Сабіха-Султан
| Сабіха-Султан | |
|---|---|
| тур. Rukiye Sabiha Sultan осман. رقیه صبیحه سلطان (osmańsko-turecki) тур. Sabiha Sultan  | |
 | |
| Народилася | 19 березня 1894 Vahdettin Paviliond, Стамбул, Османська імперія |
| Померла | 26 серпня 1971 (77 років) Стамбул, Туреччина |
| Поховання | Ашіянd |
| Країна |  Туреччина.svg){kind=small} Османська імперія |
| Знання мов | турецька і османська |
| Титул | принцеса |
| Рід | Османи |
| Батько | Мехмед VI |
| Мати | Еміне Назікеда |
| Брати, сестри | Фатьма Улвіє Султан |
| У шлюбі з | Şehzade Ömer Farukd і Алі Кемаль |
| Діти | Несліша-Султан, Некла-Султан, Ханзаде-Султан (донька Омера Фарука) і Zeki Kuneralpd[1] |
Сабіха-Султан (тур тур. Rukiye Sabiha Sultan; осман. رقیہ صبیحه سلطان ; 2 квітня 1894 — 26 серпня 1971) — османська принцеса, дочка султана Мехмеда VI та його першої дружини Назікеди Кадин. Вона була першою дружиною Шехзаде Омера Фарука, сина Абдулмеджида II і Шехсувар-Ханим.
Сабіха Султан народилася 2 квітня 1894 року в палаці свого батька в Ортакьой.[2] Її батьком був Мехмед VI, син Абдулмеджида I і Гюлюсту-Ханим. Її матір'ю була Назікеда-Кадин, дочка Хасана Маршана та Фатми Хорекан Аредба.[3] Вона була третьою донькою, яку народили її батько та мати. У неї було дві сестри, Феніре-Султан, на шість років старша за неї, і Ульвіє-Султан, на рік старша за неї.[4][5][6]
Учителем Сабіхи та її старшої сестри Ульвіє-Султан був призначений Рефік Бей, син Міхріфелек-Ханим, другий калфа султана Абдул-Меджида I.[7] Грі на фортепіано дівчата вчилися у мадам Вочіно.[8]
Коли її батько зійшов на престол у 1918 році, Сабіха була ще неодружена, але мала кількох шанувальників. Ті, хто її знав, завжди казали, що вона не була схожа на інших жінок родини Османів. «Сабіха Султан була іншою», — сказав турецький поет Ях'я Кемаль.[9]
Вважається, що її першим залицяльником був Рауф Орбай[9], родич дружини султана Абдул-Гаміда II, Сазкар-Ханим.[10] За ним пішов Махмуд Кемаль-паша. Іншим був Фуад-Бей з клану Бабанзаде. Капітан Сафвет Арикан, лейтенант Суфі-Бей з Дамаска були іншими женихами, але жоден з них не був прийнятий.[9] Іншим залицяльником був Мехмед Алі-паша, племінник Ахмеда Мухтара-паші.[11]
Її заручини з Ахмадом Шахом Каджаром, останнім правлячим членом династії Каджарів, і Мустафою Кемалем Ататюрком були втрачені на користь її троюрідного брата Шехзаде Омера Фарука, таким чином вона втратила свій шанс стати першою «Першою леді» новонародженої Турецької Республіки.[12]
Сабіха та на чотири роки молодший за неї Шехзаде Омер Фарук, син Абдулмеджида II, останнього халіфа Османського халіфату та Шехсувар-Ханим, були закохані одне в одного. Коли Абдул-Меджид попросив руки Сабіхи для свого сина, Мехмед категорично відмовився, оскільки не існує такого поняття, як шлюб між двоюрідними братом та сестрою.[13] Шехсувар-Ханим, мати принца, звернулася до Назікеди та зуміла її переконати.[14]
Шлюб відбувся 5 грудня 1919 року[15] в павільйоні священних реліквій палацу Топкапи. Вінчання здійснив Шейхуліслам Хайзаде Ібрагім Ефенді. Заступником Сабіхи-Султан був Башкатіп Алі Фуад Бей, а заступником Омера Фарука — Омер Явер-паша.[16] Весілля відбулося через чотири місяці, 29 квітня 1920 року в палаці Їлдиз.[17][18][19][20]
У травні 1920 року, через десять днів після весілля, Сабіха і Фарук переїхали в маєток Румеліхісарі. У жовтні того ж року її батько купив два будинки для своїх дочок[21] у Нішанташі.[22] Маєтки були відомі як палаци-близнюки. Один будинок він подарував Ульвіє-Султан, а другий Сабісі. Сабіха та Фарук вирішили жити в Нішанташі взимку та в Румеліхісарі влітку.[21]
Старша донька пари, Несліши-Султан, народилася 4 листопада 1921 року в палаці Нішанташі.[23] Через два роки за нею народилася Ханзаде-Султан, яка народилася 19 вересня 1923 року в палаці Долмабахче.[24]
Під час вигнання імператорської родини в березні 1924 року Сабіха з двома доньками покинула Туреччину. 11 березня вона залишила свій маєток у Румеліхісарі та сіла на Східний експрес, щоб приєднатися до свого чоловіка та тестя у Швейцарії.[25] Пізніше вони переїхали до Ніцци, де 15 травня 1926 року народилася її молодша дочка Некла-Султан.[6][26][19]
У 1930 році Шехзаде Ібрагім Тевфік, який тепер був безгрошівцем, разом із сім'єю приїхав жити до Ніцци в маленький котедж в сусідньому селі.[27] Потім він переїхав до своєї двоюрідної сестри Сабіхи та Омера Фарука, де й помер у 1931 році[28].
