Сабанєєв Леонід Леонідович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Леонід Сабанєєв

Леонід Леонідович Сабанєєв (2 жовтня 1881 — 3 травня 1968) — російський музикознавець, композитор, музичний критик і вчений.

Біографія[ред.ред. код]

Леонід Сабанєєв є сином зоолога Леоніда Павловича Сабанєєва. Здобув освіту в Московському університеті на двох факультетах: фізико-математичному, в якому був залишений для підготовки до професорської кафедри, і на природничому. Одночасно слухав лекції на історико-філологічному факультеті і захистив дисертацію на ступінь доктора чистої математики (1905), читав лекції на вищих курсах університету у званні приват-доцента, а з 1918 року — професора. Написав чотири праці з математики, і п'ять з зоології.

Паралельно здобув музичну освіту в Московській консерваторії, де вчився у Павла Шльоцера по фортепіано і Сергія Танєєва по композиції і ряду теоретичних дисциплін.

До 1926 року працював у Москві, був дійсним членом Музичної секції Академії художніх наук у Москві і президентом Асоціації сучасної музики, головою Центральної комісії з поліпшення побуту вчених. Постійно виступав у пресі як музичний критик.

З 1926 року жив в Парижі, де був професором Російської консерваторії імені Рахманінова. Його музикознавчі статті публікувались у газеті «Последние новости», в журналі «Современные записки», а також в іноземних журналах: «Musical Times» (Лондон), «Musica», «Encyclopedia of Chamber Music», «Russian Rewiev», «The Music Quaterly», «Psyche» (Нью-Йорк). Там же написав балет «Авіатріса», який був представлений в Театрі на Єлисейських Полях (1930).

У 1933 році з сім'єю переїхав у Ніццу, де писав музику для фільмів фірми «Гомін». Потім був співробітником «Російської думки» в Парижі, «Нового російського слова» і «Нового журналу» в Нью-Йорку, «Мостів» в Мюнхені. Помер 3 травня 1968 року в віці 86 років, похований на російському православному кладовищі в Ніцці. Всі літературні праці на музичні теми знаходяться в російському архіві Колумбійського університету в Нью-Йорку.

Основні роботи[ред.ред. код]

  • Скрябин. М., 1916; 2-е изд.: М., 1923
  • Клод Дебюсси. М., 1922
  • Музыка речи. Эстетическое исследование. М., 1923
  • Психология музыкально-творческого процесса // Искусство. 1923. № 1
  • Морис Равель. Характеристика его творческой деятельности и очерк его жизни. М., 1924
  • Этюды Шопена в освещении закона золотого сечения. Опыт позитивного обоснования законов формы // Искусство. 1925. № 2
  • Еврейская национальная школа в музыке. М., 1924; переведена на пять языков.
  • История русской музыки. М., 1924; нем. перевод: Lpz, 1926
  • Всеобщая история музыки. М., 1925
  • Что такое музыка. М., 1925
  • Воспоминания о Скрябине. М., 1925
  • Музыка после Октября. М., 1926
  • Modern Russian Composers. New York, London, 1927
  • Александр Абрамович Крейн. М., 1928
  • С. И. Танеев. Мысли о творчестве и воспоминания о жизни. Париж, 1930
  • Music For the Films. London, 1935 (пер. С. У. Принга)

Список музичних творів[ред.ред. код]

  • op. 1. Preludes (1902)
  • op. 2. Quatre preludes (1902)
  • op. 3. Deux preludes (1907 — ?)
  • op. 4. Trio-impromptu for piano trio (1907)
  • op. 11. 6 поем
  • op. 12. 3 п'єси (Листок з альбому, Етюд, Прелюдія)
  • Ор. 13 4 фрагменти (для фортепіано)
  • op. 14. 5 Esquisses (1917)
  • op. 15. Соната («a la memorie de Scriabine») (1916—1917)
  • op. 16. Етюд-ноктюрн
  • op. 19, No. 2. Nein ich kann nicht для голосу і фортепіано
  • Ор. 20 Соната для фортепіано, скрипки та віолончелі (1924)
  • Ор. 21 Чакона для органу та оркестру
  • Ор. 22 «Трагічна епопея» для оркестру (1928)
  • Ор. 23 Варіації на тему Скрябіна
  • Балет «Авіатріса» (L'Aviatrice) (1928 — ?)
  • Симфонічна поема «Морська блакить» (Flots d'azur) (1936)
  • «Апокаліпсис» (для солістів, хору, оркестру і органа) (1940 ?)
  • Безліч романсів (у тому числі і на власні вірші), фортепіанні мініатюри
  • Музика до кінофільмів

Посилання[ред.ред. код]