Річкова дельта

Дельта Нілу (фото з супутника)

Де́льта — район впадіння річки в океан, море, озеро або іншу річку, розчленований рукавами і протоками. Включає верхню товщу гирлового конуса виносу річки та алювіальну надводну частину, яка утворює складну гідрографічну мережу і своєрідний ландшафт. Зазвичай, дельта є заболоченою.

Розрізняють кілька видів дельт: дельти видовження, виповнення, блоковані, лопатеві, підводні.

Формування дельти

Основну роль у формуванні дельти відіграють осадові маси, що переносяться водами річки з її верхів'я. На шляху до гирла потік води у річці потрапляє у стоячу водяну масу або в район дії припливних хвиль. При цьому швидкість потоку знижується і частинки піску, глини, намулу починають осідати на дно у вигляді осаду.

Існує три стадії формування дельти:

1. Осад накопичується вздовж головної річкової протоки-фарватеру.
2. Головна річкова протока блокується осадовим матеріалом і води річки шукають альтернативні шляхи, формуючи при цьому рукави річки.
3. На витоці річки формуються широкі родючі рівнини і з'являється новий суходіл.

Дельти в Україні

На території України дельти характерні для великих річок півдня: Дніпро, Дністер, Дунай, з яких найбільшою є дельта Дунаю. Вона має площу 5,6 тис. км² (в межах України — 1,2 тис. км²). Дельта Дніпра має площу 350 км², довжину 47 км і налічує 13 великих рукавів. Дельта Дністра має площу 35,5 км² та довжину 12 км.

Найвідоміші дельти світу

• Дельта Нілу
• Дельта Амазонки
• Дельта Гангу

Дельта р. Міссісіпі у США

Дельта р. Дунай

Див. також

• Дельтові відклади
• Дельтові розсипи

Джерела

• Географічна енциклопедія України: в 3-х томах / Редколегія: О. М. Маринич (відпов. ред.) та ін. — К.: «Українська радянська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1989.

Це незавершена стаття з географії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.