Ріттер (місячний кратер)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Характеристики кратера
Ріттер
Світлина із зонда «Lunar Orbiter 4»
Координати 1°58′ пн. ш. 19°10′ сх. д. / 1.96° пн. ш. 19.17° сх. д. / 1.96; 19.17
Діаметр 29,5 км
Глибина 1,300 км
Довгота ранкового
термінатора
341°
Епонім Карл Ріттер
Рік затвердження 1935
Ріттер (Місяць)
Ріттер
Ріттер

Кра́тер Рі́ттер (лат. Ritter) — великий метеоритний кратер у південно-західній частині Моря Спокою на видимому боці Місяця. Назва присвоєна на честь німецького географа Карла Ріттера (1779—1859) і німецького інженера-будівельника Августа Ріттера[en] (1826—1908); затверджена Міжнародним астрономічним союзом у 1935 році. Утворення кратера відбулось у ранньоімбрійському періоді[1].

Опис кратера[ред. | ред. код]

Околиці кратера Ріттер. Світлина зонда Lunar Reconnaissance Orbiter.

Найближчими сусідами кратера Ріттер є кратер Діонісій на заході північному заході; кратер Маннерс[en] на півночі північному сході; кратер Себін на південному сході (вали кратерів Себін і Ріттер розділяє долина шириною у декілька кілометрів) і кратер Шмідт[en] на півдні південному заході. З північно-західного боку до кратера підходять Борозни Ріттера; на південному сході знаходиться борозна Іпатії[2]. Селенографічні координати центра кратера 1°58′ пн. ш. 19°10′ сх. д. / 1.96° пн. ш. 19.17° сх. д. / 1.96; 19.17, діаметр 29,5 км[3], глибина 1300 м[4].

Кратер Ріттер має полігональну форму й практично не зазнав руйнувань. Вал має чітко окреслену крайку, внутрішній схил вала має сліди обвалів. Дно чаші пересічене, з декількома кільцевими хребтами, концентричними відносно вала та з окремим пагорбами. За морфологічними ознаками кратер належить до типу TRI (за назвою типового представника цього класу — кратера Тріснеккер.

Кратер має незначну глибину, так як і схожий з ним за морфологічними ознаками кратер Себін. З цієї причини, також як і через видиму відсутність радіальних викидів порід і вторинних кратерів, розташування поблизу грабена (борозни Іпатії), висловлювалось допущення, що обидва кратери є вулканічними кальдерами[5]. З позицій теперішніх уявлень невелика глибина кратера пояснюється ізостатичним підняттям порід, обумовленим невеликою товщиною місячної кори у басейні Моря Спокою і високими температурами лави, що знизили її в'язкість, що дозволило поверхні дна чаші кратера швидше досягнути ізостатичної рівноваги з породами басейну.

Сателітні кратери[ред. | ред. код]

Світлина, зроблена Девідом Кемпбеллом
Риттер Координати Діаметр, км
B 3°15′ пн. ш. 18°56′ сх. д. / 3.25° пн. ш. 18.93° сх. д. / 3.25; 18.93 (Ріттер B) 14,2
C 2°45′ пн. ш. 18°52′ сх. д. / 2.75° пн. ш. 18.86° сх. д. / 2.75; 18.86 (Риттер C) 12,7
D 3°39′ пн. ш. 18°44′ сх. д. / 3.65° пн. ш. 18.74° сх. д. / 3.65; 18.74 (Ріттер D) 6,6

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Lunar Impact Crater Database. Losiak A., Kohout T., O’Sulllivan K., Thaisen K., Weider S. (Lunar and Planetary Institute, Lunar Exploration Intern Program, 2009); updated by Öhman T. in 2011. Archived page.
  2. NASA/GSFC/ASU (26 липня 2017). Кратер Ріттер на мапі LAC-60 (PDF). Gazetteer of Planetary Nomenclature (англ.). 
  3. Planetary Names: Crater, craters: Ritter on Moon (англ.). planetarynames.wr.usgs.gov. Процитовано 1 серпня 2017. 
  4. Digitized Lunar Crater Depths - Westfall (2000) Appendix. fisherka.csolutionshosting.net. Процитовано 1 серпня 2017. 
  5. To a Rocky Moon: A Geologist's History of Lunar Exploration. Don E. Wilhelms, University of Arizona Press (1993). ISBN 978-0-8165-1065-8

Посилання[ред. | ред. код]