джоном Гульдом. Вид отримав біномінальну назву Psilopus brevirostris. Птах спочатку вважався представником роду Ріроріро (Gerygone), однак в 1843 році Джон Гульд виділив його в окремий монотиповий рід Короткодзьобий ріроріро (Smicrornis).[6]

Короткодзьобий ріроріро (підвид S. b. flavescens, Північна Територія)

Підвиди[ред. | ред. код]

Виділяють чотири підвиди:[7]

Опис[ред. | ред. код]

Короткодзьобий ріроріро — це найменший птах Австралії. Його довжина становить 8-9 см, вага 6 г, розмах крил 15 см. Виду не притаманний статевий диморфізм, однак забарвлення підвидів може відрізнятися.

Верхня частина тіла оливково-коричнювато сіра, груди і живіт жовтувато-сірі. Над очима блідо-кремові "брови". Горло сіре, іноді смугасте. Махові пера на крилах блідо-коричневі. Дзьоб короткий, світло-сірий, у молодих птахів дзьоб яскраво-жовтий. Лапи сірі.[8]

Забарвлення підвидів S. b. occidentalis і S. b. brevirostris має світло-коричневий відтінок, підвиду S. b. occidentalis — сірий, підвиду S. b. flavescens — жовтий і загалом світліший. Крім того, північноавстралійські птахи менші за південноавстралійських.[9]

Поширення і екологія[ред. | ред. код]

Короткодзьобі ріроріро є ендеміками Австралії. Вони мешкають майже по всій території, крім Тасманії, і деяких районів Західної і Центральної Австралії. Це осілий птах по всьому ареалу. Цей вид птахів мешкає у відкритих, сухих евкаліптових лісах і маллі. Короткодзьобий ріроріро живе і харчується в кронах дерев.[10][11]

Раціон[ред. | ред. код]

Короткодзьобий ріроріро харчується безхребетними, личинками, іноді насінням. Шукає їжу в парах або невеликих зграйках до 8 птахів.

Розмноження[ред. | ред. код]

Сезон розмноження залежить від широти і кліматичних умов. Фактично розмноження може відбуватись впродовж всього року. Гніздо куполоподібної форми, розміщується в густій кроні дерева. В кладці 2-4 яйця. Інкубаційний період триває 10-12 днів. Цей вид є жертвою гніздового паразитизму з боку рудохвостих дідриків.[12][13]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2012). Smicrornis brevirostris. Процитовано 26 листопада 2013. 
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. del Hoyo, J.; Elliott, A.; Sargatal, J.; Christie, D.A.; de Juana, E. (2007). Handbook of the Birds of the World Alive; Volume 12: Picathartes to Tits and Chickadees. Barcelona: Lynx Edicions. ISBN 9788496553422. 
  4. Weebill (Smicrornis brevirostris) (англ.). IBC: The Internet Bird Collection. Архів оригіналу за 7 травня 2016. 
  5. Ingwersen, Dean; Tzaros, Chris (Winter 2011). Woodland birds: the next generation. Wingspan: 22–25. 
  6. Gould, John (1842). Proceedings of meeting of Zoological Society of London, Oct. 11, 1842. Proceedings of the Zoological Society of London 10: 131–140 [133–134]. 
  7. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2019). Bristlebirds, pardalotes, Australasian warblers. World Bird List Version 9.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 21 січня 2019. 
  8. Simpson; Day (1996). Field guide to the birds of Australia (вид. 5th). Ringwood, VIC, Australia: Penguin Books Australia Ltd. с. 182. ISBN 067086305X. 
  9. Weebill (Smicrornis brevirostris). mdahlem.net. Процитовано 9 червня 2019. 
  10. Fleming, P. A.; Hardy, G. E. StJ; Craig, M. D.; Valentine, L. E.; Moore, T. L. (2013). Do woodland birds prefer to forage in healthy Eucalyptus wandoo trees?. Australian Journal of Zoology 61 (3): 187–195. ISSN 0004-959X. doi:10.1071/ZO13045. 
  11. Schodde, R.; Mason, I. J. (1999). The directory of Australian birds: passerines. Collingwood, VIC, Australia: CSIRO Publishing. ISBN 9780643064560. 
  12. Weebill. Birds in Backyards. Процитовано 10 червня 2019. 
  13. Horsfield's Bronze-Cuckoo. BirdLife Australia (англ.). Процитовано 10 червня 2019. 

Посилання[ред. | ред. код]