Сабов Євменій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сабов Євменій Іванович
SabovE.jpg
Народився 1 жовтня 1859(1859-10-01)
Верб'яж
Помер 1 листопада 1934(1934-11-01) (75 років)
Севлюш
Діяльність письменник
Мова творів Русинська

Євме́ній Са́бов (1 жовтня 1859(18591001), Верб'яж, тепер Воловецького району на Закарпатті — 1 листопада 1934 м. Севлюш, тепер Закарпатської області) — греко-католицький священик і русофільський діяч на Закарпатті.

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Народився 1859 року в селі Верб'яж. Хресним батьком його був історик Дулишкович Іван.

Навчався в ґімназіях в Ужгородї, Мукачевому, Пряшеві і Левочі. Закінчивши богословську семінарію в Ужгороді, служив священиком в Арданові, а потім викладачем російської мови в Ужгородській гімназії. 1898 року переселився в Виноградова, став архідияконом. Був обраний «пожизненно» головою «Общества ім. О.Духновича».

Учитель руської мови Ужгородської гімназії (1887—1899), пізніше парох у Севлюші (нині Виноградів) та архідиякон угорчанський.

1 червня 1930 в результаті вчиненого членом Української військової організації[джерело?] Федором Тацинцем в Ужгороді терористичного акту отримав важке поранення.

Літературна діяльність[ред. | ред. код]

Літературна діяльність розпочалася виданням посібника «Русская граматика и Читанка літературного язика Угро-Русских» (1890). В 1891 році викладав молитовник для дітей «Ангел-Хранитель». Тоді ж вийшла і його «Хрестоматія», а в 1894 році «Церковнословянская грамматика» угорською мовою (1894). Проводив значну громадсько-культурну роботу. Його статті до різних свят друкувалися в багатьох газетах і журналах.

Автор підручників:

  • «Русская грамматика и читанка к изучению литературного языка угрорусских»
  • «Церковно-славянская грамматика»
  • «Хрестоматия церковно-славянских и угрорусских литературных памятников…» (1893)
  • «Грамматика русского языка» (1924)
  • «Очерки литературной деятельности и образования карпаторуссов» (1925).

Відстоював лінію відрубного місцевого варіанту літературної мови, спертого на язичіє, російську мову і закарпатські говірки. Граматика і правопис (рос. етимологічний) Сабова були ухвалені угорським урядом для шкіл, вона теж була урядовим підручником руської мови в усіх українських школах Пряшівщини.

Як культурний діяч, брав участь в освітньо-видавничому товаристві «Уніо», був співзасновником газети «Наука», а по першій світовій війні — Общества ім. О. Духновича (від 1923 його досмертний голова); редагував журнал «Карпатскій СвЂтъ» та ін. У міжвоєнні роки Сабов був найвпливовішою особою русофільського табору на Закарпатті. Для пропаганди своїх ідей «Общество», яке очолював Сабов, 9 жовтня 1932 року організувало в Мукачеві «Всенародный Карпаторусский Конгрес», який пройшов під лозунгами: «Да живет русский язык! Долой украинцев!»

У Виноградові на парафіяльному будинку є меморіальна таблиця, на якій написано: «В цьому будинку жив священик Сабов Євменій Іванович (01.Х.1859 — 01.ХІ.1934). З 1898 року греко-католицький священик м. Севлюш, з 1917 року архідиакон Угочанський, просвітитель, публіцист, письменник і відомий русинський діяч». Вона викликає дискусії в місцевої громадськості.

Джерела та література[ред. | ред. код]