Річковий скат кільцевий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Річковий скат кільцевий
Час існування: пізьній крейдовий період — наш час (70 млн років)
Potamotrygon motoro 3.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Хрящові риби (Chondrichthyes)
Підклас: Пластинозяброві (Elasmobranchii)
Надряд: Скати (Batoidea)
Ряд: Орлякоподібні (Myliobatiformes)
Родина: Річкові скати (Potamotrygonidae)
Рід: Річковий скат (Potamotrygon)
Типовий вид
Potamotrygon motoro
(Müller & Henle, 1841)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Potamotrygon motoro
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Potamotrygon motoro
IUCN logo.svg МСОП: 39404
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 86373

Річковий скат кільцевий (Potamotrygon motoro) — скат з роду скатів родини Річкові скати. Інша назва «скат-павич».

Опис[ред. | ред. код]

Загальна довжина досягає 55-80 см. Голова невелика. Тулуб та грудні плавці широкі та пласкі, утворюють коло. У самців червні плавці меньші за розміром від плавців самиць, проте у самців вони товше. На хвості розташовані сильні голки (шипи) з отруйними залозами, які при уколі викликають сильне отруєння, що призводить до паралича кінцівок. За рік трапляють до 1000 нещасних випадків, особливо це небезпечно для дітей. забарвлення спини світло-коричневе. зверху розташовані світлі кільця (нагадують також оченята) з чорною облямовкою. за цей скат отримав таку назву.

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Полюбляє мілководдя, де тримається піщаного та мулистого ґрунту. Доволі рухливий скат. Вдень заривається у ґрунт. Активно полює на здобич у нічний час. Живиться раками, двостулковими, равликами, черв'яками, дрібною рибою.

Це яйцеживородний скат. Самиця народжує 3-5 дитинчат після 3-6 місяців вагітності. Новонароджені з'являються 6-17 завдовжки.

Місцеве населення вживає цього ската в їжу.

Розповсюдження[ред. | ред. код]

Мешкає у басейні річок Амазонка, Оріноко, Парана та Уругвай.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Hans Gonella: Ratgeber Süsswasserrochen. Bede-Verlag, Ruhmannsfelden 1997, ISBN 3-931792-39-0.