Її мати також приїжджала з нею в Ніццу. Раніше їй відводили велику кімнату, яку вона ділила з принцом Ертугрулом, своїм пасинком, щоразу, коли він повертався з Грасса.[28] У 1938 році після тяжкої хвороби матері вона разом із матір'ю та сестрою переїхала до Александрії.[29]
У 1940 році вона була присутня на весіллі своєї дочки Несліші-Султан і принца Мохамеда Абдель Монейма, сина останнього хедива Єгипту Аббаса Хільмі II.[30][31] Дві інші її дочки, Ханзаде-Султан і Некла-Султан, також стали дружинами єгипетських принців, Мехмеда Алі Ібрагіма в 1940 році та Амра Ібрагіма в 1943 році відповідно.[6]
Чоловік Сабіхи Омер Фарук проявив підвищений інтерес до своєї двоюрідної сестри Міхріши-Султан, доньки наслідного принца Шехзаде Юсуфа Іззеддіна. Також було відомо, що між Фаруком і Сабіхою не все добре.[32]
У 1944 році Міхріша навіть стала на бік Фарука, коли рада обрала принца Ахмеда Ніхада главою родини. Тоді як Сабіха підтримала рішення ради та схвалила вибір очільника.[33] Її дочки також стали на її бік. Фарук звинуватив Сабіху в тому, що вона налаштувала їхніх дочок проти нього. Але він уже був закоханий у Міхрішу, і питання ради було лише приводом.[34]
І ось 5 березня 1948 року, після двадцяти восьми років шлюбу, Омер Фарук розлучився із Сабіхою та одружився з МіхрішеюСултан.[30] Однак їхній шлюб не тривав довго, і через кілька років Міхріша з Фаруком розлучилася.[35]
Після розлучення Сабіха-Султан покинула свій дім у Мааді на іншому кінці Каїра, щоб бути ближче до своєї старшої доньки, принцеси Несліші. Взявши з собою кілька речей, вона переїхала в маленьку квартиру в Геліополісі. Вона відправила свої меблі в будинок своєї другої доньки принцеси Ханзаде в Каїрі, коли та жила в Парижі. Але після єгипетської революції 1952 року все, що вона там мала, було конфісковано разом із усім майном її доньки та зятя.[36]
Пізніше на деякий час Сабіха поїхала до Парижа, щоб жити з принцесою Ганзаде.[37] Певний час Сабіха також проживала з Неслішою в Монтре. Тут вона відвідала свого двоюрідного брата Султанзаде Сабахаддін-бея, сина Сеніхи-Султан.[38] Але як тільки жінкам-членам османської родини дозволили повернутися до Туреччини в 1952 році, вона переїхала до Стамбула. На вулиці Куюку Бостан у районі Нішанташі вона винайняла невелику квартиру, а ті кілька речей, які вона ще мала в Єгипті, відправила до Стамбула.[37]
Сабіха-Султан померла 26 серпня 1971 року у віці сімдесяти семи років у своєму маєтку в Ченгелькей, Стамбулі, і була похована на кладовищі Асіян Асрі.[26][19]
- Орден Дому Османа[39]
- Орден Меджіді, прикрашений коштовностями[39]
- Орден Благодійності 1-го ступеня[39]
| Ім'я | Народження | Смерть | Примітки |
|---|---|---|---|
| Несліша-Султан | 4 лютого 1921 року[40] | 2 квітня 2012 року[40] | Була у шлюбі один раз і мала сина та дочку; померла у Стамбулі, Туреччина[40] |
| Ханзаде-Султан | 19 вересня 1923 року[41] | 19 березня 1998 року[41] | Була у шлюбі один раз і мала сина і дочку; померла у Парижі, Франція[41] |
| Некла-Султан | 15 травня 1926 року[40] | 6 жовтня 2006 року[40] | Народилася в Ніцці, Франція; була у шлюбі один раз і мала сина; померла у Лісабоні, Португалія[40] |
| 8. Махмуд II | ||||||||||||||||
| 4. Абдул-Меджид I | ||||||||||||||||
| 9. Безміялем-Султан | ||||||||||||||||
| 2. Мехмед VI | ||||||||||||||||
| 10. Тахір Чачба | ||||||||||||||||
| 5. Гулусту-Ханим | ||||||||||||||||
| 1. Сабіха-Султан | ||||||||||||||||
| 6. Хасан Маршан | ||||||||||||||||
| 3. Назікеда-Кадин | ||||||||||||||||
| 7. Фатма Горекан Аредба | ||||||||||||||||
- ↑ Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Bardakçı, 2017, с. 9—10.
