Саббатай Цеві
| Саббатай Цеві | |
|---|---|
| івр. שַׁבְּתַי צְבִי | |
 | |
| Народився |
1 серпня 1626[1] Ізмір, Анатолія, Османська імперія |
| Помер |
17 вересня 1676[1][2] (50 років) Ульцинь, Чорногорія |
| Країна | Османська імперія |
| Діяльність | містик, рабин |
| Галузь | філософія |
| Знання мов | іврит і турецька |
| Конфесія | іслам, юдаїзм, Sabbateansd і кабала |
Саббатай Цеві (івр. שבתאי צבי, Шабтай Цві; 1 серпня 1626, Смірна — 17 вересня 1676, Улцинь) — рабин, провідник єврейського месіянського руху XVII століття.
Біографія[ред. | ред. код]
Родом зі Смірни (в Малій Азії), Цеві проголосив себе месією — визволителем єврейського народу. Турецька влада його заарештувала, і він прийняв іслам. Утім, і після цього Цеві вважали небезпечним, тому утримували у в'язниці — так званій Вежі Балшича в місці Улцинь на Адріатичному узбережжі[3].
Вчення Цеві (саббатіанство) визнавали численні єврейські громади в діаспорі, у тому числі й в Україні, зокрема по війнах Богдана Хмельницького, у яких вони вбачали передмесіяністичні страждання, що з появою месії перетворяться на радість.
Проти саббатіанства виступали рабини, зокрема на соборі у Львові 1722 року, та духовенство християнських церков (Іоанікій Ґалятовський у творі «Месія правдивий», 1669). З часом, коли надії, покладені на Саббатая Цеві, не здійснилися, його рух занепав і залишився тільки у невеликих групах (у Буську, Глинянах, Жовкві, Надвірній, Підгайцях, Рогатині) та став базою на українських землях для прибічників франкізму (див. Яків Франк).
Відомі прихильники саббатіанства — вихідці з Підгайців: Самійло-Яків Фальк (Фалькон), який 1742 року переїхав до Лондона (Велика Британія) і там здобув славу чудотворця, та Мойсей-Давид, котрий діяв у Португалії[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Біографічний Портал Нідерландів — 2009.
- ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Мустафін О. Чорногорія. Подорож історією. К., 2022, с.84
- ↑ Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — 706 с. — ISBN 966-528-199-2.
Див. також[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Саббатай Цеві |
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- У художній літературі
- Юлія Мельникова. Львів самотніх сердець /переклад з російської Галини Пагутяк — Львів: Піраміда, 2012. — 208 с.
Посилання[ред. | ред. код]
- Саббатаїзм; Саббатай Цві // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
Примітки[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
