Річард Олдінгтон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Річард Олдінгтон
Р.Олдингтон.jpg
Народився 8 липня 1892(1892-07-08)[1][2][3][4]
Портсмут, Portsmouth[d], Гемпшир, Англія, Сполучене Королівство Великої Британії та Ірландії[2]
Помер 27 липня 1962(1962-07-27)[5][1][2][3][4] (70 років)
Сюрі-ан-Во[5][2]
Громадянство (підданство) Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Діяльність поет[2], автор, перекладач[2], журналіст[2], романіст[d][2], письменник[2], біограф[2] і солдат
Alma mater Лондонський університет[2] і Dover College[d][2]
Нагороди
q: Висловлювання у Вікіцитатах

Річард Олдінгтон (англ. Richard Aldington; справжнє ім'я Едвард Ґодфрі Олдінгтон (англ. Edward Godfree Aldington), 8 липня 1892 — 27 липень 1962) — англійський поет, прозаїк, критик.

Біографія[ред.ред. код]

Олдінгтон народився в Портсмуті в сім'ї адвоката і навчався в Дуврському Коледжі та в Лондонському Університеті. З огляду на фінансові труднощі йому не вдалося одержати вчений ступінь. У 1911 році він зустрів свою майбутню дружину, поетесу Гільду Дулітл. Двома роками пізніше вони одружилися. Їхнє немовля виявилося мертвонародженим.

Роки імажизму[ред.ред. код]

З 1912 Річард Олдінгтон входив до гуртка імажистів, разом з Гільдою ​​Дулітл, Томасом Ернестом Гьюмом і Френсісом Стюартом Флінтом, до яких пізніше приєднався Езра Паунд. Олдінгтон був учасником всіх імажизьких антологій, редагував журнал «The Egoist» (1914—1917) і вважається одним з головних представників імажизму як літературного напряму. У 1914 році імажисти опублікували антологію своєї поезії «Des Imagistes». З 37 віршів, що увійшли до збірки, 10 належали Олдінгтону. У ці роки він також перекладав давньоримських і давньогрецьких поетів. Разом з іншим літератором, близьким до імажизького кола, Джоном Курносом, Олдінгтон в 1916 році вперше переклав англійською мовою роман Федора Сологуба «Дрібний біс».

Перша світова війна і повоєнні роки[ред.ред. код]

Олдінгтон був учасником Першої світової війни. У 1916 році він почав службу рядовим, був прикомандированим до Royal Sussex Regiment, пізніше став офіцером і служив на Західному фронті. У 1917 році він був поранений і лікувався в шпиталі. Війна різко змінила світовідчуття Олдінгтона, наклавши відбиток суворої гіркоти і безнадії на всю його подальшу творчість. Написана в ці роки книга віршів «Образи війни» вважається однією з кращих книг в історії англомовної поезії. Після війни Олдінгтон страждав від маловивченого в ті роки посттравматичного стресу.

Олдінгтон і Гільда ​​Дулітл з 1915 році жили окремо один від одного. У 1919 році Олдінгтон і Гільда ​​спробували врятувати свій шлюб. До цього часу Гільда ​​народила дочку від Сесіла Грея, одного письменника Девіда Герберта Лоуренса. Гільда ​​Дулітл жила з Греєм, поки Олдінгтон був на фронті. Врятувати шлюб їм не вдалося, і фактично вони розлучилися, хоча розлучення оформили лише в 1938 році. Вони зберегли дружні стосунки до кінця життя.

Двадцяті й тридцяті роки[ред.ред. код]

У двадцяті роки Олдінгтон, до того відомий в основному як поет, став приділяти все більшу увагу прозі. Його роман «Смерть героя» (англ. Death of a Hero; 1929), частково автобіографічний, входить нині до числа найвідоміших антивоєнних романів, поряд з романами Ремарка і Хемінгуея. Книга повістей «М'які відповіді» (1932) продовжила цю лінію у творчості письменника. Наступний роман письменника, «Усі люди — вороги» (1933), також був просякнутий неприйняттям мілітаризму, хоча й є більш світлою і навіть життєствердною книгою, ніж «Смерть героя».

Сорокові і п'ятдесяті роки[ред.ред. код]

В середині 1940-х років письменник переїхав до США, де почав писати біографії. Написана ним в 1946 році біографія герцога Веллінгтона «A Life of Wellington: The Duke» була нагороджена престижною британською літературною премією імені Джеймса Тайта Блека (англ. James Tait Black Memorial Prize). Він також опублікував книги про письменників Роберта Луїса Стівенсона і Девіда Герберта Лоуренса. Викривальна книга Олдінгтона «Lawrence of Arabia: A Biographical Inquiry» про іншого Лоуренса — Томаса Едварда — Лоуренса Аравійського, що вийшла в 1955 році, була прийнята в Англії вороже, і письменник вирішив не повертатися на батьківщину.

Ближче до кінця життя він переселився із США до Франції. Незадовго до смерті Олдінгтон приїжджав до СРСР.

Спадок[ред.ред. код]

Сучасники називали Олдінгтона найбільш «англійським» письменником свого століття . Його ім'я викарбовано у Вестмінстерському абатстві на камені з іменами шістнадцяти «поетів великої війни».

Вибрана бібліографія[ред.ред. код]

  • 1915 «Образи (1910—1915)» / Images (1910—1915)
  • 1919 «Образи бажання» / Images of Desire
  • 1915 «Образи війни» / Images of War
  • 1919 «Війна і любов: Вірші 1915—1918» / War and Love: Poems 1915—1918
  • 1923 «Заслання та інші вірші» / Exile and Other Poems
  • 1929 «Смерть героя» / Death of a Hero
  • 1931 «Дочка полковника» / The Colonel's Daughter
  • 1932 «М'які відповіді» (п'ять повістей) / Soft Answers
  • 1933 «Всі люди — вороги» / All Men Are Enemies
  • 1934 «Жінки повинні працювати» / Women Must Work
  • 1938 «Семеро проти Рівза. Сатиричний роман» / Seven Against Reeves: A Comedy-Farce
  • 1939 «Відторгнутий гість» / Rejected Guest
  • 1946 «Герцог (життя Веллінгтона)» / A Life of Wellington: The Duke
  • 1950 «Вдячність (життя Д. Г. Лоуренса)» / An Appreciation: D. H. Lawrence 1885—1930
  • 1954 «Самозванець Лоуренс: Людина і легенда» / Lawrence L'Imposteur: T.E. Lawrence, The Legend and the Man
  • 1957 «Портрет бунтаря: Життя і праці Роберта Льюїса Стівенсона» / Portrait of a Rebel: The Life and Work of Robert Louis Stevenson

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Видання[ред.ред. код]

  • Олдінгтон Річард. Смерть героя / Перекл. з англ. Ю. Лісняк; Передм. І. Києнко / Річард Олдінгтон. — К. : Дніпро, 1988. — 341 с.

Дослідження і біографії[ред.ред. код]

  • Урнов М. В. Ричард Олдингтон. — М.: Высшая школа, 1968. — 80 с.