Сабуров Олександр Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сабуров Олександр Миколайович
Сабуров Александр Николаевич
Saburov om.jpg
Народження 19 липня (1 серпня) 1908(1908-08-01)
село Ярушки
Смерть 15 квітня 1974(1974-04-15) (65 років)
місто Москва
Поховання Новодівочий цвинтар
Країна Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
Рід військ НКВС
Партія Комуністична партія Радянського Союзу
Звання генерал-майор
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Суворова I ступеня
Орден Богдана Хмельницкого I ступеня Орден Богдана Хмельницького II ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Червоної Зірки Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
CMNS: Сабуров Олександр Миколайович на Вікісховищі

Олекса́ндр Микола́йович Сабу́ров (*19 липня (1 серпня) 1908(19080801), село Ярушки — †15 квітня 1974, місто Москва) — радянський військовий діяч, Герой Радянського Союзу (18 травня 1942), генерал-майор військ НКВС1943 року).

Народився у селі Ярушки Іжевського повіту В'ятської губернії (тепер у складі міста Іжевська) в родині робітника. Закінчив 7 класів семирічної школи. З 1922 року працював на будівництвах Іжевська. У 1927- 1931 роках — організатор сільськогосподарської артілі в селі Ярушки, член її правління; потім голова Ярушкинської сільської ради. У листопаді 1931-1933 роках служив в армії. У 19331936 роках працював головою колгоспу, потім радгоспу у селі Половецькому Бердичівського району Житомирської області. З 1936 року — політпрацівник у Червоній армії. У 1936-1938 роках служив в органах НКВС. Напередодні німецько-радянської війни 19411945 років — політичний керівник управління пожежної охорони НКВС у Києві.

У жовтні 1941 очолив радянський партизанський загін. З березня 1942 до квітня 1944 командував партизанським з'єднанням, що діяло у Сумській, Житомирській, Волинській та Рівненській областях. За особистим розпорядженням Йосипа Сталіна у 1942 року Сабуров увійшов до складу нелегального ЦК КП(б)У. З листопада 1942 року — начальник штабу з керівництва партизанського руху Житомирської області, був членом Житомирського обласного комітету КП(б)У.

Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Searchtool.svg http://foto.zhzh.info/_ph/7/2/121264123.jpg

Радянські партизани під командуванням Сабурова, часто переодягнені в німецьку уніформу, здійснювали терористичні акції і чинили масові насильства щодо місцевого населення. У серпні 1944 — березні 1951 Сабуров очолював управління НКВС (МВС) Дрогобицької області. Він був безпосереднім організатором військових операцій проти Української Повстанської Армії і підпілля ОУН, чим активно сприяв утвердженню радянської влади на західноукраїнських землях. Особисто брав участь у репресіях проти членів сімей учасників Руху Опору. У березні 1951 — квітні 1953 р. — начальник Управління Міністерства внутрішніх справ по Запорізькій області. У 1953 — грудні 1954 р. — начальник Управління служби місцевої протиповітряної оборони МВС УРСР. У грудні 1954 — липні 1957 р. — начальник Головного управління пожежної охорони МВС СРСР. Обирався депутатом Верховної Ради СРСР 2-4 скликання. автор книг «За линией фронта» («За лінією фронту», 1955), «У друзей одни дороги» («У друзів одні дороги», 1963), «Силы неисчислимые» («Сили численні», 1967), «Отвоёванная весна» («Відвойована весна», кн. 1-2, 1968).

Нагороджений двома орденами Леніна, орденами Червоного Прапора, Суворова II ступені, Богдана Хмельницького I та II ступенів, двома орденами Вітчизняної війни I ступеня, орденом Червоної Зірки, декількома медалями. На честь О.М. Сабурова названо вулиці у Києві (1983), Житомирі (1974). В Росії, в селі Первомайський, що в Удмуртії, на його честь названо середню школу та вулицю.

Оцінка діяльності за сучасним віянням[ред.ред. код]

У листопаді 2015 року Український Інститут національної пам'яті на підставі Закону України про декомунізацію оприлюднив список прізвищ осіб, в тому числі й чекіста О. Сабурова, які займали керівні посади в комуністичній партії, вищих органах влади та управління СРСР, УРСР, репресивних органах і причетні до встановлення режиму сталінізму в Україні, котрий призвів до трагедії українського народу в двадцятому столітті, до масових жертв. Відповідно до цього ж закону, всі вулиці, площі, населені пункти, інші соціально-культурні об'єкти, які носили ім'я Сабурова змінюються на інші.

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]