Річард Майнерцгаґен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Річард Майнерцгаґен
Народився 3 березня 1878(1878-03-03)[1][2][3]
Кенсінгтон, Мідлсекс, Англія, Сполучене Королівство
Помер 17 червня 1967(1967-06-17)[1][2][3] (89 років)
Кенсінгтон, Великий Лондон, Лондон[d], Англія, Велика Британія
Країна  Велика Британія
Діяльність орнітолог, офіцер, письменник
Alma mater Aysgarth Schoold
Школа Герроу
Галузь Орнітологія, паразитологія
Батько Daniel Meinertzhagen VId[2][4]
Мати Georgina Potterd[2][4]
Брати, сестри Margaret Booth (née Meinertzhagen)d[4]
Lawrencina Meinertzhagend[4]
Mary Amelia Wollastond[4]
Katherine Beatrice Meinertzhagend[4]
Barbara Meinertzhagend[4]
У шлюбі з Annie Meinertzhagend[4]
Armorel Le Roy-Lewisd[4]
Theresa Clayd[4]
Діти Daniel Meinertzhagend[2][4]
Anne Meinertzhagend[2]
Randle Richard Meinertzhagend[2]
Нагороди

CMNS: Річард Майнерцгаґен у Вікісховищі

Рі́чард Майнерцгаґен (англ. Richard Henry Meinertzhagen; *3 березня 1878 — †17 червня 1967) — британський орнітолог, паразитолог, авантюрист, полковник британської армії та розвідки, який здобув популярність завдяки розповідям про свої подорожі багатьма регіонами світу.

Біографія[ред. | ред. код]

Майнерцхаген народився в багатій і шанованій британській сім'ї: він був сином німецького іммігранта (родина носила прізвище на честь міста Майнерцхаген у Німеччині), а його мати була британкою, дочкою юриста та онукою члена парламенту. За його словами, він також, можливо, був далеким нащадком Філіпа ІІІ Іспанського[5].

Найбільшу популярність отримав як натураліст та мисливець, який займався дослідженням дикої природи Африки; саме він привіз до Європи перший екземпляр великої лісової свині, за яким був описаний цей вид, латинська назва якого, Hylochoerus meinertzhageni, дано на честь Майнерцхагена. У період Першої світової війни, під часу служби у складі Королівських африканських стрільців[6], брав участь у кількох битвах із німецькими військами у Східній Африці, а з 1917 року був британським шпигуном у близькосхідних володіннях Османської імперії.

У 1948—1949 роках супроводжував Філіпа Кленсі в його орнітологічних експедиціях в Африці та західній частині Азії. Помер у віці 89 років.

У 1990-і роки аналіз колекції птахів Майнерцхагена, що зберігається в музеї Уолтера Ротшильда в Трінгу[en], виявив, що ряд птахів, нібито здобутих Майнерцхагеном, насправді виявилися вкраденими експонатами лондонського музею природознавства, здобутими іншими[7][8]. У той час як ранні біографії характеризували Майнерцхагена як майстра військової стратегії та шпигунства, пізніші роботи, такі як «Таємниця Майнерцхагена», представляють його як шахрая, який вигадував історії про свої подвиги і припускає, що він також був убивцею[5].

Щоденники[ред. | ред. код]

Майнерцхаген був плідним автором щоденників і опублікував чотири книги на основі цих щоденників. Однак його Близькосхідний щоденник містить записи, які, цілком ймовірно, є вигаданими, в тому числі про Т. Е. Лоуренса і дещо абсурдну лайку на адресу Адольфа Гітлера. У жовтні 1934 року Майнерцхаген стверджував, що висміяв Гітлера у відповідь на те, що був "спантеличений, коли Гітлер підняв руку в нацистському вітанні і сказав: "Хайль Гітлер". Після хвилинного роздуму Майнерцхаген каже, що він підняв свою руку в ідентичному вітанні і проголосив: "Хайль Майнерцхаген".[9] Він стверджував, що на зустрічі з Гітлером і Ріббентропом у липні 1939 року носив у кишені пальто заряджений пістолет і був "серйозно стурбований" тим, що не вистрілив, коли у нього була можливість, додавши: "...якщо ця війна спалахне, а я впевнений, що вона спалахне, я буду відчувати себе дуже винуватим у тому, що я не вбив їх обох".[10]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б SNAC — 2010.
  2. а б в г д е ж Lundy D. R. The Peerage
  3. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. а б в г д е ж и к л м Kindred Britain
  5. а б Garfield, Brian (2007). The Meinertzhagen mystery : the life and legend of a colossal fraud (вид. 1st ed). Washington, D.C.: Potomac Books. ISBN 978-1-59797-447-9. OCLC 779178876.
  6. Page 3608 | Issue 27439, 3 June 1902 | London Gazette | The Gazette. www.thegazette.co.uk. Архів оригіналу за 20 грудня 2021. Процитовано 20 грудня 2021.
  7. C., Rasmussen, Pamela. History vs mystery : the reliability of museum specimen data. OCLC 228170614.
  8. KNOX, ALAN G. (3 квітня 2008). Richard Meinertzhagen-a case of fraud examined. Ibis. Т. 135, № 3. с. 320—325. doi:10.1111/j.1474-919x.1993.tb02851.x. ISSN 0019-1019. Процитовано 20 грудня 2021.
  9. Garfield, p. 189
  10. Saunders, Alan. Profile of Meinertzhagen [Архівовано 5 березня 2008 у Wayback Machine.], abc.net.au; accessed 9 April 2015.