- ↑ Açba, 2004, с. 66, 77.
- ↑ Sakaoğlu, 2008, с. 708—709.
- ↑ Uluçay, 2011, с. 262, 265.
- ↑ а б в Adra, Jamil (2005). Genealogy of the Imperial Ottoman Family 2005. с. 35–36.
- ↑ Bardakçı, 2017, с. 68—69.
- ↑ Sakaoğlu, 2008, с. 709.
- ↑ а б в Bardakçı, 2017, с. 11.
- ↑ Açba, 2004, с. 83.
- ↑ Sakaoğlu, 2008, с. 710.
- ↑ MAADI'S OTTOMANS. egy.com. Процитовано 25 січня 2019.
- ↑ Bardakçı, 2017, с. 27.
- ↑ Bardakçı, 2017, с. 28.
- ↑ Bardakçı, 2017, с. 29.
- ↑ Açba, 2004, с. 101.
- ↑ Sakaoğlu, 2008, с. 710—711.
- ↑ Bardakçı, 2017, с. 30.
- ↑ а б в Uluçay, 2011, с. 266.
- ↑ Açba, 2004, с. 102.
- ↑ а б Bardakçı, 2017, с. 31.
- ↑ Açba, 2004, с. 105.
- ↑ Bardakçı, 2017, с. 31—32.
- ↑ Bardakçı, 2017, с. 47.
- ↑ Bardakçı, 2017, с. 70.
- ↑ а б Sakaoğlu, 2008, с. 711.
- ↑ Bardakçı, 2017, с. 141.
- ↑ а б Bardakçı, 2017, с. 142.
- ↑ Bardakçı, 2017, с. 152—154.
- ↑ а б Bardakçı, 2017, с. 171.
- ↑ Açba, 2004, с. 105 n. 16.
- ↑ Bardakçı, 2017, с. 205.
- ↑ Bardakçı, 2017, с. 207.
- ↑ Bardakçı, 2017, с. 208.
- ↑ Bardakçı, 2017, с. 209.
- ↑ Bardakçı, 2017, с. 265—266.
- ↑ а б Bardakçı, 2017, с. 266.
- ↑ Bardakçı, 2017, с. 216.
- ↑ а б в Yılmaz Öztuna (1978). Başlangıcından zamanımıza kadar büyük Türkiye tarihi: Türkiye'nin siyasî, medenî, kültür, teşkilât ve san'at tarihi. Ötüken Yayınevi. с. 165.
- ↑ а б в г д е Bardakçı, 2017, с. xvi.
- ↑ а б в Bardakçı, 2017, с. xiv.
- Açba, Leyla (2004). Bir Çerkes prensesinin harem hatıraları. L & M. ISBN 978-9-756-49131-7.
- Bardakçı, Murat (2017). Neslishah: The Last Ottoman Princess. Oxford University Press. ISBN 978-9-774-16837-6.
- Sakaoğlu, Necdet (2008). Bu mülkün kadın sultanları: Vâlide sultanlar, hâtunlar, hasekiler, kadınefendiler, sultanefendiler. Oğlak Yayıncılık. ISBN 978-9-753-29623-6.
- Uluçay, M. Çağatay (2011). Padişahların kadınları ve kızları. Ötüken. ISBN 978-9-754-37840-5.