Ріхард Ярий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ріхард Франциск Маріан Ярий
Richard Jary.JPG
Прізвисько Ріко, Карпат, Ярий
Народився 14 квітня 1898(1898-04-14)
Ряшів, нині Польща
Помер 20 травня 1969(1969-05-20) (71 рік)
Австрія Австрія
Місце народження Ряшів, нині Польща
Місце смерті Австрія Австрія
Країна ZUNR coa.svg Західноукраїнська Народна Республіка
Приналежність Flag of Ukraine.svg УГА
Рід військ кіннота
Звання 09 УГА Сотник.svg Сотник УГА,
УПА погон 12 - Полковник.svg Полковник
Командування 2-й кінний полк Кінної бригади УГА

Ріхард (Ріко) Ярий (нім. Richard Jary, 14 квітня 1898, м. Ряшів, нині Польща — 20 травня 1969, Австрія) — австрійський та український військовий і політичний діяч, один із провідних діячів ОУН.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 14 квітня 1898 у Ряшеві (тепер на території Польщі), охрещений 1 травня цього ж року.

Походження[ред.ред. код]

Згідно із дослідженням історика Олександра Кучерука:

Його батько — Франц Йосиф Іван Яри, мати — Марія Поллак. Батько народився у Моравії в місті Уніков, за іншими даними, народився в місті Куїново. Про батька відомо, що він служив у 17-му піхотному полку австрійської армії, який на час народження Ріхарда був розквартирований у Жешуві (Ряшеві), де і народився його син.[1]

ПУН (А.Мельника) у виданні під назвою «Чорна книга бунту» вважав його «чесько-жидівським мішанцем».[2]

Дружина Р.Ярого — Ольга (Рейзель) Шпільфогель — народилася в єврейській родині 29 жовтня 1896 року в Перемишлянах. У 1922 вона прийняла християнство у Стрию під іменем Ельза (Ольга).

Військова служба[ред.ред. код]

У 1916 р. закінчив Військову Академію у Вінер-Нойштадті та у ранзі поручника був приділений до 9 полку драгунів у Коломиї.

1918 року в ранзі сотника в УГА — командант 2/III саперної сотні в Стрию, а згодом командант 2-го кінного полку Кінної бригади. В Армії УНР у 5 Херсонському кінному полку, з яким 1920 р. перейшов до ЧСР, був комендантом станиці інтернованих кіннотників в Ужгороді.

Діяч ОУН[ред.ред. код]

Після визвольної війни став активним членом УВО, а згодом й ОУН, учасник її Віденського конгресу 1929 р. З середини 20-х років Ярий був агентом абверу під псевдонімом «Консул».[Джерело?] Був посередником між німецькою розвідкою і ОУН. Від 1937 зв'язковий полковника Євгена Коновальця до адмірала В. Канаріса, шефа Абверу Німеччини. 1941 організатор групи «Роланд» в Дружині Українських Націоналістів (ДУН). У розламі ОУН став по стороні С. Бандери.

Мав відмінні від Євгена Коновальця погляди щодо ролі молоді в ОУН.[3]

30 листопада 1940 р. шеф ґестапо Г.Мюллер хотів арештувати Р.Ярого як співробітника вбитого Е.Коновальця; цьому перешкодив адмірал В.Канаріс (з причин зовнішньої політики). В 1941 р. мав перемовини з керівниками вермахту від імени ОУН (Б) в справі військової підготовки певної кількості членів ОУН, наслідком чого було створення батальйонів «Ролянд», «Нахтіґаль». Провід Українських Націоналістів (Мельника А.) вважав його головним винуватцем розколу ОУН.[4]

В червні 1941 р. разом із німцями вступив до Львова. Після проголошення Акту проголошення Української держави 30 червня 1941 р. отримав звання полковника та призначений представником України в Японію. Туди не добрався, так як незалежна Україна не входила до планів німців. 16 вересня був заарештований ґестапо за «український сепаратизм»; був звільнений через кілька тижнів, взятий під домашній арешт. Від поліційного нагляду був звільнений 15 лютого 1943 року, отримав право жити у власній посілості (маєтку) Ґастайль в районі Земмерінґу (північніше Ґрацу). Після війни жив у Західній Австрії, до Ґастайлю повернувся 1951 р. після відходу Радянської армії. Після арешту 16 вересня 1941 р. ніколи не брав участи в українському політичному, громадському житті.[5]

По другій світовій війні жив і помер у власному маєтку під Віднем. Роль Ярого в націоналістичному русі викликає різні інтерпретації, так як достеменно невідомо, на кого він працював.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Кучерук О. «Рико Ярий — загадка ОУН». — Львів : ЛА «ПІРАМІДА», 2005. - С. .
  2. Косик В. Розкол ОУН в світлі документів… — С. 29.
  3. Чех М. Провокатор, донощик і агент // Щоб пам’ятати разом.
  4. Косик В. Розкол ОУН в світлі документів… — С. 30.
  5. Косик В. Розкол ОУН в світлі документів… — С. 31.

Література[ред.ред. код]


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.