Річард Олдінгтон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Річард Олдінгтон
англ. Richard Aldington
Народився 8 липня 1892(1892-07-08)[1][2][…]
Портсмут, Гемпшир, Велика Британія[2]
Помер 27 липня 1962(1962-07-27)[4][1][…] (70 років)
Сюрі-ан-Во[4][2]
Країна  Велика Британія[2]
Діяльність поет, перекладач, журналіст, прозаїк-романіст, письменник, біограф, військовослужбовець, літературний критик, редактор
Галузь редагування[5], літературний журнал[5], поезія[5], біографія[5], модерністська література[5] і проза[5]
Alma mater Лондонський університет[2] і Доверський коледжd[2]
Знання мов англійська[1][2][5]
Учасник Перша світова війна[2]
Військове звання солдат
У шлюбі з Г.Д.
Нагороди
IMDb ID 1948007
Aldington, 1931

Річард Олдінгтон (англ. Richard Aldington; справжнє ім'я Едвард Ґодфрі Олдінгтон (англ. Edward Godfree Aldington), 8 липня 1892 — 27 липень 1962) — англійський поет, прозаїк, критик.

Біографія[ред. | ред. код]

Олдінгтон народився в Портсмуті в сім'ї адвоката і навчався в Дуврському Коледжі та в Лондонському Університеті. З огляду на фінансові труднощі йому не вдалося одержати вчений ступінь. У 1911 році він зустрів свою майбутню дружину, поетесу Гільду Дулітл. Двома роками пізніше вони одружилися. Їхнє немовля виявилося мертвонародженим.

Роки імажизму[ред. | ред. код]

З 1912 Річард Олдінгтон входив до гуртка імажистів, разом з Гільдою ​​Дулітл, Томасом Ернестом Гьюмом і Френсісом Стюартом Флінтом, до яких пізніше приєднався Езра Паунд. Олдінгтон був учасником всіх імажизьких антологій, редагував журнал «The Egoist» (1914—1917) і вважається одним з головних представників імажизму як літературного напряму. У 1914 році імажисти опублікували антологію своєї поезії «Des Imagistes». З 37 віршів, що увійшли до збірки, 10 належали Олдінгтону. У ці роки він також перекладав давньоримських і давньогрецьких поетів. Разом з іншим літератором, близьким до імажизького кола, Джоном Курносом, Олдінгтон в 1916 році вперше переклав англійською мовою роман Федора Сологуба «Дрібний біс».

Перша світова війна і повоєнні роки[ред. | ред. код]

Олдінгтон був учасником Першої світової війни. У 1916 році він почав службу рядовим, був прикомандированим до Royal Sussex Regiment, пізніше став офіцером і служив на Західному фронті. У 1917 році він був поранений і лікувався в шпиталі. Війна різко змінила світовідчуття Олдінгтона, наклавши відбиток суворої гіркоти і безнадії на всю його подальшу творчість. Написана в ці роки книга віршів «Образи війни» вважається однією з кращих книг в історії англомовної поезії. Після війни Олдінгтон страждав від маловивченого в ті роки посттравматичного стресу.

Олдінгтон і Гільда ​​Дулітл з 1915 році жили окремо один від одного. У 1919 році Олдінгтон і Гільда ​​спробували врятувати свій шлюб. До цього часу Гільда ​​народила дочку від Сесіла Грея, друга письменника Девіда Герберта Лоуренса. Гільда ​​Дулітл жила з Греєм, поки Олдінгтон був на фронті. Врятувати шлюб їм не вдалося, і фактично вони розлучилися, хоча розлучення оформили лише в 1938 році. Вони зберегли дружні стосунки до кінця життя.

