Річкові монітори типу «Братіану»
| Річкові канонерські човни типу «Братіану» | ||
|---|---|---|
 | ||
| Монітор «Brătianu» у 1913 році | ||
| Служба | ||
| Держава прапора |  ВМС Румунії.svg){kind=small} ВМФ СРСР
| |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 680 тонн | |
| Довжина | 208 м | |
| Ширина | 10,3 м | |
| Осадка | 1,6 м | |
| Бронювання | Пояс: 70 мм Башти: 75 мм Палуба: 20-75 мм | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 2 двигуни | |
| Потужність | 1 800 к.с. | |
| Швидкість | 13 вузлів | |
| Екіпаж | 110 чоловік | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 3 x 120-мм гармати Skoda » 2 x 120-мм гаубиці 4 x 47-мм гармати 2 x 6,5-мм кулемети | |
Річкові монітори типу «Братіану»"' — побудовані у Австро-Угорщині за замовленням Румунії річкові кораблі, які використовувались румунськими ВМС, і, як трофеї Другої світової війни, ВМС СРСР. Було побудовано чотири монітори цього типу: Ion C. Brătianu, Catargiu, Mihail Kogălniceanu та Ion Lahovari.[1]
Проектування та будівництво[ред. | ред. код]
Конструкція базувався на подібних австро-угорських річкових моніторах, таких як типи Körös і Temes. Румунські монітори були дещо більшими. Їх основним озброєнням були три 120-мм морські гармати в індивідуальних баштах та дві 120-мм гаубиці для обстрілів берегових цілей. Допоміжним озброєнням були чотири скорострільні 47-мм гармати і два 6,5-мм кулемети.
Товщина броні досягала 70–75 мм на поясі, баштах та бойовій рубці та зменшувалась до 20 мм над деякими частинами палуби. Секції чотирьох річкових моніторів були побудовані Stabilimento Tecnico Triestino у Трієсті (тоді належав Австро-Угорщині) ділянках, а потім перевезені до Румунії залізницею. Монітори були зібрані і спущені на воду на верфі Галацу в Румунії між 1907 і 1908 роками.[1][2][3][4]
Історія служби[ред. | ред. код]
Перша світова війна[ред. | ред. код]
Під час Румунської кампанії Першої світової війни монітори підтримували румунські сухопутні війська під час Тутраканської битви і евакуювали румунську 9-ю піхотну дивізію з обложеного міста. Пізніше вони сприяли зупиненню наступу Центральних держав у дельти Дунаю і сприяли утриманню фронту проти німецьких військ у Молдові влітку і восени 1917 року.[5]
Монітори також сприяли румунсько-російській перемозі у Першій битві при Кобадіні,[6] а звістка про їх приїзд завершила битву при Ряхово.[7]
Друга Світова війна[ред. | ред. код]
22 та 23 червня 1941, на початку Операції «Барбаросса», Mihail Kogălniceanu за підтримки іншого румунського монітора Basarabia (колишній австро-угорський Inn, отриманий за репараціями) та чотирьох катерів зумів відбити атаки кораблів Дунайської флотилії СРСР, яка також мала у своєму складі монітори.[8]
24 серпня 1944, Lascăr Catargiu та Mihail Kogălniceanu були потоплені радянською авіацією. 27 серпня Ion C. Brătianu був захоплений радянськими військами та перейменований на «Азов». Alexandru Lahovari також був захоплений 2 серпня і отримав ім'я «Маріуполь». Обидва монітори врешті-решт повернули Румунії 23 червня 1951. Їх вивели у резерв 1957, а потім розібрали на метал між 1959 та 1962.[1]
Посилання[ред. | ред. код]
- ION C. BRATIANU river monitors (1907—1908) [Архівовано 9 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
Список літератури[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Conway's Fighting Ships 1906—1921, p. 422
- ↑ Roger Kafka, Roy L. Pepperburg, Warships of the World, p. 881
- ↑ Warship International, Volume 4, p. 145
- ↑ Warship International, Volume 21, p. 160
- ↑ Spencer Tucker, Priscilla Mary Roberts, World War I: Encyclopedia, Volumul 1, p. 999
- ↑ Romanian Review, Volume 51, Issues 327—332, p. 139
- ↑ Michael B. Barrett, Prelude to Blitzkrieg: The 1916 Austro-German Campaign in Romania, p. 143
- ↑ Jonathan Trigg, Death on the Don: The Destruction of Germany's Allies on the Eastern Front, Chapter 3