Двадцяті й тридцяті роки[ред. | ред. код]

У двадцяті роки Олдінгтон, до того відомий в основному як поет, став приділяти все більшу увагу прозі. Його роман «Смерть героя» (англ. Death of a Hero; 1929), частково автобіографічний, входить нині до числа найвідоміших антивоєнних романів, поряд з романами Ремарка і Хемінгуея. Книга повістей «М'які відповіді» (1932) продовжила цю лінію у творчості письменника. Наступний роман письменника, «Усі люди — вороги» (1933), також був просякнутий неприйняттям мілітаризму, хоча й є більш світлою і навіть життєствердною книгою, ніж «Смерть героя».

Сорокові і п'ятдесяті роки[ред. | ред. код]

В середині 1940-х років письменник переїхав до США, де почав писати біографії. Написана ним в 1946 році біографія герцога Веллінгтона «A Life of Wellington: The Duke» була нагороджена престижною британською літературною премією імені Джеймса Тайта Блека (англ. James Tait Black Memorial Prize). Він також опублікував книги про письменників Роберта Луїса Стівенсона і Девіда Герберта Лоуренса. Викривальна книга Олдінгтона «Lawrence of Arabia: A Biographical Inquiry» про іншого Лоуренса — Томаса Едварда — Лоуренса Аравійського, що вийшла в 1955 році, була прийнята в Англії вороже, і письменник вирішив не повертатися на батьківщину.

Ближче до кінця життя він переселився із США до Франції. Незадовго до смерті Олдінгтон приїжджав до СРСР.

Спадок[ред. | ред. код]

Сучасники називали Олдінгтона найбільш «англійським» письменником свого століття . Його ім'я викарбувано у Вестмінстерському абатстві на камені з іменами шістнадцяти «поетів великої війни».

Вибрана бібліографія[ред. | ред. код]

  • 1915 «Образи (1910—1915)» / Images (1910—1915)
  • 1919 «Образи бажання» / Images of Desire
  • 1915 «Образи війни» / Images of War
  • 1919 «Війна і любов: Вірші 1915—1918» / War and Love: Poems 1915—1918
  • 1923 «Заслання та інші вірші» / Exile and Other Poems
  • 1929 «Смерть героя» / Death of a Hero
  • 1931 «Дочка полковника» / The Colonel's Daughter
  • 1932 «М'які відповіді» (п'ять повістей) / Soft Answers
  • 1933 «Всі люди — вороги» / All Men Are Enemies
  • 1934 «Жінки повинні працювати» / Women Must Work
  • 1938 «Семеро проти Рівза. Сатиричний роман» / Seven Against Reeves: A Comedy-Farce
  • 1939 «Відторгнутий гість» / Rejected Guest
  • 1946 «Герцог (життя Веллінгтона)» / A Life of Wellington: The Duke
  • 1950 «Вдячність (життя Д. Г. Лоуренса)» / An Appreciation: D. H. Lawrence 1885—1930
  • 1954 «Самозванець Лоуренс: Людина і легенда» / Lawrence L'Imposteur: T.E. Lawrence, The Legend and the Man
  • 1957 «Портрет бунтаря: Життя і праці Роберта Льюїса Стівенсона» / Portrait of a Rebel: The Life and Work of Robert Louis Stevenson

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в г д е ж и к Roux P. d. Nouveau Dictionnaire des œuvres de tous les temps et tous les pays — 2 — Éditions Robert Laffont, 1994. — Vol. 1. — P. 51. — ISBN 978-2-221-06888-5
  3. ↑ Encyclopædia Britannica
  4. ↑ а б Олдингтон Ричард // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. ↑ а б в г д е ж Czech National Authority Database

Література[ред. | ред. код]

Видання[ред. | ред. код]

  • Олдінгтон Річард. Смерть героя / Перекл. з англ. Ю. Лісняк; Передм. І. Києнко / Річард Олдінгтон. — К. : Дніпро, 1988. — 341 с.

Дослідження і біографії[ред. | ред. код]

  • Урнов М. В. Ричард Олдингтон. — М.: Высшая школа, 1968. — 80 с.

Посилання[ред. | ред. код]

  • Олдінґтон, Річард // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Т. 2 : Л — Я. — С. 291. — ISBN 966-692-744-6.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Річард_Олдінгтон&oldid=34775660